Справа №2-2417/11                                                                                                                             

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 травня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:                                                                 головуючого                         - судді Бишова М.В.  

                                        при секретарі                         -           Фельсен М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання,

ВСТАНОВИВ:

          Позивачка просить суд стягнути з відповідача аліменти на своє утримання. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що сторони знаходилися у шлюбі з 10 березня 2005р. до січня 2011р. За період спільного проживання позивачка постійно працювала на підприємствах, вела домашнє господарство, неодноразово проводила ремонти у квартирі за місцем спільного проживання. В родині часто відбувалися сварки з чоловіком, що відобразилося на стані її здоров`я. В 2010р. у зв’язку з погіршенням стану здоров`я позивачці призначили 3 групу інвалідності за загальним захворюванням. Починаючи з 2009р. вона постійно знаходиться у лікарських закладах. Всю свою заробітну плату, яка становить 1500 грн, витрачає на придбання ліків. Чоловік за період спільного проживання матеріальної та іншої допомоги на надавав та не надає. В січні 2011р. шлюб між позивачкою та відповідачем розірваний за рішенням суду. Відповідач працює, має високу заробітну плату. Позивачка потребує матеріальної допомоги. В добровільному порядку відповідач матеріальну допомогу надавати відмовляється. Інших близьких родичів у позивачки не має. Позивачка просить суд стягнути з відповідача аліменти на своє утримання в розмірі ? частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно з дня подачі позову до суду.

У судовому засіданні позивачка надала заяву, у котрій просила суд розглянути справу у її відсутність, позов підтримала та зазначила, що у зв’язку з поганим станом здоров`я та маленькою заробітною платою вкрай потребує матеріальної допомоги. Просила долучити до справи розрахункові листи про її заробітну плату.

Відповідач у судовому засіданні також присутній не був, надав заяву, у котрій просив справу розглянути у його відсутність, позов не визнав у повному обсязі та надав письмові заперечення, які зводяться до відсутності у нього можливості надання матеріальної допомоги колишній дружині.  

На підставі ст.197 ч.2 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, розглянувши заяви сторін та письмові докази по справі у їхній сукупності вважає, що позов задоволенню не підлягає.  

Судом встановлено, що сторони знаходилися у шлюбі з 10.03.2005р. по січень 2011р.(а.с.7). В даний час шлюб розірваний. Позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4) з 22.09.2010р. є інвалідом 3 групи за загальним захворюванням, може працювати без тяжкої фізичної праці, тривалого перебування на сонці, високих температур та важких умов праці, тобто є обмежено працездатною (а.с.5). Інвалідність встановлена до 01.01.2011р. Позивачка працює в ПАТ «ММК ім. Ілліча», заробітна плата за листопад 2010р. становить 1781,77 грн, за грудень 2010р. –1250,89 грн (а.с.3,6).

Згідно з письмовими поясненнями позивачки ОСОБА_1, які долучені до матеріалів справи, вона отримує заробітну плату 970 грн оклад та 750 грн пенсію за групою інвалідності.

Відповідно до ст.75 ч.4 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ст.21 Закону України «Про державний бюджет на 2011р.» з 01 квітня 2011р. встановлені наступні розміри прожиткового мінімуму: на 1 особу – 911 грн; на 1 працездатну особу –960 грн; на 1 не працездатну особу –764 грн.

Відповідно до наданих позивачкою документів на письмових пояснень її сукупний доход у вигляді заробітної плати та пенсії перевищує встановлені в ст.21 Закону України «Про державний бюджет на 2011р.»розміри прожиткового мінімуму для громадян.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивачка ОСОБА_1 не є такою, що потребує матеріальної допомоги у сенсі ч.4 ст.75 СК України, у зв’язку з чим її позов задоволенню не підлягає.

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.75 Сімейного Кодексу України, ст.21 Закону України «Про державний бюджет на 2011р.», ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, 212-215, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 –залишити без задоволення.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного Суду Донецької області протягом 10 днів від дня проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Головуючий: