Справа №  2-а-679/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

24 червня 2011 року   смт. Петропавлівка.

Суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Ніколаєва І. К. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Петропавлівського району про поновлення строку звернення до суду, про визнання неправомірною бездіяльності відповідача відносно відмови у підвищенні пенсії «дітям війни» та зобов’язання вчинення перерахунку

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Петропавлівського району про поновлення пропущеного строку звернення до суду, про визнання неправомірною бездіяльності відповідача відносно відмови у підвищенні пенсії «дітям війни» та зобов’язання вчинення перерахунку пенсії.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що вона відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-IV  від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» - має соціальний статус «дитина війни» в зв’язку з чим перебуває на обліку  в Управлінні Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі.

Згідно зі статтею 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Всупереч вимогам вказаної статті починаючи з 01.01.2006 року їй така допомога не виплачувалась у вказаних розмірах.

Верховна Рада України Законом України № 3235 IV від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік, ст. 77 та ст. 110 та Законом України № 489 V від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 71 п. 12 призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Конституційний суд України своїм рішенням № 6 рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі №1-29/2007, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195 IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни, пункт 3 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489' V від 19.12.2006 року.

Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення  для судів загальної юрисдикції  при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.

Згідно ч. 2. ст. 19 та ч.3 ст. 22 Конституції України органи держаної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень  та у спосіб,щ о передбачені Конституцією та Законом України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Зважаючи на викладене позивач вважає, що невиплата йому соціальної допомоги  передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та Законам України.

До того ж позивач зазначає, що пропустив строк звернення до адміністративного суду через те, що його законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, до того ж про належні йому виплати як дитині війни її повідомлено не було, тому про факт порушення прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. А тому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Від представника відповідача на адресу суду в установлений законодавством строк надійшло заперечення проти позову. В запереченні до позову вказує, що відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було передбачено підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,  однак частиною 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

В 2007 році частиною 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також було зупинено та статтею 111 встановлено, що виплата цього підвищення провадиться лише особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.       

Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 та статтю 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік " визнано неконституційними.

Проте рішення про відновлення  дії статті 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни» в редакції, чинній до внесення змін до цього Закону, Верховною Радою не приймалося. Внаслідок цього порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни залишився неврегульованим.

Законом України від 28.12.2007 № 107- VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України» внесено зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою визначено, що дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, визначений статтею 14 З У  "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 58 Закону України від 28.12.2007 № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складав з 1 січня - 470,00 грн., з 1 квітня - 481,00 грн., з 1 липня - 482,00 грн. та з 1 жовтня - 498,00 грн.

Враховуючи викладене, розмір підвищення дітям війни відповідно складав: з 1 січня - 47,00 грн.; з 1 квітня - 48,10 грн.; з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн.

У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 22.05.2008 № 10-рп, яким визнано неконституційними, зокрема пункт 2 статті 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі й щодо пенсійного забезпечення дітей війни, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено встановлення з 22.05.2008 гарантій, на рівні, не нижчому, ніж діючі з 01.01.2008 згідно з цим Законом.

Пунктом 8 зазначеної постанови встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн.          

Крім того зазначає, що позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права щодо нарахування йому надбавки до пенсії. Відповідно до заперечення та керуючись ст.ст. 99, 100 КАС України,  відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Суддя вивчивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини вважає за необхідне позов задовольнити частково з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що між сторонами існують публічно правові відносини, тому що  позивач  дійсно відноситься до соціальної категорії  - «Дитина війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Петропавлівському районі, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і тому позивач, як дитина війни, має право отримувати державну соціальну підтримку у підвищеному розмірі.

Проте частиною 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

В 2007 році частиною 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також було зупинено та статтею 111 встановлено, що виплата цього підвищення провадиться лише особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.       

Згідно із законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року № 107-VI текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV викладено в такій редакції:  "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") (3551-12) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V, з урахуванням статті 111 цього закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007. Таким чином з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відновлено право на нарахування підвищення до пенсії.

Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до п. 5 зазначеного Рішення, положення  Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів України" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення зазначеного  Рішення, а саме з 22.05.2008 року, тому з вказаної дати відновлено право на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835- VI зупинення дії статті 6 Закону України № 2195- IV на 2009 рік передбачено не було. Так статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих хто, відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

У 2010 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» також не призупинялася.

            Відповідач зазначає, що підвищення в 2009 році нараховується відповідно до  постанови КМ України  від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено,  що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня — 48,1 гривні, з 1 липня — 48,2 та з 1 жовтня — 49,8 гривні.

Доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин підвищення у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» судом відхиляються оскільки така постанова є підзаконним нормативним актом, а надання дітям війни соціальної підтримки  є державною програмою соціальної допомоги встановленої вимогами Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів. Правовий статус дітей війни і основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист  дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV. Державна соціальна гарантія  - встановлений цим законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Відповідно до п. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

                Таким чином при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян", на яку міститься посилання в запереченні.

Проте суд враховує, що позивач звернулася до суду з позовом лише 18.06.2011 року і просить стягнути суми підвищення до пенсії за період з 01 січня 2010 року по теперішній час.

           Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Позивач в своїй заяві  вказує, що пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, та  просить його відновити.

На думку суду в матеріалах справи відсутні поважні причини пропущення строку звернення до суду, відповідно суд не визнає причину пропущення строку поважною і не знаходить підстав для його поновлення.

А тому суд  прийшов до висновку, що задоволенню підлягають лише позовні вимоги заявлені в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме за період з 18.12.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 24.06.2011 року. В задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату допомоги за період з 01 січня 2010 року по 18.12.2010 року слід відмовити.

     Що  стосується позовних вимог в частині зобов’язання відповідача нараховувати позивачу щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захсит дітей війни» та абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнобовязкове державне пенсійне страхування» в подальшому при нарахуванні пенсії, суд зазначає що вони також не підлягають задоволенню  так як рішення суду є наслідком правового регулювання чинних відносин, з метою захисту вже порушеного права, відповідно позовні вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом, оскільки  рішення суду   не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин.   

Відповідно до п.8 ч.6 ст.1832 КАС України відповідач зобов’язаний  виконати постанову негайно.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп. підлягають
стягненню з державного бюджету України на користь позивача так як відповідно до п. 34 ст.4 Декрету  КМУ «Про державне мито» відповідач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835- VI , ст. ст. 2, 6, 8, 9, 94, 99, 100, 104, 159, 160, 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Петропавлівського району про поновлення пропущеного строку звернення до суду, про визнання неправомірною бездіяльності відповідача відносно відмови у підвищенні пенсії «дітям війни» та зобов’язання вчинення перерахунку пенсії  задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України в Петропавлівському районі щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії у відповідності зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 18.12.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 24.06.2011 року.

        Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області перерахувати та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1  за період з 18.12.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 24.06.2011 року відповідно до статті 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»,  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова  може бути оскаржена до Апеляційного Адміністративного суду   Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя    І. К. Ніколаєва