Справа №  2-а-674/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 червня 2011 року   Суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Курочкіна О.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права  на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»    

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся  позивач  ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права  на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що  відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-IV  від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» - має соціальний статус «дитина війни» в зв’язку з чим перебуває на обліку  в Управлінні Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі.

Згідно зі статтею 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з першого січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Всупереч вимогам вказаної статті  з 2010 р. по теперішній час  йому така допомога не виплачувалась у вказаних розмірах.

Верховна Рада України Законом України № 3235 IV від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік, ст. 77 та ст. 110 та Законом України № 489 V від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 71 п. 12 призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Конституційний суд України своїм рішенням № 6 рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі №1-29/2007, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195 IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни, пункт 3 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489 V від 19.12.2006 року.

Зважаючи на викладене позивач просить:зобов’язати відповідача нарахувати на його користь  недоплачену йому як дитині  війни щомісячну  державну  соціальну допомогу  за період  з 2010 р. по теперішній час;   визнати відмову  відповідача щодо виплати  йому щомісячної  державної  соціальної допомоги  у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком  неправомірною; зобов’язати  відповідача здійснювати  щомісяця нарахування  щомісячної соціальної допомоги у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача судові витрати на його користь,  розглянути позов без його участі.  

Від представника відповідача на адресу суду  в установлений законодавством строк надійшло заперечення проти позову. В запереченні до позову вказує, що відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було передбачено підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,  однак частиною 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

В 2007 році частиною 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також було зупинено та статтею 111 встановлено, що виплата цього підвищення провадиться лише особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.       

Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 та статтю 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік " визнано неконституційними.Проте рішення про відновлення  дії статті 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни» в редакції, чинній до внесення змін до цього Закону, Верховною Радою не приймалося. Внаслідок цього порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни залишився неврегульованим.

Законом України від 28.12.2007 № 107- VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України» внесено зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою визначено, що дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, визначений статтею 14 ЗУ  "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 22.05.2008 № 10-рп, яким визнано неконституційними, зокрема пункт 2 статті 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі й щодо пенсійного забезпечення дітей війни, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено встановлення з 22.05.2008 гарантій, на рівні, не нижчому, ніж діючі з 01.01.2008 згідно з цим Законом.

Пунктом 8 зазначеної постанови встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн.

Статтею 52 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» затверджує на 2010 рік прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня-695грн., з 1 квітня-706 грн., з 1 липня-709 грн., з 1 жовтня-723 грн.

ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік» затверджує на 2011 рік прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня-750грн., з 1 квітня-764 грн., з 1 жовтня-784 грн., з 1 грудня-800 грн.

        Крім того зазначає, що позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права щодо нарахування йому надбавки до пенсії. Відповідно до заперечення та керуючись ст.ст. 99, 100 КАС України,  відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Суддя вивчивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини вважає за необхідне позов задовольнити частково з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що між сторонами існують публічно правові відносини, тому що  позивач  дійсно відноситься до соціальної категорії  - «Дитина війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Петропавлівському районі, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і тому позивач, як дитина війни, має право отримувати державну соціальну підтримку у підвищеному розмірі.

           Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Позивач в своїй заяві  вказує, що пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, та   просить його відновити.

На думку суду в матеріалах справи відсутні поважні причини пропущення строку звернення до суду, відповідно суд не визнає причину пропущення строку поважною і не знаходить підстав для його поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків встановлених законом, залишається  без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка  його подала, не знайде  підстав для поновлення строку, про що постановляє ухвалу.

           Позивач звернувся до суду з позовом 16.06.2011 року і просить стягнути суми підвищення до пенсії за період з  2010  року по теперішній час.

          Відповідно до ст.4 Закону України  Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 рокуN 3491-VI Установлено,  що у 2011 році норми і положення  статті  6  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни"  застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік".

               Зазначена норма набрала чинності 19.06.2011 року, тож позовні вимоги підлягають задоволенню до 19.06.2011 року.

Враховуючи вищезазначене  суд  прийшов до висновку, що задоволенню підлягають лише позовні вимоги заявлені в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме  з 16.12.2010 року по 19.06.2011 рік.

Позовні вимоги  про нарахування та виплату допомоги за   з  2010 року  по 16.12.2010 року слід залишити без розгляду.  

Відповідно до п. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

                Таким чином при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян", на яку міститься посилання в запереченні.

Суд бере до уваги, що   Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом, а надання дітям війни соціальної підтримки  є державною програмою соціальної допомоги встановленої вимогами Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів. Правовий статус дітей війни і основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист  дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV. Державна соціальна гарантія  - встановлений цим законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Суд враховує, що позивач по справі не зазначив в документах наданих суду чи звертався він до суду з раніше з зазначеним питанням і чи були його вимоги задоволені в 2010 році та за який період, тож суд вважає, що при  нарахуванні  також повинен враховуватись  перерахунок в 2010 році за період з 16.12.2010 по 19.06.2011 рік  відповідно до рішень суду при їх виконанні.

Нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010  № 2154-VI зупинення дії статті 6 Закону України № 2195- IV на 2010 рік передбачено не було. Щодо визнання неконституційними окремих положень відповідно  Рішення Конституційного Суду        N 22-рп/2010 ( v022p710-10 ) від 30.11.2010 у  2010 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» також не призупинялася.

          Що  стосується позовних вимог в частині зобов’язання відповідача нараховувати позивачу щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захсит дітей війни» та абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнобовязкове державне пенсійне страхування» в подальшому при нарахуванні пенсії, суд зазначає що вони також не підлягають задоволенню  так як рішення суду є наслідком правового регулювання чинних відносин, з метою захисту вже порушеного права, відповідно позовні вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом, оскільки  рішення суду   не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин.  

            Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судовий збір в сумі 3 грн.40 коп. підлягає стягненню з державного бюджету на користь позивача так як відповідно до п.34 ст.4 Декрету  КМУ «Про державне мито» відповідач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835- VI , ст.4 Закону України  Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 рокуN 3491-VI ст. ст. 2, 6, 8, 9, 94, 99, 100, 104, 159, 160, 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права  на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»    задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України в Петропавлівському районі щодо не нарахування та невиплати надбавки до пенсії у відповідності зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 16.12.2010 року по 19.06.2011 рік.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області перерахувати та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1   за період з 16.12.2010 року по 19.06.2011 рік  відповідно до статті 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»,  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії  за  виключенням   при нарахуванні і призначенні вже нараховане і отримане за зазначений час щомісячне підвищення пенсії, а також  перерахунок в 2010 році за період з 16.12.2010 року по 19.06.2011 рік відповідно до рішень суду, що набрали законної сили та надійшли на виконання.

Позовні вимоги  про нарахування та виплату допомоги за період з 2010 року  по 16.12.2010 року залишити без розгляду.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.                                                     

Постанова  може бути оскаржена до Апеляційного Адміністративного суду   Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя    О. М. Курочкіна