У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого
суддів: Пшонки М.П.
Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,
Мазур Л.М., Умнової О.В.
розглянувши в судовому засіданні справу ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєва", третя особа ОСОБА_7, про стягнення збитків та відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2010 року
в с т а н о в и л а:
В лютому 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача про відшкодування збитків та шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 11,70 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 30 березня 2002 року. 9 лютого 2004 року він уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Чапаєва" строком дії до 9 лютого 2009 року, проте після закінчення строку дії договору, відповідач земельну ділянку не повернув, у зв’язку з чим в 2009 році він звернувся до суду із позовом до ТОВ "Чапаєва" про витребування майна з чужого незаконного володіння. Рішенням Новоукраїнського районного суду від 7 квітня 2009 року, яке набуло чинності, суд зобов»язав ТОВ "Чапаєва" повернути земельну ділянку власнику. Також позивач зазначав, що відповідач всупереч рішенню засіяв спірну земельну ділянку кукурудзою, чим порушив право власності позивача в тому числі і на можливість отримати дохід від використання землі, просив задовольнити його позов.
Рішенням Новоукраїнського районного суду від 7 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково, постановлено стягнути з ТОВ "Чапаєва" на користь позивача 65 657,83 гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 728,51 гривню судових витрат. В решті позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2010 року скасовано рішення Новоукраїнського районного суду від 7 червня 2010 року та ухвалено нове, яким в задоволені позовних вимог позивачу відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2010 року з залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на землю належить земельна ділянка розміром 11,70 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради (а.с. 8). Відповідно до договору оренди від 9 лютого 2004 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на п’ять років. Рішенням Новоукраїнського районного суду від 7 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 червня 2009 року, зобов’язано ТОВ «Чапаєва» повернути земельну ділянку власнику .
В справі, яка є предметом даного розгляду в касаційній інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків , суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору оренди закінчився 9 лютого 2009 року, а відповідач добровільно не звільнив земельну ділянку ні по закінченню строку дії договору, ані після набрання чинності рішення Новоукраїнського районного суду про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на 9 лютого 2004 року предмет оренди на місцевості не визначався; з того, що дія договору оренди почалася не з 9 лютого 2004 року, а з дати реєстрації договору, з якої і треба рахувати строк дії договору; з того, що позивач не довів неправомірне користування відповідачем земельною ділянкою, а тому і завдання збитків позивачеві, з того, що на ділянці була засіяна кукурудза, що належала 3-й особі ОСОБА_7, якому і був переданий врожай кукурудзи.
З таким висновком погодитися не можна.
Дійшовши висновку про те, що станом на 9 лютого 2004 року предмет оренди на місцевості не визначався, апеляційний суд не перевірив доводи сторін щодо актів від 9 лютого 2004 року ( а.с.90) про підписання сторонами акту прийняття - передачі земельної ділянки, про визначення меж земельної ділянки. Апеляційним судом не наведено в рішенні мотивів, з яких не взято до уваги рішення суду від 7 квітня 2009 року, що набуло чинності, яким при розгляді справи про витребування земельної ділянки встановлена дата передачі земельної ділянки у користування орендаря , дата початку і закінчення дії договору, а також підстави користування відповідачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди ( 10-12).
Висновок апеляційного суду про належність кукурудзи третій особі ОСОБА_7 зроблений апеляційним судом також без належної перевірки доводів сторін та 3-ї особи з цього приводу. Скасовуючи рішення першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги та доводи позивача в запереченнях на апеляційну скаргу.
Зазначені порушення процесуального права Апеляційним судом унеможливили встановлення обставин при ухваленні нового рішення, що у відповідності до ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Скасувати рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2010 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Пшонка М.П.
Судді: Гончар В.В.
Дербенцева Т.П.
Мазур Л.М.
Умнова О.В.