ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

                 

12.09.2006р.                                                                      Справа  № 10/160

За позовом Обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго”, м.Ужгород

до відповідача Перечинського споживчого товариства, м.Перечин

про стягнення суми 62890,04грн.

                                                                                   Суддя      І.В.Івашкович

Представники:

від позивача: Ціпле І.Ю. - юрисконсульт, довіреність №1238 від 06.07.2006р.;

Михайлишин В.М. - начальник юрвідділу, довіреність №1236 від 06.07.06

від відповідача: Луцяк Т.ІВ. - голова правління; Ломоносов В.І. - довіреність №61 від 26.07.2006

У судовому засіданні 11.09.2006 оголошувалась перерва до 12.09.2006   10год. 30хв.

СУТЬ СПОРУ: Про стягнення суми 62890,04грн., в тому числі 32255,90грн. боргу за послуги з теплопостачання з урахуванням індексу інфляції, 1689,18грн. пені, 28674грн. штрафу, 270,97грн. 3% річних.

Представниками позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі з мотивів та підстав, що наведено і обґрунтовано у позовній заяві та додатково поданих письмових поясненнях.

Зокрема, у поданому у судовому засіданні 11.09.2006 письмовому  поясненні наведено посилання на нормативні підстави проведених за спірний період нарахувань, а саме, зазначено, що нарахування, виходячи із опалювальної площі за відсутності засобів обліку теплової енергії,  здійснювались на підставі ч.2 п.21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Відповідач проти позову заперечив. Посилаючись на викладені у письмовому відзиві на позов обґрунтування, стверджує, що виставлені до оплати рахунки за послуги з теплопостачання №1011 від 06.01.2006, №98 від 30.01.2006, №307 від 28.03.2006, №308 від 28.03.2006, у зв'язку з неоплатою яких заявлено позов, суперечать договірним умовам, зокрема, п.12.1 договору сторін. Вважає, що позивачем при проведенні нарахувань згідно з вищевказаними рахунками порушено вимогу п.12.1 договору, у відповідності до якої за відсутності приладу обліку нарахування за спожиту теплоенергію мали проводитись розрахунковим способом по середній температурі зовнішнього повітря. Звертає увагу, що спочатку позивачем було виставлено рахунки №272 від 13.01.2006 та №273 від 10.02.2006 (за грудень з 21.12.2005 по 31.12.2005 та січень 2006р.), що містили нарахування згідно з п.12.1 договору, загальний розмір таких склав 8682,53грн. і ця сума була оплачена платіжними дорученнями №64, 123, 128, 131 (додано копії). Однак, в подальшому позивачем надіслано листа про анулювання цих рахунків і виставлено нові рахунки, по яких розрахунок вартості наданих послуг проведено із грубим порушенням договірних умов.

Посилаючись на ці та інші викладені у письмовому відзиві мотиви, представники відповідача просять у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд констатує такі висновки.

Із матеріалів справи вбачається, що між Закарпатським обласним державним підприємством теплових мереж „Закарпаттеплокомуненерго” (на даний час - обласне комунальне підприємство „Закарпаттеплокомуненерго”, м.Ужгород), як Виробником, та Перечинським споживчим товариством, м.Перечин, як Споживачем, укладено договір №23 від 04.11.2004 про надання послуг з теплопостачання. Зазначений договір підписано споживачем із протоколом розбіжностей (у справі наявна копія) стосовно умов п.10.,  додатку №2, додатку №2-а. Витребуваних судом доказів про  врегулювання в установленому порядку розбіжностей стосовно умов договору №23 від  04.11.2003 (такі докази витребовувались ухвалою від 23.08.2006) жодного із сторін не надано. За таких обставин суд при оцінці чинності зазначеного договору для спірних правовідносин виходить із положень п.7 ст.181 Господарського кодексу України та, приймаючи до уваги той факт, що укладення договору на теплопостачання є обов’язковим згідно із ст.275 Господарського кодексу України, а розбіжності, що виникли при укладенні договору №23 від 04.11.2003, не передано до суду, вважає прийнятими пропозиції Споживача - Перечинського споживчого товариства, що викладені у протоколі розбіжностей.

Зокрема, стосовно умов п.10 „Термін дії договору” слід вважати прийнятими пропозиції споживача про дію договору в межах періоду з першого грудня 2004р. до тридцять першого жовтня 2005р. В даному випадку вимоги позивача ґрунтуються на обставинах неоплати відповідачем рахунків за послуги з теплопостачання, що надано в період з 21.12.2005 по березень 2006р., тобто після закінчення строку дії договору №23 від 04.11.2004р.

Таким чином, посилання позивача, як на підстави вимог, на невиконання відповідачем зобов’язань за договором №23 від 04.11.2004, суд вважає необґрунтованими.

Із фактичних обставин і матеріалів слідує, що за надані в період з 21 по 31 грудня 2005р. послуги з теплопостачання позивачем було виставлено відповідачу до оплати рахунок №272 від 13.01.2006, а за січень 2006р. - рахунок №273 від 10.02.2006р.

В послідуючому, листом №511 від 29.03.2006, надісланим відповідачу, позивач повідомив про те. що рахунки №272, 273 анульовано як помилково виставлені, та направив рахунок №307 від 28.03.2006 на суму 10974грн. та рахунок №308 від 28.03.2006 на суму 9558грн. Окрім того, згідно із супровідним листом №004 від 11.01.2006 відповідачу направлено до оплати рахунок №1011 від 16.01.2006 на суму 3894грн. та супровідним листом №222 від 02.02.2006 - рахунок №98 від 30.01.2006 на суму10974грн. Всього згідно з рахунками №1011 від 16.01.2006, №98 від 30.01.2006, №307, №308 від 28.03.2006 відповідачу нараховану до оплати 35400грн. Позов заявлено позивачем у зв'язку з неоплатою відповідачем в повному обсязі вищевказаних розрахунків №№307, 308, 1011, 98. Зокрема, при пред’явленні позову враховано в погашення нарахувань за вказаними рахунками проплату в розмірі 3600грн., в процесі судового розгляду представник позивача підтвердив проведення відповідачем додатково оплати в розмірі 5082,53грн. в тому числі 1500грн. згідно платіжного доручення №123 від 22.06.2006, 2000грн. згідно платіжного доручення №128 від 10.07.2006, 1582,53грн.-згідно платіжного доручення №131 від 12.07.2006. Таким чином, позивач підтверджує наявність проплат на загальну суму 8682,53грн.

Аналізуючи обставини виникнення за відповідачем заборгованості внаслідок неоплати вищевказаних рахунків №№307, 308, 1011, 98, суд констатує наступне.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ст.193 Господарського кодексу України.

Виходячи із регламентації норм ст.275 Господарського кодексу України відпуск енергії споживачеві та оплата ним прийнятої енергії має здійснюватись   за   відповідним   укладеним   між   енергопостачальною організацією та Споживачем договором. Ст.19 Закону України „Про теплопостачання” передбачено обов’язок Споживача здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Із наведених вище обґрунтувань слідує, що  в межах спірного періоду (з 21.12.2005 по березень 2006р.) сторони у договірних відносинах не перебували. Окрім того, позивачем не подано належних доказів в обґрунтування та підтвердження обставин фактичного надання ним відповідачу послуг з теплопостачання протягом спірного періоду. Так, вимоги позивача ґрунтуються на неоплаті відповідачем рахунків №1011 від 06.01.2006, №98 від 30.01.2006, №№307, 308 від 28.03.2006, які, однак, виставлено іншим постачальником - ДП „Газ-Тепло”.

Отже, такі рахунки не підтверджують підстави виникнення зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті вартості послуг з теплопостачання, наданих протягом спірного періоду. Інші підстави вимог позивачем не наведено та не обґрунтовано.

Виходячи з вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на законі або договорі, не підтверджені належними доказами. У позові слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

  Суддя                                                                                        І.В.Івашкович

Рішення, оформлене відповідно до ст.84 ГПК України, підписано 26.09.2006р.

Секретар судового засідання А.В. Лукач: