Дело № 2-973

 2007р.

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

02 липня 2007 року                        Ленінський районній суд міста Луганська в складі:

головуючого - судді Авалян Н.М.

при секретарі - Холодовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому заседанні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління комунального майна Луганської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

встановив:

В обгрунтування позову позивач вказав, що в 1958 році його дід, ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 капітальний гараж, розташований між будинками № 1 та № 2 на квартралі Єрьоменка в м. Луганську. Оскільки гараж був збудований ОСОБА_4 самовільно, угода не була посвідчена нотаріально.

В 1995 році рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Луганська ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка під розміщення гаражу.

У 2002 році дід позивача помер, не залишивши заповіту. Його єдиним спадкоємцем стала бабуся позивача, ОСОБА_5, яка відповідно до діючого законодавства прийняла спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, залишивши заповіт, згідно якого все її майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося, заповідала позивачу.

У встановлений законодавством строк позивач надав до нотаральної контори заяву про прийняття спадщини та після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини оформив в Четвертій Луганській нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповтом - грошові кошти на рахунках в банківській установі..

В зв'язку з тим, що були відсутні правовстановлюючи документи на гараж, він не ввійшов до складу спадкового майна та позивач не зміг оформити в нотаріальній конторі право власності на нього в порядку спадкування за заповітом.

17.11.2006 року управілнням архітектури та містобудування Луганської міської ради гаражу була присвоєна адреса: АДРЕСА_1.

В зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд, визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Надав суду аналогічні пояснення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що землекористування земельною ділянкою під спірним гаражем спадкодавцем не було належним чином оформлено, а сам гараж є самовільним будівництвом.

Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Четвертої Луганської державної нотаріальної контори - в судове засідання не з'явився, проте з Четвертої Луганської державної нотаріальної контори до початку судового

засідання надійшла заява, в якій третя особа просить суд розглянути дану цивільну справу без присутності її представника.

Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Ленінської районної у м. Луганську ради - в судове засідання не з'явився, проте до початку судового засідання надійшла заява, в якій третя особа просить суд розглянути дану цивільну справу без присутності її представника.

Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - МКП "Бюро технічної інвентарізації" - в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Однак до початку судового засідання з МКП "Бюро технічної інвентарзації" надійшов до суду відгук на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до наявних матеріалів технічної інвентарізації за листопад 2006 року, об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1, складається з: гаражу літ. Г, загальною площею 20,4 кв.м. з погрібом літ. П, право власності на який не за ким не зареєстровано. Також в матеріалах інвентарізаційної справи є рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Луганську ради від 11.04.1995 року за № 83/4, відповідно до якого ОСОБА_2 надано на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку площею 30 кв.м., займаєму гаражем у дворі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може звернутися з позовом про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст.ст.1216,1217 ЦК України спадкуваням є перехід прав та обов"язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/ і яке здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадщину мають особи, які зазначені в заповіті.

Відповідно до ст. 1220,1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи; часом відкриття спадщини є день смерті особи; місцем відкриття спдащини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини; право на спадкування мають особи, визначені в заповіті, а у разі неохоплення заповітом всієї спадщини - спадкоємці за законом.

Відповідно до ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину чи не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців після відкриття спадщини не заявив про відмову від неї. При цьому відповідно до закону, прийнятою вважається вся спадкова маса.

Судом встановлено, що в 1958 році ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 капітальний гараж, розташований між будинками № 1 та № 2 на квартралі Єрьоменка в м. Луганську. Зазначений гараж був збудований ОСОБА_4 самовільно. Зазначені обставини підтверджені рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у м. Луганську ради від 11.04.1995 року за № 83/4, відповідно до якого ОСОБА_2 надано на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку площею 30 кв.м., яка зайнята гаражем у дворі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Діючим на той момент законодавством не було передбачене закріплення права власності на гаражі. В 1991 році в Україні був введений в дію Закон «Про власність», відповідно до ст.13 якого об*єктами права приватної власності громадян было визнане будь-яке нерухоме майно, але спеціального порядку щодо закріплення права власності на таке майно, законодавством встановлено не було.

У 2002 році ОСОБА_2 помер, не залишивши заповіту. Його єдиним спадкоємцем стала дружина спадкдкодавця ОСОБА_5, яка відповідно до діючого законодавства прийняла спадщину, надавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. 14.11.2006р. їй Четвертою Луганською державною

нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошові вклади, зареєстроване в реєстрі за №1-110, зареєстроване в реєстрі за №1-1104. Зазначені обставини підтверджені матеріалами спадкової справи №463 Четвертої Луганської державної нотаріальної контори.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, залишивши заповіт від 07.10.2002 року, посвідчений державним нотаріусом Четвертої Луганської державної нотаріальної контори Світашовою Н.В. в реєстрі за №1-1361, згідно якого все її майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося, заповідалося позивачу.

У встановлений законодавством строк позивач надав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини 14.11.2006р. в Четвертій Луганській нотаріальній конторі йому було видане свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за №1-1104, про право на спадщину за заповітом на грошові вклади.Зазначені обставини підтверджені матеріалами спадкової справи №463 Четвертої Луганської нотаріальної контори.

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не війшов спірний гараж в зв'язку з тим, що були відсутні правовстановлюючи документи на гараж.

Наявність гаражу як нерухомого майна відповідачем не оспорюється та підтверджена належними письмовими доказами: зазначеним вище рішенням виконавчого комітету про виділення земельної ділянки; технічним паспортом від 20.11.2006р., відповідно до якого об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1, складається з: гаражу літ. Г, загальною площею 20,4 кв.м. з погрібом літ. П, право власності на який не за ким не зареєстровано; рішенням виконавчого комітету Ленінської районної в місті Луганську ради відповідно до якого 17.11.2006 року управілнням архітектури та містобудування Луганської міської ради гаражу була присвоєна адреса: АДРЕСА_1.

Відповідно до закону, гараж як частина спадкового майна спадкодавця ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом фактично перейшов у власність до спадкоємиці ОСОБА_5, а після її смерті в порядку спадкування за заповітом перейшов у власність позивача.

При цьому той факт, що на зазначене майно не були оформлені правовстановлюючі документи та не видавалось свідоцтво про право на спадщину, не відміняє собою факту приналежності вказаного майна спадкодавцю, а після його смерті прийняття зазначеного майна як спадщини у встановленому законом порядку спадкоємцями.

За таких обставин право власності підлягає захисту шляхом його визнання за позивачем.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкувння за заповітом, після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Ленінський районний суд М.Луганська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, а після того поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.