Справа № 2-769/2011р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2011 року Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області
в складі:
головуючого судді: Апалькової О.М.
при секретарі: Мирошниченко ОЛ.
адвоката: ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Макіївка справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Гірницькому районі міста Макіївки про відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Гірницькому районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування свого позову ОСОБА_2 посилається на наступні підстави: так, він на протязі 18 років відпрацював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах в несприятливих умовах.
Так , позивачу в жовтні 2001р. при виконанні трудових обов’язків на шахті «Холодна Балка «було завдано трудове ушкодження –травма грудної клітини та спини. Згідно висновку МСЄК вперше встановлена втрата професійної працездатності 40 % по травмі 2001 року зі строком переогляду. 25.02.2005 році втрата працездатності вдруге по даній травмі встановлена 40 %. 14.03.2007 р. безстроково,згідно висновку МСЕК,встановлена втрата працездатності по травмі 2001 р. 40 % та 3 група інвалідності. Призначено медичне та санаторно –курортне лікування, протипоказан важкий фізичний труд та труд в підземних умовах.
Внаслідок чого він відчуває фізичні та моральні страждання, звичайну роботу по господарству виконувати не може, неодноразово ставався нервовий зрив, осільки він не може повноцінно працювати, займатися чоловічою роботою по дому, відчутя каліцтва , постійна потреба допомоги зі сторони, непокоють сильні болі в спині, ускладнення руху, вимушений прикладати значні зусілля для организаціїї свого життя, відчуття того, що получена травма заподіяна назавжди , викликає моральні страждання та хвилювання, відчуває постійну потребу в ліках та змушений постійно звертатися за допомогою лікаря. Завдану моральну шкоду оцінює в 20000 грн., яку просить суд стягнути з відповідача.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет»призупинено дії статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності»в частині стягнення моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, який набрав чинності з 01.01.2006 р.
Суд вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступні фактичні обставини:
-так, ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах з вугледобувними підприємствами: ш/у « Жовтневе», шахта «Центральна» в/о «Макіїввугілля «,шахта «Холодна Балка « працював: підземним проходчиком, звільнився за станом здров’я (а.с. );
-відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві від жовтня 2001 р. № 81 (а. с. ) ОСОБА_2 отримав травму грудної клітини та спини, причиною травми зявилося невиконання вимог інструкції по охрані праці, а саме особиста неуважність та необережність постраждалого при виконанні робіт;
- згідно висновків МСЕК від 2001 р.,25.02.2005р.,14.03.2007р. ОСОБА_2. встановлена втрата професійної працездатності 40 % по травмі,яка мала місце в 2001 р.зі строком переогляду,14.03.2007 р. безстроково та встановлена 3 група інвалідності по травмі. Призначено медичне та санаторно –курортне лікування. -з витягів історії хвороби, даних амбулаторної картки ( а.с. ) ОСОБА_2. видно, що він страждає на болі в спині. Відповідно до встановлених фактичних обставин, суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності при виконанні трудових обов'язків в період роботи на підприємстві вугільної промисловості.
Тому при розгляді справи слід керуватися нормами матеріального права, які викладено у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності.»№1105-XIV від 23 вересня 1999 року, введенного в дію з 01.04.2001р.
Відповідно до вимог, які викладено у п.п. «е»п.1 ч.1 ст.21, ст.28 названого Закону, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків забов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відповідно до вимог , які викладено у ч.3 ст.34 названого Закона, сума страхової виплати у відшкодування моральної (немайнової) шкоди не може перевищувати 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати незалежно від будь-яких інших страхових виплат.
Факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності ОСОБА_2 на думку суду, доведено, дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, актом про нещасний випадок, довідками МСЕК, витягами з історії хвороби та амбулаторної карти позивача (а.с. ).
До того ж, на думку суду, втрата позивачем працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.
Тому суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 внаслідок втрати працездатності заподіяно моральну шкоду, так як він відчув і відчуває фізичні, моральні страждання: частково втратив працездатність, змінився його звичайний спосіб життя, що навіть дрібна побутова робота стала для нього важкою і більшу частину свого життя він змушений вживати ліки.
Відповідно до роз'яснень, які викладено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат і з урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_2 суд також керується вимогами ст. 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, та враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати ОСОБА_4, неможливості відновлення працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характера додаткових зусиль для організації його життя.
Суд вважає, що з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких ОСОБА_2 зазнав, в тому числі і у зв'язку з 40% втратою працездатності, що він є інвалідом 3 групи, приймаючи до уваги його 18-річний стаж роботи на підприємствах вугільної промисловості в підземних умовах, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 12 000 грн. ( дванадцять тисяч гривень).
Тому з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Гірницькому районі міста Макіївки на користь ОСОБА_2 слід стягнути 12 000 грн. (дванадцять тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди, задовольняючи позов частково.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на ті підстави, що на теперішній час Законом України «Про Державний бюджет», призупинено дії статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей.
Такі доводи відповідача суд вважає неспроможними, оскільки, ч.3 ст.43 Конституції України, передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Крім того на думку суду, дані правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди склалися між сторонами в жовтні 2001р., тобто до набрання чинності Закона України «Про Державний бюджет 2006 р.»(з 01.01.2006 р); за загальним правилом та відповідно до вимог ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно –правові акти не мають зворотньої дії в часі.
Тому на думку суду, Закон України «Про Державний бюджет 2006 р.»не можна застосовувати до правовідносин, які склалися в жовтні 2001року.
Зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»не внесені, а фінансування фонду, відповідно до ст. 46 зазначеного закону здійснюється не за рахунок державного бюджету, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу
існуючих прав і свобод.
Суд не приймає до уваги пояснення відповідача в частині необхідності наявності у справі висновків медичних органів, зокрема висновку МСЕК, для встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону за наданням відповідного висновку медичного органу за заявою потерпілого Фондом соціального страхування від нещасних випадків відшкодовується моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, тоді як у позивача встановлена стійка втрата професійної працездатності.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 р. за конституційним зверненням Управління дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградський області про офіційне тлумачення частини 3 ст. 34 Закону не позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну працездатність, права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва і не виключає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у випадку тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності ( ст. 1,5; ч.5 ст. 6; ч.2 ст. 13; п/п «е»п.1 ч.1 ст. 21; ч.2 ст. 28).
Відповідно до вимог, які викладено у п.34 ст.4 Декрета Кабінета Міністрів України « Про державне мито»від 21 січня 1993 р. № 7-93, з наступними змінами та доповненнями до нього, Фонд соціального страхування звільнено від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 10, 212-215 ЦПК України , на підставі ст. ст. 21,28, п.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року № 1105- ХІУ з наступними змінами і доповненнями, рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1- рп/2004 р., суд
В И Р І Ш И В :
позов ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Гірницькому районі міста Макіївки про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в Гірницькому районі м. Макіївки на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 12 000 грн. ( дванадцять тисяч гривень).
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя