У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Мазур Л.М.,
Дербенцевої Т.П., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин , за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся із зазначеним позовом до суду та просив суд визнати його особистою приватною власністю нежиле приміщення № 327, загальною площею 94,60 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 набуте за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин. Дане нежиле приміщення було ним придбане за власні кошти під час окремого проживання з відповідачем та повного припинення сімейних відносин.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року, позов задоволено, в изнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на нежиле приміщення № 327 загальною площею 94,60 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на момент придбання згідно договору купівлі-продажу від 12 травня 2004 року та продажу згідно договору купівлі-продажу від 30 травня 2006 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначені судові рішення, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що спірне майно придбане ОСОБА_3 за особисті кошти, в період окремого проживання сторін, у зв`язку з чим визнав за ОСОБА_3 право власності на спірне жиле приміщення на момент його придбання і подальшого продажу.
З такими висновками суду безспірно погодитись не можна.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був зареєстрований 22 червня 2000 року у Лівобережному відділі реєстрації шлюбів у м. Києві з Державним центром розвитку сім'ї (а.с. 10) Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 23 листопада 2004 року, шлюб розірвано (а.с. 19) .
12 травня 2004 року, тобто в період перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, позивачем придбане нежитлове приміщення № 327, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,40 кв.м. (а.с. 15).
В подальшому, 30 травня 2006 року ОСОБА_3 продав спірне нежиле приміщення.
За положеннями ч. 2 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Судом не звернуто уваги на доводи відповідача про те, що вона надавала нотаріально посвідчену згоду на придбання спірного майна позивачем при укладенні основного договору, належним чином ці доводи не перевірили.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 пред`явив до суду позов про визнання особистою власністю майна, яке на період звернення вже не перебувало у його власності.
За рішенням суду за ним визнано право особистої власності на спірне майно на певний період часу – на момент укладення договорів купівлі-продажу. Такий спосіб захисту права законодавством України не передбачено.
За положеннями ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Визнаючи за позивачем право власності на спірне приміщення, суд послався на наявність рішення суду, яким встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без шлюбу та визнано позивача таким, що проживав у період з 20 березня 2004 року по 12 серпня 2006 року однією сім`єю з ОСОБА_6
Разом з тим, судом не звернуто уваги на те, що зазначене рішення суду в законну силу не вступило, а тому висновки суду про припинення між сторонами шлюбних стосунків в зазначений період час є передчасними.
Апеляційним судом на зазначені обставини уваги не звернуто, доводи апеляційної скарги належним чином не перевірено.
Наведене свідчить про те, що судами при постановленні рішень неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Пшонка М.П.
Судді: Гончар В.П.
Дербенцева Т.П.
Мазур Л.М.
Умнова О.В.