Справа №2-2558/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 травня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:                                            головуючого                                        - судді Бишова М.В.

при секретарі                                        -            Фельсен М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа –Маріупольська універсальна товарна біржа ім..ОСОБА_5  про визнання угоди дійсною та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку №25 по пров.Нарвському в м.Маріуполі Донецької області дійсною та визнання права власності на вказане майно. Свої вимоги позивачі мотивують тим, що 23.10.1998р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 (помер 19.10.2006р.), ОСОБА_7 (померла 20.11.2006р.) та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку №25 по пров. Нарвському в м.Маріуполі Донецької області, який був зареєстрований на Маріупольській універсальній товарній біржі ім.. ОСОБА_5 біржовий контракт №23207 від 23.19.1998р. 23.10.1998р. даний договір був зареєстрований в Маріупольському БТІ. Договір купівлі-продажу житлового будинку був зареєстрований на біржі на підставі ст.15 Закону України «Про товарні біржі»від 10.12.1991р. та не підлягав подальшому нотаріальному посвідченню. В теперішній час з 5 покупців в живих залишилося троє –позивачі по справі. Між собою вони домовилися про те, що ім. може належати на праві власності по 1/3 частині вказаного домоволодіння. Договір купівлі-продажу виконаний повністю. Позивачі просить суд визнати угоду купівлі-продажу житлового будинку між ними та відповідачем дійсною та визнати за ними право власності по 1/3 частині за кожним на домоволодіння та на 1/3 частину земельної ділянки.  

          У судовому засіданні позивачі присутні не були, надали заяви, у котрих просили суд справу розглянути у їх відсутність, свої позовні вимоги підтримали.

          Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні також присутня не була, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов визнала у повному обсязі.  

          На підставі ст.197 ч.2 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Згідно ст.174 ч.5 ЦПК України у випадку визнання відповідачем позову суд при наявності для цього законних підстав постановляє рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши письмові докази в справі в їхній сукупності, вважає доводи позивачів частково обґрунтованими, а як слідство - позовну заяву, підлягаючою частковому задоволенню.

Згідно з ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Факт домовленості щодо позивачів та відповідача щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу домоволодіння №25 по пров. Нарвському в м.Маріуполі Донецької області підтверджується наданими позивачами письмовими доказами, зокрема копією паспорту ОСОБА_1 з реєстрацією за вказаною вище адресою (а.с.6), копією договору купівлі-продажу домоволодіння (а.с.10), копією реєстраційного посвідчення Маріупольського БТІ, згідно з яким за позивачами зареєстровано право власності на домоволодіння (а.с.12), та копією технічного паспорту домоволодіння (а.с.13-17).

Факти смерті покупців за договором ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджуються копіями свідоцтв про смерть (а.с.8-9).

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання угоди купівлі-продажу домоволодіння слід задовольнити у повному обсязі.

На підставі ст.328 ЦК України, у зв’язку з визнанням угоди дійсною, у позивачів виникає право власності на нерухоме майно згідно з їх домовленістю по 1\3 частині у кожного.

Що стосується вимог позивачів про визнання права власності за кожним на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,0480 га, суд вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають.

Земельна ділянка під  житловим будинком окремим предметом договору купівлі-продажу не була. Право власності на цю земельну ділянку за продавцем ОСОБА_4 нічим не підтверджено. Окрім того, встановлення права власності на земельну ділянку провадиться за окремою процедурою.

На розподілі судових витрат позивачі не наполягали.

          На підставі  викладеного та керуючись ст.ст. 220 ч.2, 328 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 174, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 –задовольнити частково.

          Визнати угоду купівлі-продажу домоволодіння №25 по пров. Нарвському в м.Маріуполі Донецької області з господарчо-побутовими будівлями, укладену 23.10.1998р. на Маріупольській універсальній товарній біржі ім.. ОСОБА_5, реєстровий номер біржового контракту 23207, між покупцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та продавцем ОСОБА_4 дійсною.

          Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину кожному домоволодіння №25 по пров. Нарвському в м. Маріуполі Донецької області.

          Позовні вимоги щодо визнання права власності на земельну ділянку –залишити без задоволення.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області протягом  десяти днів з дня отримання його копії шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Головуючий: