У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 22 червня  2011  року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого:   Пшонки М.П.,

суддів:               Гончара В.П.,                             Мазур Л.М.,

                           Дербенцевої Т.П.,                Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на Ѕ   частину спільно нажитого майна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 10 січня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 2002 року по день смерті ОСОБА_5 (6 травня 2010 року) вони проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу цієї квартири від 3 липня 2002 року та всього іншого спірного майна (2 автомобілі та зброя) були оформлені одноособово на ім`я покійного ОСОБА_5, після настання смерті якого відкрилася спадщина, на яку претендує в цілому син спадкодавця - відповідач ОСОБА_4 Свої вимоги позивачка обгрунтоває тим, що за її (позивачки ОСОБА_3) участі істотно збільшилася вартість спірної квартири унаслідок капітального ремонту, проведеного нею спільно з покійним ОСОБА_5, а тому  квартиру, а також автомобілі та зброю позивачка просить визнати спільною сумісною власністю її та покійного ОСОБА_5, на підставі положень статей 62, 74 Сімейного кодексу України.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10 січня 2011 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначені судові рішення, постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, послався на те, що позивачка та ОСОБА_5 не були сім`єю в розумінні законодавства, оскільки не були пов`язані спільним побутом, не мали взаємних прав та обов`язків. ОСОБА_3 не перебувала з ОСОБА_5  у шлюбі, а тому на них не поширюються положення Глави 8 Сімейного Кодексу України при визначенні майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності чоловіка та жінки (ч.2ст.74 СК України). Сумісне проживання позивачки ОСОБА_3 із покійним ОСОБА_5 розпочалось у 2002 році, під час дії Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР, тому, вирішуючи спір, суд виходив із доведеності участі кожної сторони в придбанні зазначеного майна та керувався відповідними нормами Цивільного Кодексу України. На думку суду, позивачка не довела вкладення її особистих чи спільних з ОСОБА_5 коштів у придбання спірного майна.

Такі висновки суду грунтуються на законі та відповідають обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що сумісне проживання позивачки ОСОБА_3 із покійним ОСОБА_5 розпочалося у 2002 році, під час дії Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР.

Норми зазначеного кодексу не передбачали виникнення режиму спільного сумісного майна подружжя для фактичних шлюбних відносин. Суд обгрунтовано послався на норми  Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР та зазначив,  що позивачка не довела вкладення особистих коштів чи праці у придбання спільного майна.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому судами дотримано вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об’єктивно з’ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

            Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

            Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 10 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Пшонка М.П.

Судді: Гончар В.П.

Дербенцева Т.П.

Мазур Л.М.

Умнова О.В.