У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 чер вня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
Пшонки М.П., Леванчука А.О., Макарчука М.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2010 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 29 травня 2008 року між ним та відповідачем укладено позики, відповідно до якого ОСОБА_5 повинен повернути позивачу 112 тис. грн. до 29 жовтня 2008 року, що підтверджено відповідною розпискою. Оскільки відповідач ухиляється від повернення указаних коштів, ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_5 112 тис. грн. та судові витрати.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23 грудня 2010 року рішення районного суду змінено в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики, зменшено розмір стягнення щодо боргу з 112 тис. грн. до 71 тис. грн. У решті рішення районного суду залишено без змін.
ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про зменшення суми, зазначеної у розписці—112 тис. грн., оскільки протягом 2009-2010 років відповідач повертав борг частинами, про що свідчать письмові розписки позивача (а. с. 23-28), отримавши таким чином 26 тис. грн. Крім того, позивач визнав повернення у рахунок погашення боргу 15 тис. грн. Тобто належними та допустимими доказами підтверджено повернення відповідачем 41 грн. боргу.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Виходячи з наведеного, рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Пшонка М.П. Леванчук А.О. Макарчук М.А.