Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-6452/11 Головуючий у 1 й інстанції - Омеко М.В.
Доповідач - Сіромашенко Н.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого –Сіромашенко Н.В.,
суддів –Можелянської З.М., Ремеза В.А.,
при секретарі –Костюк Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу селянського фермерського господарства «ОСОБА_3»на заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до СФГ «ОСОБА_3.»про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Томаківського райсуду Дніпропетровської області від 17 січня 2011 року позов ОСОБА_2 було задоволено; зобов'язано голову селянського фермерського господарства «ОСОБА_3.», ОСОБА_3, передати ОСОБА_2 по акту приймання-передачі разом з посівами самовільно зайняту земельну ділянку площею 7,3049 га, розташовану на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №030552, виданого 15 грудня 2000 року.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаного рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга СФГ «ОСОБА_3»не підлягає задоволенню.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 1 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та СФГ «ОСОБА_3.»в особі ОСОБА_3, як орендарем, було укладено строком до 1 листопада 2010 року договір оренди земельної ділянки площею 7,3049 га, яка належить на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №030552 від 15 грудня 2000 року ОСОБА_2, та розташована на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.
Вказаний договір оренди земельної ділянки було зареєстровано в Дніпропетровській філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру, про що в книзі записів договорів оренди вчинено запис за №040613400728 від 12 квітня 2006 року.
Сторонами був визначений строк договору до 1 листопада 2010 року.
За умовами вказаного договору термін його дії починається в день його державної реєстрації та закінчується в день, наступний за днем закінчення строку оренди.
Відповідно до умов договору у разі, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, то за відсутністю заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку оренди, договір підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах.
Пунктом 6.4.5 даного договору передбачено обов'язок орендаря повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі орендодавцеві після закінчення дії цього договору.
Враховуючи встановлені обставини справи, приймаючи до уваги те, що на новий строк договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладався; позивачка завчасно у письмовій формі повідомила відповідача про те, що не буде укладати чи поновлювати на новий строк договір та подала заяву до Томаківського районного відділу ДРФ ДП ЦДЗК з проханням не проводити реєстрацію договору оренди земельної ділянки з СФГ «ОСОБА_3.», а 4 листопада 2010 року звернулася до суду за захистом свого порушеного права у порядку ст. 3 ЦПК України, та, керуючись ст.ст. 90, 152, 212 ЗК України, ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», апеляційний суд приходить до висновку щодо необхідності повернення відповідачем спірної земельної ділянки позивачці.
Однак, те, що спірна земельна ділянка була засіяна відповідачем озимим ячменем восени 2010 року, тобто в період знаходження сторін в договірних відносинах, виключає самовільний захват землі та надає відповідачу право на її повернення після збору врожаю, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими.
Проте вказана обставина була залишена поза увагою судом 1-ї інстанції, що призвело до неправильного вирішення спору.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на сутність вирішення спору, тому не приймаються до уваги апеляційним судом.
За вищевикладених обставин рішення суду 1-ї інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості і підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись ст.ст.209, 304, 307, 309, 313- 314, 316- 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства «ОСОБА_3»задовольнити частково.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2011 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до СФГ «ОСОБА_3.»про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки задовольнити частково.
Зобов'язати селянське фермерське господарство «ОСОБА_3»повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 7,3049 га, розташовану на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, яка належить їй на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №030552 від 15 грудня 2000 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді: