Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-12653/10 Головуючий у 1 й інстанції - Пономаренко І.П.
Доповідач - Красвітна Т.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого –Красвітної Т.П.,
суддів: Черненкової Л.А., Дерев’янка О.Г.
при секретарі Грало О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»про визнання недійними кредитного договору та договору іпотеки, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача посилаючись на те, що 28 серпня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 7094 та 29 серпня 2008 року договір про видачу траншу № 7095, відповідно до умов яких позивач КБ «ПриватБанк»надав, а відповідачка отримала кредит у розмірі 55000,0 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 18 % річних з кінцевим терміном повернення 28 серпня 2018 року. Також було складено графік погашення заборгованості, який є додатком № 1 до договору № 7095. Крім цього, між сторонами 28 серпня 2008 року укладено договір іпотеки, згідно умов якого в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме торгівельний павільйон загальною площею 40,3 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 Відповідачка належним чином умови основного зобов»язання не виконує, тому станом на 04 листопада 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 63762,48 доларів США. У зв’язку з цим позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного нерухомого майна ПАТ КБ «ПриватБанк»з укладенням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою посилаючись на те, що в укладеному 28.08.2008 року з відповідачем кредитному договорі №7094, за яким вона отримала 55000,0 доларів США, та в договорі іпотеки від тієї ж дати, розмір кредиту та інших сум визначені у доларах США. Вважає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривнях, тому просила визнати зазначені кредитний договір та договір іпотеки недійсними з посиланням на ст.ст. 203, 215 ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів».
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2010 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме - на торгівельний павільйон загальною площею 40,3 кв.м., який розташований на АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 7094 від 28 серпня 2008 року; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»судові витрати в сумі 1820,0 грн.; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне рішення районного суду змінити в частині задоволення первісного позову у повному обсязі з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 28 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_2 укладено кредитний договір за № 7094, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 55000,0 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 18 % річних з кінцевим терміном повернення 28 серпня 2018 року (а.с. 8-10).
29 серпня 2008 року між сторонами укладено договір про видачу траншу №7095, згідно якого погашення заборгованості за кредитом здійснюється щомісячно за графіком визначеним у додатку №1 до даного договору (а.с. 11 –12, 17 - 19).
В порядку забезпечення виконання зобов»язань за вказаним вище кредитним договором № 7094, між сторонами 28 серпня 2008 року укладено договір іпотеки № 7094-1, згідно якого відповідачка надала в іпотеку позивачеві нерухоме майно - торгівельний павільйон загальною площею 40,3 кв.м., який розташований на АДРЕСА_1 У пункті 12 даного договору іпотеки закріплено, що сторони визначили вартість вказаного нерухомого майна у сумі 288319,15 грн., що станом на 28.08.2008 року еквівалентно 59500,0 дол. США (а.с. 13 –16).
Також судом встановлено, що станом на 04 листопада 2009 року заборгованість відповідачки за кредитним договором № 7094 складає 63762,48 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом –53777,47 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом –6748,31 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором –140,94 дол. США, штраф (процентна складова) - 3033,34 дол. США, штраф (фіксована частина) - 62,42 дол. США; дана заборгованість до цього часу не погашена (а.с. 6, 7).
Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня.
Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов»язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України —гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»операції банків із розміщення залучених коштів здійснюються від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями згідно пункту 2 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року, з відповідними змінами та доповненнями.
На час укладення кредитного договору з ОСОБА_2 у ПАТ КБ «ПриватБанк»були у наявності ліцензія та дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2. ч.4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», видані Національним банком України за № 22 від 01 грудня 2001 року та № 22-2 від 29.07.2003 року з додатком про перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ КБ «ПриватБанк»щодо операцій з валютними цінностями.
Виходячи з викладеного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що дії ПАТ КБ «ПриватБанк»по кредитуванню в іноземній валюті були правомірними та здійснювалися на основі чинного законодавства, тому доводи ОСОБА_2 щодо неправомірності дій банку по стягненню грошових коштів на погашення кредиту в іноземній валюті є безпідставними.
Крім того, Національний банк України листом від 07.12.2009 року № 13-210/7871-22612 «Про правомірність укладення кредитних договорів в іноземній валюті»роз'яснив, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, оскільки законодавець не визначив межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребують індивідуальної ліцензії.
Вказана у дозволі валютна операція відповідає характеру укладеної ПАТ КБ «ПриватБанк»з ОСОБА_2 кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта, а тому зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки задоволенню не підлягає, оскільки є необгрунтованим та не має правових підстав.
Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку щодо відсутні підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними (нікчемними) на підставі ст.ст. 215, 203 ЦК України та застосування до спірних правовідносин діючого законодавства, що регулює захист прав споживачів.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Також судом встановлено, що пунктами 18.8.1, 18.8.2, 18.8.3, 24-27 договору іпотеки від 28 серпня 2008 року передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов»язань, передбачених кредитним договором № 7094, вони не будуть виконані (а.с. 13 –16). За даним договором іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до розділу У Закону України «Про іпотеку»на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться у договорі.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що борг відповідачки за основним зобов»язанням є значним, наявна стабільна тенденція до збільшення суми заборгованості, яка не погашена, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, однак, резолютивна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні у відповідності з вимогами ст. 39 Закону України «Про іпотеку».
Разом з тим, колегія не вбачає правових підстав для задоволення позову банку в частині наданні йому судом права на отримання витягу з Державного реєстру прав власності та «всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу»предмету іпотеки, тому дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів звертає увагу, що наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками місцевого суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині задоволення первісного позову у повному обсязі з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог; в решті рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити частково.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2010 року скасувати в частині задоволення в повному обсязі позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Звернути стягнення на предмет іпотеки - торгівельний павільйон загальною площею 40,3 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1, шляхом надання Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк»права продажу предмету іпотеки будь-якій третій особі-покупцеві, на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для задоволення вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором № 7094 від 28 серпня 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк»- відмовити.
В іншій частині рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2010 року –залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді