Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-11335/10                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П.

                                                              Доповідач  -  Красвітна Т.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 грудня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого –Красвітної Т.П.,

суддів: Черненкової Л.А.,  Михайловської С.Ю.

при секретарі   Грало О.В.,         

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2004 року по  справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя»про відшкодування матеріальної шкоди, компенсації за моральну шкоду та спонукання до виконання договору, -  

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до Обласного житлово-комунального підприємства «Лівобережжя»; згідно уточнених, станом на 11.03.2004 року, позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 27223,0 грн., моральну шкоду в розмірі 24600,0 грн. та зобов»язати відповідача виконати певні умови договору.   

05.03.2004 року позивач звернувся з заявою про забезпечення даного позову та просив суд накласти заборону на відчуження будь-якого майна, що знаходиться на балансі, в оперативному управлінні відповідача.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2004 року в задоволені заяви про забезпечення позову відмовлено у повному обсязі.  

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України (1963 року, з відповідними змінами та доповненнями) суд чи суддя на прохання осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається в усякій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.  

Колегія звертає увагу, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя (суд) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв»язку із застосуванням відповідних заходів.  

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що судом не встановлена наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, відсутня співмірність даного виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, колегія дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження будь-якого майна, що знаходиться на балансі, в оперативному управлінні відповідача.

Посилання апелянта на те, що місцевим судом належним чином не розглянуті інші його зави про забезпечення позову не спростовують правильність оскаржуваної ухвали та не є предметом даного апеляційного розгляду.

Таким чином, апеляційну скаргу необхідно відхилити у повному обсязі, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, оскільки постановлена у відповідності з нормами процесуального права.  

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, –  

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  - відхилити у повному обсязі.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2004 року   щодо  забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді