Справа № 2а-993/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2011 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії протиправними та зобов’язання вчинити відповідні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати дії протиправними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва нарахувати та виплатити пенсію з урахуванням доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 06.12.2010 р. та в подальшому виплачувати дане підвищення довічно, стягнути з відповідача судові витрати за правову допомогу в розмірі 100 грн..

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Конституційний Суд України рішенням від 9 липня 2007р. за № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 визнав такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких останньому повинна була бути нарахована соціальна допомога. Однак відповідач в порушення вимог Конституції України не виконав судове рішення та не здійснив нарахування та виплату позивачці зазначеного підвищення до пенсії.

Ухвалою суду від 25.01.2011 р. при відкритті провадження у зазначеній вище справі, позовні вимоги про здійснення нарахування та виплату соціальної виплати за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 12.07.2010 р. включно були залишені без розгляду, оскільки позивачка не надала суду обґрунтованих підстав поважності пропуску строку звернення до суду.

Представник відповідача УПФ України в Святошинському р-ні м. Києва направив на адресу суду заперечення на позов, в яких просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 р., є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Встановлено, що дію ст. 6 вказаного закону було зупинено на 2006 р. згідно п. 17 ст. 17 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 р., який набув чинності з 01.01.2006 р.

Проте, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006 р., який набув чинності з 01.04.2006 р. п. 17 ст. 77 було виключено, тобто відновлено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Статтю 110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»було викладено в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, що передбачені ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Таким чином, право позивачки на отримання підвищення було пов’язане з виконанням ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік».

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007рік»від 19.12.2006 р. дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 р. та відповідно до ст. 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»у 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Встановлено, що з 01.01.2008 р. позивачка отримувала підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, враховуючи механізм реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»врегульований шляхом внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яке є обов’язковим для виконання.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України п. 41 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»ЗУ «Про державний бюджет на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнанні неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Позовні вимоги позивачки про зобов’язання УПФУ у Святошинському районі м. Києва надалі (довічно) нараховувати державну допомогу, не можуть бути задоволенні, оскільки суд не вправі наперед вирішувати питання про право, яке ще відповідачами не порушено, а також законодавство України, правовий порядок щодо цього має тенденцію змінюватись, а суд не має можливості передбачити положення законів, які будуть діяти в майбутньому.

          Вимога позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Проте, позивачем не надано графіку роботи адвоката з метою визначення розміру компенсації понесених ним витрат на правову допомогу відповідно до вказаної постанови.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволенні позовних вимог в частині визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії позивачці протиправною та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в межах строку позовної давності, а саме з 13.07.2010 р.

           На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ч. 4 ст. 128, 158-163, 1832 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни –неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити нарахування та виплату щомісячної надбавки до пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період часу з 13 липня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 01 (одна) грн. 70 коп.

В задоволенні інших позовних вимог –відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подачі до Святошинського районного суду м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: