1-107/07

ВИРОК

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

14 червня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді                                                     Чіркова Г.Є.,

при секретарі                                                             Авраменко Л.С. ,

за участю прокурора                                              Каплунського В. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Вишгороді кримінальну справу щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с Малі Устья,  Сосницького району Чернігівської

області,  громадянина України,  освіта середня,  неодруженого,

працюючого  водієм  ТОВ  „Експрес-сервіс",   проживаючого  в

АДРЕСА_1

судимого:

·        28 жовтня 1994 року Сосницьким районним судом Чернігівської області за ч.3  ст.  206 КК України на 4 роки позбавлення волі,  8 травня 1998 року звільненого в зв'язку з відбуттям покарання;

·        8 жовтня 1999 року тим же судом за  ст.  102 КК України на 2 роки виправних робіт,  судимість за який на підставі ч. 5  ст.  89 КК України погашено 15 жовтня 2003 року,

обвинуваченого у вчиненні злочинів,  передбачених ч. 4  ст.  296 і ч. 2  ст.  121 КК України,

 

встановив:

 

31 липня 2004 року близько 24 год. біля магазинів „Меблі" та „Вета" на вул.  Набережній у м.  Вишгороді ОСОБА_1,  будучи в стані алкогольного сп'яніння,  під час конфлікту на грунті неприязних стосунків з ОСОБА_2  та ОСОБА_3,  який продовжився застосуванням насильницьких дій,  правою рукою умисно завдав потерпілому ОСОБА_2 удар в шию осколком,  що залишився від розбитої скляної пляшки,  а також ногою в груди,  від яких той впав на землю. Цими діями ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_2 дві дугоподібні колото-різані рани шиї з лівого переднього боку,  які є тяжкими тілесними ушкодженнями,  що спричинили смерть.

У судовому засіданні підсудний свою вину визнав частково і ствердив про заподіяння тілесних ушкоджень,  однак заперечив,  що це сталося за вказаних у пред'явленому обвинуваченні обставин.

Зокрема,  зазначив,  що,  не знаючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  зустрів їх в період з 21 до 22 год. біля магазину „Екомаркет" на вул.  Дніпровській у м.  Вишгороді,  які безпричинно розпочали конфлікт,  а його продовженню завадили дві невстановлені досудовим слідством сооби,  що втрутилися. Ствердив про протиправну поведінку ОСОБА_3 та ОСОБА_2,  приводом до якої став його мобільний телефон,  на який тим часом зателефонував брат - ОСОБА_1

Після завершення цих подій відвідав свою дівчину ОСОБА_4 в буд.  АДРЕСА_2 і після 23 год. прямував вулицею Набережною до місця свого проживання -гуртожитку „Експерс Сервіс". Біля магазину „Меблі" його наздогнали ОСОБА_3 та ОСОБА_2,  які знову розпочали з ним конфлікт і провокували бійку. Бачив і розумів,  що буде побитий і бійки уникнути не міг. Насильницькі дії розпочали ОСОБА_3 та ОСОБА_2,  один з яких завдав йому удар у

 

голову і вдвох йшли на нього. Перешкоджаючи цьому,  попередив про застосування сили і розбив пляшку пива,  яку мав на той час з собою. її осколком завдав ближчому до нього ОСОБА_2 удар в шию і ногою в груди,  відштовхнувши від себе. Наступні удари осколком завдав ОСОБА_3у в груди і шию,  що наблизився до нього другим.

Удари завдав протягом лічених секунд правою рукою,  в якій тримав осколок пляшки,  з правого боку в передню ліву бокову частину шиї ОСОБА_2. Перебуваючи у збудженому стані,  переслідував ОСОБА_3,  який після цього побіг на вул.  Шлюзову,  де його наздогнав і бійки не продовжував. У нього з'ясував куди побіг ОСОБА_2,  якому він завдав тяжку травму,  а тому викликав медичну допомогу на АДРЕСА_3 куди прибув і сам.  Вважав свої дії справедливими,  а тому з місця події не уходив,  де і був затриманий працівниками міліції.

Ствердив,  що згадані події відбувалися біля магазину „Меблі" та „Вега",  де ОСОБА_3 і ОСОБА_2 напали на нього,  в зв'язку з чим намагався їх зупинити і,  захищаючись,  завдавав удари.

Ці події підсудний детально показав під час відтворення обстановки та обставин події з його участю у вказаних місцях (т. 1 а.с.  50-58).

Враховує суд і те,  що більшою частиною вказані підсудним обставини,  відповідають тим,  про які він стверджував на досудовому слідстві,  які є послідовними та логічними (т. 1 а.с.  16-17,  68-70, 118-120).

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не прибув,  місцеперебування якого органами досудового слідства не з'ясовано,  хоча судом вживалися заходу до його приводу. З цих підстав показання ОСОБА_3 оголошено в судовому засіданні і їм дано оцінку в сукупності зібраних у справі доказів.

На досудовому слідстві ОСОБА_3 про час вчинення злочину не повідомив,  хоча ствердив,  що напередодні цього з 22 год. разом із ОСОБА_2ем знаходився в квартирі їх бригадира - свідка ОСОБА_6,  а за годину пішли до місця проживання на АДРЕСА_3 і біля „Екомаркету" на вул.  Дніпровський протягом невизначеного часу вживали пиво.

Конфлікт з підсудним,  який був з двома невідомими особами в стані алкогольного сп'яніння,  розпочався після цього,  коли вони йшли до дому біля магазину „Меблі". Дані особи і підсудний зокрема,  безпричинно пристали до нього з ОСОБА_2ем,  викрикуючи образи і нецензурні вирази,  тим часом,  коли вони від магазину „Вега" і „Меблі" стежкою дійшли до вул.  Шлюзової і йшли нею. Підсудний і невідомі їх наздогнали,  а тому на їх вимогу вони зупинилися біля пам'ятнику Корчагіну на початку вул.  Шлюзової. На цьому ж місці підсудний,  предметом схожим на розбиту пляшку завдав удари ОСОБА_2,  порізавши йому шию. Удари осколком завдав і йому,  в груди та шию.

Суд не погоджується з рядом обставин повідомлених потерпілим,  оскільки ті на сукупності зібраних у справі доказів не ґрунтуються і ним не відповідають.

Разом з тим,  слід звернути увагу і на те,  що судове доручення стосовно перевірки певних обставин справи разом із приводом потерпілого,  для підтвердження повідомлених ним на досудовому слідстві обставин у судовому засіданні,  органами досудового слідства не виконано,  а тому дотримуючись розумних строків розгляду справи,  суд вважає наявними підстави до застосування вимог ч.3  ст.  62 Конституції України стосовно тлумачення всіх сумнівів щодо доведеності вини особи на її користь.

При цьому слід зважити на такі докази.

Зокрема,  свідок ОСОБА_6 ствердив,  що ОСОБА_2 і ОСОБА_3,  як і він працювали на ПП „Павлушко". Він був їх бригадиром.  31 липня того року в період з 21 по 22 год. потерпілі вийшли з його квартири,  яка знаходиться біля „Екомаркету". Близько 24 год. йому зателефонував свідок ОСОБА_5,  який повідомив про заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

 

Прибувши на місце,  виявив у останнього різане ушкодження шиї. До того ж місця наблизився і підсудний,  де його затримали працівники міліції.

Такі ж обставини повідомив і свідок ОСОБА_5 - співробітник ПП „Павлушко",  що проживав з ними на АДРЕСА_3,  і викликав швидку медичну допомогу,  яка по приїзду забрала ОСОБА_2 до лікарні (т. 1 а.с.  40-41).

Ствердив свідок ОСОБА_6 і про те,  що потерпілі були в стані легкого сп'яніння. Зауважив,  що ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння поводився агресивно і про бійку з підсудним повідомляв суперечливі факти.

Ці обставини відповідають твердженням підсудного,  який наполягає на тому,  що конфлікт з потерпілими розпочався ще в період з 21 по 22 год. біля „Екомаркету",  на час коли ті,  за твердженнями свідка,  вийшли з його квартири. ОСОБА_3 повідомив про знаходження з ОСОБА_2ем на тому ж місці але в інший час,  де вони вживали алкогольні напої.

Твердження ОСОБА_3,  що вони з ОСОБА_2ем знаходилися біля „Екомаркету" не раніше,  як за годину від 22 год. і до 24 год. з підсудним не зустрічалися,  на матеріалах справи не ґрунтуються.

Разом з тим,  слід урахувати і те,  що ОСОБА_2 під час бійки був у стані тяжкого алкогольного сп'яніння,  що вбачається з висновків судово-медичної експертизи (т. 1 а.с.  109).

Отже потерпілі до 24 год. вживали спиртні напої,  коли пішли від ОСОБА_6,  оскільки той про такий стан ОСОБА_2 не стверджував,  що в певній мірі узгоджується і з показаннями ОСОБА_3.

Враховує суд і показання свідка ОСОБА_1 - брата підсудного,  який підтвердив показання останнього,  зазначивши на досудовому слідстві,  що 31 липня 2004 року телефонував йому близько 22 год. у час,  коли за твердженням підсудного ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  побачивши в нього телефон,  спровокували сварку (т. 1 а.с.  44-45).

Згідно показань свідків ОСОБА_7  і ОСОБА_8,  з якими підсудний працював в ТОВ „Експрес-сервіс" і проживав у гуртожитку,  близько 24 год. 31 липня 2004 року останній зі слідами крові на одягу,  руках та голові прибіг до гуртожитку в збудженому стані і стверджував про своє побиття невідомими,  після чого побіг у напрямку вул.  Шлюзової (т. 1 а.с.  42-43, 48-49).

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 191/Є від 18 серпня 2004 року в ОСОБА_3 виявлено різані рани лівої щоки,  шиї зліва і грудної клітки,  які відносяться до легких тілесних ушкоджень і могли бути заподіяні розбитою скляної пляшкою,  за обставин про які ствердили ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (т. 1 а.с.  77).

Висновками судово-медичної експертизи № 91/д/189 від 25 жовтня 2004 року в потерпілого ОСОБА_2 виявлено дві дугоподібні колото-різані рани на обмеженій дільниці лівої передньо-бокової поверховості шиї,  які є тяжкими тілесними ушкодженнями,  небезпечними для життя в момент заподіяння,  і призвели до настання смерті внаслідок колото-різаного поранення з пошкодженням судинно-нервового пучка і гострої крововтрати.

Ці ушкодження могли утворитися при завданні одного удару розбитою скляної пляшкою,  як на це вказує потерпілий і підсудний.

Смерть потерпілого настала протягом 30-60 хв. після завданого удару,  що відповідає встановленим у справі обставинам.

Разом з тим у потерпілого виявлено й різану рану 3-го пальця лівої кісті,  що могла бути заподіяна тим же предметом і за такими ж обставини але при захисті від завданого удару (т. 1 а.с.  103-109).

 

Крім того висновками судово-медичної експертизи № 159 від 3 серпня 2004 року в підсудного ОСОБА_1 виявлено 12 дрібних поверхових різаних ран тильної сторони правої кісті,  що могли виникнути від осколків розбитої пляшки за вказаних ним обставин (т. 1 а.с.  72-73).

Таким чином,  конфлікт підсудного з потерпілими розпочався у період з 21 по 22 год.,  однак не мав свого продовження внаслідок втручання невстановлених слідством осіб,  про яких ствердив підсудний і потерпілий. Суд погоджується з показаннями підсудного,  що ці особи на час бійки о 24 год. були відсутніми,  оскільки такі дані відповідають іншим матеріалам справи.

ОСОБА_1 наполягав на тому,  що агресивні дії потерпілих стали можливими внаслідок відсутності саме цих осіб,  до того ж в показаннях ОСОБА_3 і в інших матеріалах справи дані про їх участь в конфлікті не містяться,  які певних дій до цього не вчинювали,  а тому сумніви щодо цього на підставі  ст.  62 Конституції України слід витлумачити на користь підсудного.

За змістом обвинувачення вчинення даного злочину розпочато біля магазинів „Меблі" та „Вега" на вул.  Набережній у м.  Вишгороді,  і як установлено судом,  у цьому ж місці підсудним заподіяно тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2. Показання потерпілого про інше сукупністю доказів не підтверджуються.

З цього суд зважує і враховує,  те,  що огляд тієї місцевості за правилами  ст.  190 КПК України органами досудового слідства не провадився,  хоча зі справи видно,  що заподіяння ОСОБА_2 ушкоджень супроводжувалося масивною втратою крові. Тому суд виходить з показань підсудного,  що відповідають наявним матеріалам справи,  а сумніви щодо цього тлумачаться на його користь.

Таким чином,  слід зважити і на те,  що вчиненню цього злочину сприяла неправомірна поведінка самих потерпілих,  які,  будучи в стані алкогольного сп'яніння,  провокували з підсудним конфлікт,  що продовжився застосуванням насильницьких дій,  унаслідок неприязних відносин,  які виникли напередодні вчинення злочину,  того ж дня тільки в період з 21 по 22 год.

Разом з тим,  про застосування насильства потерпілими до підсудного,  яке підлягало негайному відверненню,  в матеріалах справи не йдеться і в цій частині показання ОСОБА_1 в судовому засіданні є недостатньо визначеними,  а тому суд їх оцінює критично.

Зокрема,  на досудовому слідстві він ствердив,  що потерпілі,  наздогнавши його,  йшли на нього намагаючись завдати удари,  про що він показав під час відтворення обстановки і обставин події. Розуміючи,  що буде побитий,  намагався це попередити,  розбив пляшку і завдав нею удари.

З огляду на зазначене,  в обстановці конфлікту,  що виник з потерпілими,  підсудний не мав достатніх підстав до невідкладного відвернення дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  які реальної небезпеки для нього не створювали,  зокрема тієї,  що потребувала заподіяння їм шкоди у вчинений підсудним спосіб.

У той же час,  підсудний завдавав удар ОСОБА_2 умисно,  розбитою пляшкою,  правою рукою в ліву частину шиї,  розуміючи небезпечність цього і його дії були направлені на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.

До того ж в момент удару ОСОБА_2 захищався від нього,  що вбачається з різаної рани на пальці лівої руки.

Таким чином,  суд визнає доведеною вину підсудного ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження,  небезпечного для життя в момент заподіяння,  від якого настала смерть потерпілого,  що підтверджується доказами дослідженими в судовому засіданні,  і кваліфікує його дії за ч. 2  ст.  121 КК України.

 

Стосовно обвинувачення ОСОБА_1 в тому,  що тяжкі тілесні ушкодження ним заподіяно під час вчинення хуліганських дій,  суд дійшов наступного.

Аналізуючи наведені вище докази,  суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину,  передбаченого ч. 4  ст.  296 КК України.

З цього суд виходить,  досліджуючи спрямованість умислу винного та мотиви його дій. Так,  підсудний протягом розслідування справи,  з часу її порушення,  і під час розгляду судом,  стверджував ті самі обставини,  згідно з якими до заподіяння ушкоджень потерпілим привів конфлікт,  який виник з їх ініціативи і переріс у бійку.

У вчинених підсудним діях мотиву неповаги до суспільства суд не вбачає,  оскільки приводом до заподіяння ушкоджень стали неприязні відносини,  які виникли між ним та потерпілими того ж дня в період з 21 по 22 год.,  під час конфлікту,  який продовження на той час не мав.

Сам факт бійки і завдання підсудним ударів до порушення громадського порядку в змісті ознак злочину,  передбаченого  ст.  296 КК України,  не привів,  оскільки в матеріалах справи дані про таке відсутні,  а показання стосовно цього потерпілого є суб'єктивними,  які сукупністю доказів не підтверджуються.

При цьому,  підсудний аргументовано і послідовно повідомляв про свої плани на той вечір,  який збирався до комп'ютерного клубу,  що також підтвердив і його брат - свідок ОСОБА_1,  а тому зібрані в справі докази мотивів неповаги до суспільства в діях підсудного не виявляють.

З цих підстав ОСОБА_1 за ч. 4  ст.  296 КК України слід виправдати.

При призначенні підсудному покарання суд враховує конкретні обставини справи та вчинення ним тяжкого злочину в стані алкогольного сп'яніння,  який у цьому щиро розкаявся.

Крім того,  на підставі ч. 2  ст.  66 КК України суд визнає обставиною,  яка пом'якшує покарання підсудного і те,  що вчиненню цього злочину сприяла неправомірна поведінка самих потерпілих.

Беручи до уваги зазначене,  а також дані про особу підсудного,  який має непогашену судимість,  до взяття під варту мав постійне місце роботи і позитивно характеризувався,  до адміністративної відповідальності за вчинення протиправних дій не притягувався,  вказане є тими обставинами,  які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним тяжкого злочину,  що обумовлює підстави до призначення йому покарання на підставі  ст.  69 КК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 323 і 324 КПК України,

 

засудив:

 

визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  121 КК України і за цим законом призначити йому покарання - 6 (шість) років позбавлення волі.

За ч. 4  ст.  296 КК України ОСОБА_1 виправдати.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу затримання - 1 серпня 2004 року (т. 1 а.с.  11)

 

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Речові докази по справі - футболку,  ватний тампон,  фрагмент шпалер і сорочку,  знищити (т. 1 а.с.  32-36).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.