РІШЕННЯ

Іменем України

16.05.2011 року                                                      Справа № 2-165/11

         Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Коломієць Я.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, територіальної громади Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, де третя особа –Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання недійсною відмову від прийняття спадщини, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на ? частину житлового будинку, автомобіля в порядку спадкування за законом, та зустрічним позовом  ОСОБА_2 до територіальної  громади  м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, територіальної громади Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в особі Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_1, де третя особа Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора  про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся до суду із даним позовом, предмет та підстави якого за розгляду справи уточнив (а.с. 193), в його обґрунтування посилаючись на те, що після смерті її рідного брата –ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина, яка складалася з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та автомобіля «Москвич -412», р/н НОМЕР_1, 1973 р.в.; на день смерті брата спадкоємцем першої черги була мати –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де за її заявою була відкрита спадкова справа  №841/199. Зазначаючи у позові про те,  що  мати позивача на момент смерті була людиною похилого віку (86 років), непрацездатною, часто та сильно хворіла, перебувала на утримання у зв’язку з цим протягом останніх 20 років доньки (позивача) та сина (померлого ОСОБА_3),   а  дітей у померлого не було, та оскільки доглядати матір після смерті брата буде ОСОБА_1,  ОСОБА_4 відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_1 (позивача). Після смерті ОСОБА_3 його матір та сестра  підтримували порядок у домоволодінні, та як зазначається позивачем при зверненні до суду, заява від ОСОБА_4 до нотаріальної контори про відмову в прийнятті спадщини на користь доньки була  подана внаслідок помилки, адже ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не знала та не могла знати про  наявність ще одного спадкоємця –доньки померлого ОСОБА_2, матір не могла знати про те, що донька померлого буде заявляти про прийняття спадщини, тим більше звертатися до суду із заявою про внесення змін до графи «про батьківство»в її  свідоцтві про народження (за життя померлого ОСОБА_3 ОСОБА_2 із завою про визнання батьківства не зверталася та жодного рішення з цього приводу не було), через що, на переконання позивача, така відмова її матері від прийняття спадщини на її, тобто ОСОБА_1, користь є недійсною.  Разом з тим, про заявлення ОСОБА_4 відмови від вступу у спадщину внаслідок оману (помилки), на переконання позивача свідчить похилий вік ОСОБА_4, поганий стан здоров’я, усвідомлення відсутності інших спадкоємців після померлого сина ОСОБА_3 тощо (а.с.195), тому,  посилаючись на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 56 ЦК УССР угода, здійснена  внаслідок введення в оману, що має суттєве значення, може бути признана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом омани, у випадку визнання угоди недійсною сторони повертаються  в початкове положення, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, тобто здійснювали заходи щодо управління та володіння спадковим майном, а зареєструвати право власності не в змозі, оскільки померла матір (ОСОБА_4) в органах реєстрації не оформлювала право власності за життя,  зазначене й стало приводом для цього звернення до суду та заявлення  у позові відповідних  вимог (а.с. 197).

       Відповідач  - ОСОБА_2 позов не визнала повністю, звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом,  в якому просила суд визнати за нею право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначаючи про те, що  24.06.1964 р. відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 придбали в рівних частках будинок АДРЕСА_1; 25.01.1974 р. ОСОБА_1 продала братові  належну їй  ?  частку у домоволодінні. Після смерті батька ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в шестимісячний строк. Зазначаючи у позові про те, що родинні відносини із померлим ОСОБА_3 підтверджуються рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.1969 р. (про стягнення аліментів),  рішенням Сквирського районного суду  Київської області від 01.10.1996 р. та свідоцтвом про народження від 19.12.1996 р. (встановлення батьківства), утім, не в змозі отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки  ОСОБА_1  чинить  перешкоди, та про те, що ОСОБА_1 отримала відмову нотаріуса у видачі свідоцтва  про право на спадщину, та про те, що вона, тобто ОСОБА_2, є єдиним спадкоємцем після смерті батька, зазначене й стало приводом для звернення до суду із зустрічним позовом та заявленням  в останньому вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності у порядку  спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3, на домоволодіння АДРЕСА_1.

      За судового розгляду позивач та представник позивача підтримали вимоги позову повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд  повністю задовольнити поданий позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову; представник відповідача за довіреністю просила  суд відмовити  повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити зустрічний позов відповідача, надав пояснення, аналогічні викладеним в зустрічному позові.

      Суд, заслухав пояснення позивача та його представника, а також представника відповідача, заслухав пояснення свідків  та дослідивши докази, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного  позову повністю, та ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, виходячи з наступного.

      Судом було встановлено, що ОСОБА_3, батько ОСОБА_2 (батьківство було  встановлено рішенням Сквирського районного суду Київської області від 01.10.1996 р. у цивільній  справі за  заявою ОСОБА_2  про встановлення факту батьківства) та брат ОСОБА_1 (позивача), помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану  виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська було зроблено відповідний запис та видано свідоцтво; за життя померлий не залишив заповіту, та після його смерті відкрилася спадщина у виді наступного майна: домоволодіння АДРЕСА_1  (дане домоволодіння належало померлому на підставі договору купівлі-продажу,  посвідченого 24.06.1964 року, за яким ОСОБА_5, з одного боку, продала та ОСОБА_3 та ОСОБА_1, з іншого боку, купили  усе домоволодіння, та договору купівлі-продажу, посвідченого 25.01.1974 р., за яким ОСОБА_1 (ОСОБА_1) продала братові (ОСОБА_3) ? частину зазначеного вище домоволодіння),  та автомобіль  «Москвич -412», р/н НОМЕР_1.  Як було встановлено судом, матір померлого ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини (а.с.115) на користь своєї доньки (сестри померлого) ОСОБА_1, надавши до нотаріальної контори відповідну заяву.

      Водночас, відповідно до матеріалів цивільної справи (а.с. 116), до Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 14.08.1996 року ОСОБА_1 та 05.11.1996 р. ОСОБА_2 було подано заяви про  прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину; свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с. 114) у зв’язку із заявою ОСОБА_1  до нотаріальної контори  від  04.10.2007 р. та з проханням не видавати свідоцтво у зв’язку з її зверненням до суду.             

      Згідно зі змістом  ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Утім,  відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1,  суд  виходить з наступного.

      За ч. 1 ст. 56 ЦК УРСР  угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Посилаючись на наявність помилки при вчиненні ОСОБА_4 дій щодо відмови від прийняття спадщини позивачем в якості підстави зазначалося про  те, що її матір ОСОБА_4 (а.с. 194) враховувала, що доглядати її буде її донька ОСОБА_7, а також наголошувалося на відсутності інших спадкоємців, окрім ОСОБА_1, через що, на переконання суду, доводи  позивача не є слушними, адже суд позбавлений можливості дійти до зазначеного висновку через припинення через смерть цивільної правоздатності самої особи (ОСОБА_4), яка нібито помилялася;  разом з тим, позивач за цим позовом не відноситься до кола осіб, за позовом яких угода може бути визнана недійсною, адже не є тією стороною, яка діяла під впливом помилки (ч. 1 ст. 56 ЦК УРСР).

       Водночас, за ст. 10 ЦПК України  сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виконуючи обов’язок доказування, відповідач ОСОБА_2 довела наявність права на спадкування після померлого батька, до речі, обізнаність ОСОБА_4  та ОСОБА_1  про наявність у  померлого ОСОБА_3 дитини  підтверджується матеріалами справи (фотографіями із сімейних святкувань, вітальними листами, рішеннями судів),  через що зустрічний позов підлягає задоволенню та порушені права ОСОБА_2 підлягають поновленню у зазначений у цьому рішенні спосіб.     

      Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі: з приводу вимог позову щодо  встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті її сина  ОСОБА_3 та встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті її матері ОСОБА_4 шляхом фактичного прийняття в управління та володіння спадковим майном –? частиною зазначеного вище домоволодіння, то суду не була доведена наявність спору з цього приводу між сторонами за цим позовом.  Допитані у судовому  засіданні свідки (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10) надали  аналогічні пояснення, та повідомили суд щодо здійснення ОСОБА_1 заходів щодо підтримання домоволодіння після смерті матері ОСОБА_4 у належному стані, про вжиття нею заходів задля його поліпшення, відповідач в особі представника не заперечувала щодо вчинення/невчинення ОСОБА_1  дій щодо  догляду за будинком, утім, з приводу виниклого між сторонами за цим позовом спору, то  зазначене жодним чином не спростовує викладені вище висновків суду.

      Керуючись ст.ст. 10, 11, ст.ст. 212, 214-215 ЦПК України,  суд                       

ВИРІШИВ:

      В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, територіальної громади Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, де третя особа –Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання недійсною відмову від прийняття спадщини, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на ? частину житлового будинку, автомобіля в порядку спадкування за законом відмовити повністю.

       Зустрічний позов ОСОБА_2 до територіальної  громади  м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, територіальної громади Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в особі Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_1, де третя особа Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора  про визнання права власності у порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

        Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 на домоволодіння  АДРЕСА_1.

         Рішення суду  може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти  днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.     

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя