Справа № 2-2603/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 року                                                                                                                                  м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

під головуванням судді –Цвіркуна О.С.,

при секретарі –Власюк О.В.,

за участі представника позивача-відповідача –ОСОБА_1,

представника відповідача-позивача ОСОБА_2,

представника відповідача –ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання таким, що втратив право на користування квартирою, виселення та стягнення моральної шкоди, за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 третя особа Комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) та скасування рішення Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»від 25 січня 2007 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6, цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції, Рівненської філії ПП «Спеціалізоване підприємство юстиції»про визнання недійсним прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Публічного товариства «ОТП Банк»про визнання договорів недійсними, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом в якому зазначає, відповідно до рішення Рівненського міського суду від 03.11.2006 року вона є власником квартири АДРЕСА_2.

13 листопада 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, який є її внуком, було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_9, як вважала ОСОБА_7, Договір довічного дотримання. ОСОБА_7 зазначає, що лише згодом вона з’ясувала, що зазначений вище договір фактично є договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3. Відповідно до п.2.1. зазначеного договору купівлі-продажу ціна майна, яке продається становила 126 578, 00 грн., з яких 20 528, 00 грн. було сплачено одночасно з підписанням цього договору,  а решту коштів, а саме 106 050, 00 грн. покупець зобов’язувався сплатити до 01 грудня 2006 року.

ОСОБА_7 в своєму позові стверджує, що жодних коштів від ОСОБА_6 вона не отримувала, а волевиявлення на укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та отримання від внука будь-яких коштів не мала.

У зв’язку з зазначеним, посилаючись на положення ч.2 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України, позивач ОСОБА_7 просить:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 08.12.2010 року на ім’я ОСОБА_5;

2) скасувати рішення КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»від 25.01.2007 року про реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6;

В судовому засіданні представник ОСОБА_7 –ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримала повністю, додатково суду пояснила, що ОСОБА_7, укладаючи з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 30 листопада 2006 року, вважала, що укладає договір довічного утримання. Представник зазначила, що ОСОБА_7 текст договору купівлі-продажу від 30.11.2006 року читала. Оскільки, ОСОБА_7 жодних коштів від ОСОБА_6 не отримувала, вважає, що право власності ОСОБА_6 на спірну квартиру не виникло.

Представник відповідача ОСОБА_5 –ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, вважає, що у задоволенні позовних вимог по справі варто відмовити, у зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Представник ОСОБА_5 суду пояснив, що підстави для визнання договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 30 листопада 2006 року, відсутні. Так, вважає, що ОСОБА_7 мала вільне волевиявлення на укладення зазначеного договору купівлі-продажу, оскільки остання його читала, а отже, підписуючи його розуміла правову природу та юридичні наслідки вказаного договору.

Відповідач ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою в якій зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 визнає, оскільки не повністю виконав умови договору щодо оплати майна через раптові фінансові труднощі. Зважаючи на стан здоров’я та вік ОСОБА_7, допускає, що вона дійсно могла сприйняти договір купівлі-продажу зазначеної квартири за договір довічного утримання.

Свідок ОСОБА_9, яка є приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу, суду показала, що 30 листопада 2006 року нею дійсно було посвідчено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Зазначила, що ОСОБА_7 перед підписанням зазначеного договору прочитала його, умови цього договору їй були зрозумілі і відповідають дійсній домовленості сторін договору. Крім того, свідок пояснила суду, що 08 грудня 2006 року вона засвідчила справжність підпису ОСОБА_10 на заяві останньої від 08 грудня 2006 року, де зазначено, що ОСОБА_7 за продану нею квартиру АДРЕСА_4 за Договором купівлі-продажу від 30.11.2006 року кошти від покупця ОСОБА_6 в сумі 126 578,00 гривень отримала повністю та претензій майнового характеру до нього не має.

Крім того, ОСОБА_7 звернулась до суду з позовною заявою, де зазначає, що їй стало відомо, що 30 листопада 2006 року між ОСОБА_11 та ЗАТ «ОТП Банк»(ПАТ «ОТП Банк»є правонаступником останнього) було укладено кредитний договір №МL-АОО/218 ОАО/2006, в забезпечення якого 30 листопада 2006 року ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки №PML-AOO/220 АОО/2006, предметом якого стала спірна квартира.

У зв’язку з невиконанням зазначеного вище кредитного договору, заочним рішенням Рівненського міського суду від 23 квітня 2010 року з ОСОБА_6 стягнуто борг, на відшкодування якого було продано з прилюдних торгів ОСОБА_5 заставне майно –спірну квартиру, про що остання 08 грудня 2010 року отримала Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) та 09 грудня 2010 року зареєструвала право власності на зазначену квартиру.

У зв’язку зі зазначеним, посилаючись на положення ч.2 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України, позивач ОСОБА_7 просить:

1) визнати недійсним кредитний договір №МL-АОО/218ОАО/2006, укладений 30.11.2006 року;

2) визнати недійсним договір іпотеки №PML-AOO/220 АОО/2006, укладений 30.11.2006 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_7 –ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 –ОСОБА_1 позов не визнав, вважає, що у задоволенні позовних вимог по справі варто відмовити, у зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою в якій просить розгляд справи провести за його відсутності.

Представник відповідача ПАТ «ОТП Банк»- ОСОБА_4 позовні вимоги  по справі не визнав, вважає, що у їх задоволенні слів відмовити, у зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали даної цивільної справи, прийшов до висновку, позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), скасування Рішення КП «Рівненське МБТІ»від 25.01.2007р. рол реєстрацію права власності на нерухоме майно, а також позов про визнання договорів недійсними  задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом було встановлено, що 30 листопада 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено Договір купівлі-продажу №51 по вул.С.Бандери, 40 в м.Рівне, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_9.внРівненР Відповідно до п.2.1. зазначеного договору купівлі-продажу ціна майна, яке продається становила 126 578, 00 грн., з яких 20 528, 00 грн. було сплачено одночасно з підписанням цього договору, решту коштів, а саме 106 050, 00 грн., покупець зобов’язувався сплатити до 01 грудня 2006 року.

Твердження ОСОБА_7, про те, що вона помилялась стосовно правової природи укладеного           30 листопада 2006 року договору та стосовно того, що жодних коштів від ОСОБА_6 вона не отримувала, у зв’язку з чим і просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 30.11.2006р., спростовуються наведеним нижче.

Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу – ОСОБА_9, допитана в судовому засіданні як свідок, суду показала, що 30 листопада 2006 року нею дійсно було посвідчено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Зазначила, що ОСОБА_7 перед підписанням зазначеного договору прочитала його.

Представник ОСОБА_7 підтвердила, що остання перед підписанням Договору купівлі-продажу від 30.11.2006 року дійсно читала даний договір.

Крім того, відповідно до Заяви ОСОБА_7 від 08 грудня 2006 року, яка була досліджена судом першої інстанції, ОСОБА_7 за продану нею квартиру АДРЕСА_4 за Договором купівлі-продажу від 30.11.2006 року кошти від покупця ОСОБА_6 в сумі 126 578,00 гривень отримала повністю.

Відповідно до вимог ст.ст..10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Відповідно до вимог ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтвердженні певним засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до роз’яснень пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 6 листопада 2009 року зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК України слідує, що не може доводитися свідченнями свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання сторонами окремих  його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов’язань, що виникли з правочину.

Отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не було надано суду будь-яких належних доказів, які б підтверджували відсутність факту передачі останні ОСОБА_6 коштів відповідно до Договору купівлі-продажу від 30.11.2006р..

Відповідно до вимог ч.2 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Відповідно до вимог ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним. Відповідно до вимог        ст.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

З огляду на докази, надані сторонами та дослідженні судом, суд першої інстанції приходить до висновку, що волевиявлення ОСОБА_12 під час укладення Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 3 листопада 2006 року було вільним та відповідало її дійсній волі, даний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовленні, а ОСОБА_7 усвідомлювала, що укладає договір купівлі-продажу, а не договір довічного утримання, у зв’язку з чим, відсутні підстави для визнання даного договору недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Разом з тим, беручи до уваги зазначенні вище обґрунтування, заяву ОСОБА_6 про визнання позовних вимог ОСОБА_12 в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 30.11.2006р. суд першої інстанції оцінює критично та до уваги не приймає. Судом, також, було враховано той факт, що ОСОБА_6 є внуком ОСОБА_7, а тому фактично зацікавленою особою.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_7 про визнання недійсними Рішення КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»від 25.01.2007 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6; Кредитного договору №МL-АОО/218ОАО/2006, укладеному 30.11.2006 року; Договору іпотеки №PML-AOO/220 АОО/2006, укладеному 30.11.2006 року; Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 08.12.2010 року на ім’я ОСОБА_5 суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30 листопада 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_6 було укладено Кредитний договір №МL-АОО/218ОАО/2006, відповідно до умов якого ОСОБА_6М було надано кредит в розмірі 21 000 доларів США з метою придбання нерухомого майна. Для забезпечення повного і своєчасного виконання борових зобов’язань               30 листопада 2006 року було укладено Договір іпотеки №PML-AOO/220 АОО/2006, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передав у іпотеку нерухоме майно –квартиру АДРЕСА_4.

При дослідженні Кредитного договору №МL-АОО/218ОАО/2006, укладеного 30.06.2006р., судом було встановлено, що в розділі «Реквізити та підписи сторін», позичальником є ОСОБА_8 Представник ПАТ «ОТП Банк»в судовому засіданні пояснив, що під час укладення зазначеного кредитного договору було допущено технічну помилку в розділі «Реквізити та підписи сторін», разом з тим на першій та другій сторінках даного договору в графі «ВІД ПОЗИЧАЛЬНИКА»стоять підписи ОСОБА_6. Крім того, представник банку зазначив, чого ОСОБА_6 не заперечує, що останній отримав кошти відповідно до зазначеного кредитного договору.

Варто також зазначити, що ОСОБА_6, який є стороною оспорюваного Кредитного договору №МL-АОО/218ОАО/2006, укладеного 30.11.2006 року, вимоги про визнання даного договору недійсним та застосування наслідків його недійсності не заявляє.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка та дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_13 про визнання недійсними Рішення КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»від 25.01.2007 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6; Кредитного договору №МL-АОО/218ОАО/2006, укладеному 30.11.2006 року; Договору іпотеки №PML-AOO/220 АОО/2006, укладеному 30.11.2006 року; Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 08.12.2010 року на ім’я ОСОБА_5 є похідними стосовно позовної вимоги про визнання недійним Договору купівлі-продажу від 30.11.2006р. та є фактично застосуванням наслідків недійсності такого правочину.

Зі змісту частини 1 статті 216 ЦК України, де зазначено, що недійсний правочин не створює наслідків, крім тих, що пов’язанні з його недійсністю, слідує, що у разі відмови судом в задоволенні позовних вимог про визнання правочину недійсним, у суду відсутні підстави для застосування наслідків  недійсності такого правочину.

Оскільки, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_13 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 30.11.2006 року, судом було відмовлено, то й підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними: Рішення КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»від 25.01.2007 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6; Кредитного договору №МL-АОО/218ОАО/2006, укладеному 30.11.2006 року; Договору іпотеки №PML-AOO/220 АОО/2006, укладеному 30.11.2006 року; Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 08.12.2010 року на ім’я ОСОБА_5 в суду першої інстанції відсутні.

Крім того, зі змісту статей 215 та 216 ЦК України та роз’яснень пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 6 листопада 2009 року слідує, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до вимог ст..346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є відчуження власником свого майна.

Внаслідок укладення Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 30.11.2006р. право власності ОСОБА_7 на зазначену квартиру було припинено, цей договір судом визнаний недійсним не був, у зв’язку чим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 не є заінтересованою особою права та законні інтереси якої порушено вчиненням даного договору купівлі-продажу, а тому вимоги про визнання недійсними Рішення КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»від 25.01.2007 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6; Кредитного договору №МL-АОО/218ОАО/2006, укладеному 30.11.2006 року; Договору іпотеки №PML-AOO/220 АОО/2006, укладеному 30.11.2006 року; Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 08.12.2010 року на ім’я ОСОБА_5, ОСОБА_7 не можуть бути заявлені.

В свою чергу ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, з якому зазначає, що 19 серпня 2009 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу було здійснено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_3.

В грудні 2010 року ОСОБА_6 стало відомо, що квартиру АДРЕСА_3 було продано на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна, за результатами яких ОСОБА_5 було видано Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. Вважає прилюдні торги такими, що підлягають визнанню недійсними, у зв’язку з тим, що вони були проведенні з порушенням процедури, визначеної законодавством, зокрема, було порушено вимогу про місце реалізації предмета іпотеки, оскільки згідно ОСОБА_14 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та проведення прилюдних торгів місцем реалізації вказано м.Луцьк.

ОСОБА_6 просить суд визнати недійсними результати проведених 26.11.2010року прилюдних торгів, а саме протоколу №09/558/10/1-2, акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 03.12.2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_6 посилається на положення ЗУ «Про іпотеку»(ст.ст..41-43, 47, 48) та Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (п.3.11., 6.3.).

Під час судового розгляду даної цивільної справи ОСОБА_6 надав заяву від 10.05.2011р., в якій зазначено, що свої позовні вимоги він підтримує та просить розглянути дану справу за його відсутності.

Представник ОСОБА_5 –адвокат ОСОБА_1 позов не визнав, вважає, що у задоволенні позовних вимог по справі варто відмовити, у зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Додатково пояснив суду, що реалізація предмету іпотеки проводилась за адресою: м.Рівне,          вул.Відінська, 8, Рівненською філією ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», яка є філією ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», яке й знаходиться в м.Луцьк. Крім того зазначив, що в ОСОБА_14 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 03.12.2010р. не зазначено, як стверджує ОСОБА_6, що реалізація предмета іпотеки проводилась в м.Луцьк, в даному акті лише зазначено юридичну адресу ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція».

Представник Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції –ОСОБА_3, позовні вимоги  по справі не визнав, вважає, що у їх задоволенні слів відмовити, у зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Додатково пояснив, що твердження ОСОБА_6 про те, що реалізація предмета іпотеки була проведена в м.Луцьк дійсності не відповідають, оскільки реалізація відбувалась в м.Рівне по вул. Відінська, 8, а адреса м.Луцьк, вул.Коперніка, 8а в Протоколі №09/558/10/I-2 зазначена помилково. На підтвердження того, що реалізація предмета іпотеки була проведена  в м.Рівне надав витяг з Системи реалізації конфіскованого та арештованого майна. Також зазначив, що виконавче провадження, по якому було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна, було відкрито на підставі нотаріального напису, який сторонами не оспорюється та є чинним.

Представник відповідача ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція»в судове засіданні по розгляду справи не з’явився, надав письмову заяву в якій просить зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_6 не визнає, оскільки доводи позовної заяви вважає необґрунтованими та безпідставними, просить провести розгляд справи без участі представника. Зазначив, що торги по реалізації квартири АДРЕСА_4 були проведенні правомірно, у відповідності до чинного законодавства. Повідомив, що торги по реалізації вищевказаної квартири поводились за адресою м.Рівне,          вул.Відінська, 8.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 звертався до суду із скаргою, де просив дії державного виконавця Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_15, в частині призначення експерта оцінювача,  визнати неправомірними та призначити повторну оцінку квартири АДРЕСА_3. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 листопада 2010 року в задоволенні зазначеної скарги було відмовлено, дана ухвала на даний час є чинною. В Ухвалі від 19.11.2010 року зазначено, що копія постанови про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні одержана ОСОБА_6 15 лютого 2010 року під розписку.

Крім того, ОСОБА_6 повторно звертався до суду із аналогічною скаргою на дії державного виконавця Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_15, просив визнати неправомірними дії експерта ПП «Україна Сервіс» ОСОБА_14 в частині призначення експерта-оцінювача, зупинити виконавче провадження відкрите відносно нього. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2011 року провадження у справі за зазначеною скаргою було закрито, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України та ч.2 ст.223 ЦПК України. В задоволенні вимоги ОСОБА_6 про зупинення виконавчого провадження відкритого відносно нього відмовлено.

Відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, становленні судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначене суд прийшов до висновку, що в діях державного виконавця в провадженні якого знаходилась виконавча справа та діях експерта ПП «Україна Сервіс»відсутні порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, зареєстрованого в Мін’юсті 02.11.1999р. №745/4038.

ОСОБА_16 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 03.12.2010р. та Протокол №09/558/10/ I-2, фактично встановив, що процедура реалізації майна, що є предметом застави було проведено за адресою м.Рівне по вул.Відінська, 8, тобто у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку»та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, зареєстрованого в Мін’юсті 02.11.1999р. №745/4038.

З огляду на все вищезазначене та беручи до уваги, що ОСОБА_6 не оскаржував правомірності видачі нотаріального напису  на підставі якого було проведено прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_3, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.

ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом, в якому зазначає, що на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 08 грудня 2010 року вона на праві приватної власності володіє квартирою №51, розташованою по вул.С.Бандери, 40, що в м.Рівне.

Вказує на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відмовляються звільнити зазначену квартиру, що порушує її права як власника. У своєму позові вказує, що 9 грудня 2010 року її представник –адвокат ОСОБА_1, за її дорученням звернувся до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з вимогою про негайне звільнення спірної квартири в добровільному порядку, але не пізніше 15 грудня 2010 року, однак, останні зазначеної в Досудовій пропозиції від 09.12.2010р. вимоги в добровільному порядку не виконали, що й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_12 та ОСОБА_6, а саме позбавленням позивача можливості користуватися і розпоряджатися належною їй на праві власності квартирою, їй як власнику, було завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює в сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.

Просить визнати відповідача ОСОБА_7 такою, що втратила право на користування квартирою №51 що в м.Рівне по вул.С.Бандери, 40; висилити відповідача ОСОБА_7 з квартири №51 що в м.Рівне по вул.С.Бандери, 40; стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на її користь 30 000 (тридцять тисяч) гривень –в рахунок відшкодування моральної шкоди, 5 437 (п’ять тисяч чотириста тридцять сім) гривень, з яких: 5 000 гривень –витрати, пов’язані з наданням правової допомоги адвокатом, 317 гривень –витрати, пов’язані із сплатою судового збору, 120 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 –адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги по справі підтримав повністю та просив їх задовольнити. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на вимоги ст.47 Конституції України, ст.ст..9, 150, 154 ЖК України, ст.ст..311, 346, 383, 495 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання по розгляду даної цивільної справи не з’явився, звернувся до суду із заявою від 10.05.2011 року, де просить розгляд справи провести за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_7 –адвокат ОСОБА_2, позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити.

Суд заслухавши пояснення представника ОСОБА_5, представника ОСОБА_7, дослідивши матеріали даної цивільної справи дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 08 грудня 2010 року, засвідченого нотаріально, зареєстрованого 09 грудня 2010 року, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, ОСОБА_5 на праві приватної власності володіє квартирою №51, розташованою по вул.С.Бандери, 40, що в м.Рівне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.346 ЦК України звернення стягнення на майно за зобов’язаннями є підставою припинення права власності на це майно. Таким чином, у зв’язку із зверненням стягнення на майно за зобов’язаннями ОСОБА_6, право власності останнього на спірну квартиру є припиненим.

Судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_6, зареєстрований та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідач ОСОБА_7, зареєстрована (прописана) та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. Із змісту пояснень представника позивачки та наданої Досудової пропозиції слідує, що  відповідач ОСОБА_7 проживає у спірній квартирі та відмовляється в добровільному порядку звільнити вказану квартиру.

Відповідно до ст..383 ЦК України та ст..150 ЖК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Відповідно до ст..391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкоду здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таким чином, суд приходить до висновку, що права позивачки по справі, як власника спірної квартири, порушуються неправомірними діями відповідачів по справі, які відмовляються звільнити зазначену квартиру в добровільному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України, з урахуванням положень ч.1 ст.495 ЦК України, члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належать, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Зі змісту вказаних правових норм слідує те, що право члена сім’ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно, а отже, припинення права власності особи на будинок (квартиру) припиняє право членів її сім’ї на користування цим будинком (квартирою).

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до наступного висновку –оскільки на даний момент, право власності ОСОБА_6 на квартиру №51, що в м.Рівне по вул..Ст.Бандери, 40, припинилося, то право ОСОБА_7, як члена сімї ОСОБА_6,  на користування зазначеною квартирою також припинилося, з огляду на що, ОСОБА_7 повинна звільнити дану квартиру. Суд вважає, що зазначені висновки не суперечать змісту ст..47 Конституції України, ст..9 ЖК України, ст..311 ЦК України, оскільки право на житло (користування ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи, а права відповідачки ОСОБА_7 не є порушеними.

Заявлена позивачкою вимога про стягнення моральної шкоди підлягає до задоволення частково, а саме в розмірі 1000 гривень, що пов’язано з протиправними діями відповідачів стосовно власності позивачки, яка протиправно позбавлена можливості здійснювати повноваження власника в тому числі й проживати у спірній квартирі.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні банківських квитанцій, позивачем ОСОБА_5 при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 317 гривень та 120 гривень за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді. Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково, то на користь позивачки з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід стягнути 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді та 10 гривень 56 копійок судового збору. Вимоги позивачки стосовно оплати наданих правових послуг, з врахуванням обсягу та необхідного часу для надання правової допомоги, підлягають до задоволення частково, а саме в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст..10, 11, 58-61, 79, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання таким, що втратив право на користування квартирою, виселення та стягнення моральної шкоди –задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_7 такою, що втратила право на користування квартирою №51, що в м.Рівне по вул.Ст.Бандери, 40.

Висилити ОСОБА_7 з квартири №51, що в м.Рівне по вул.Ст.Бандери, 40.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 1 000 (одну тисячу) гривень –моральної шкоди.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 судові витрати по справі: 10 (десять) гривень 56 копійок –судовий збір; 120 (сто двадцять) гривень –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 2 000 (дві тисячі) гривень –витрати, пов’язанні з наданням правової допомоги.

В задоволенні позову  ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 третя особа Комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) та скасування рішення Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»від 25 січня 2007 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 –відмовити за безпідставністю.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_17, Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції, Рівненької філії ПП «Спеціалізоване підприємство юстиції»про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна –відмовити за безпідставністю.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання договорів недійсними відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Апеляційна скарга на рішення першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду                                                                                          ОСОБА_18