2-194/2007 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2007 року.                            Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді                                              Боровицького О. А.

при секретарі                                                          Горбачовій В. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним, визнання права власності на частку майна суд-

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулася з позовом доОСОБА_2 про визнання правочину удаваним, визнання права власності на частку майна посилаючись на те, що під час перебування у шлюбі зОСОБА_2ними було придбано Ѕ  частину житлового будинку по АДРЕСА_1 Після розірвання шлюбу її стало відомо, що договір купівлі продажу між ОСОБА_4та ОСОБА_2 оформлено як договір дарування. Вважає договір дарування удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину - договору купівлі продажу. Оскільки в дійсності укладено договір купівілі-продажу Ѕ  частину житлового будинку по АДРЕСА_1, дане майно є спільною сумісною власністю подружжя, просить суд визнати вищезазначений правочин удаваним, визнати за нею право власності на Ѕ  частину житлового будинку по АДРЕСА_1, з відповідною (частиною надвірних будівель, та виділити для неї відповідну частину будинку та будівель в натурі.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини на які посилається у позовній заяві, пояснила, що в наслідок дій відповідача вона позбавлена власності на частину житлового будинку.

ВідповідачОСОБА_2в судовому засіданні позов не визнав та пояснив суду, що він передав Черновій гроші за будинок, а вона подарувала належну її частку будинку для нього. При укладанні договору дарування була присутня його дружина. Він продав належну йому частину спірного будинку своєму знайомому 08.09.2006 року за 1000 доларів СІЛА.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив суду, що на початку вересня 2006 року він придбав вОСОБА_2 Ѕ  частину житлового будинку по АДРЕСА_1 Оскільки ОСОБА_2 відмовлявся добровільно укласти договір в нотаріальному порядку то він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання за ним права власності на частину будинку. Відповідно до рішення Старокостянтинівського районного суду від 01 грудня 2006 року він є власником Ѕ  частину житлового будинку по АДРЕСА_1

Третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус ОСОБА_5 суду пояснила, що до неї з проханням оформити договір дарування звернулася ОСОБА_4 та ОСОБА_2, під час укладання договору була присутня ОСОБА_1 Нею були роз'яснені сторонам та ОСОБА_1 наслідки укладання даного договору та вимоги законодавства України.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що нею продавалася належна їй частина житлового будинку. Однак без згоди іншого співвласника вона не могла укласти договір купівлі продажу. Тоді вона вирішила подарувати належну їй частину будинку, за частину будинку отримала від ОСОБА_1 600 доларів США. Під час укладання договору дарування була присутня ОСОБА_1, вона ж оформляла всі необхідні документи.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору дарування від 27 квітня 2001 року ОСОБА_4 подарувала, аОСОБА_2прийняв в дар Ѕ  частину житлового будинку по АДРЕСА_1, з відповідною частиною надвірних будівель.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 вересня 1991 року співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_6.

Відповідно до рішення Старокостянтинівського районного суду від 01 грудня 2006 року та витягу з реєстру права власності на нерухоме майно №13220101 ОСОБА_3 є власником У> частини житлового будинку по АДРЕСА_1

Відповідно до ч.2 ст. 58 ЦК Української РСР, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Враховуючи, що відповідно до пояснень свідка ОСОБА_4. вона не мала можливості укласти договір купівлі продажу, через відсутність заяви іншого співвласника, вона усвідомлюючи правові наслідки укладеного договору, подарувала належну їй частину будинку ОСОБА_2, який в свою чергу прийняв дар, суд вважає що дії ОСОБА_4. таОСОБА_2 були направлені саме на укладення договору дарування і не мали на меті приховати іншу угоду.

В судовому засіданні встановлено, що позивачці ОСОБА_1 було відомо про укладення договору дарування 27 квітня 2001 року, вона була присутня під час його укладення та нотаріального посвідчення їй було роз'яснено правові наслідки даної угоди. Судом не встановлено обставин та не здобуто доказів, які б свідчили про намір та дії ОСОБА_4. таОСОБА_2 укласти угоду - договір дарування з метою приховати іншу угоду - договір купівлі продажу саме від позивачки ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. З, 10, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 58 ЦК Української РСР

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору удаваним, визнання права власності на частку майна відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.