Справа № 2-26/2011

БАЛАКЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2011 р.                                                                                             м. Севастополь  

             Балаклавський  районний  суд м. Севастополя  у складі:  головуючого судді Сафонова В.В., при секретарі  Іванової В.В., помічника прокурора  Сігнаєвської В.В., представника органу опіки та піклування  Балаклавської РДА ОСОБА_1, представника органу опіки та піклування  Нахімовської РДА  ОСОБА_2, позивача та його представника  ОСОБА_3, а також відповідача  ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5  до ОСОБА_4 про  визначення місця проживання дитини, -                                                               

                                                                            встановив:

         Позивач ОСОБА_5  звернувся в суд з зазначеним позовом  і, на підставі  ст.ст. 141, 161 СК України  просить   визначити місце проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_7.

        Вимоги  мотивовані тим, що він є батьком, а відповідачка  ОСОБА_4 матір’ю малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, однак, шлюб між ними не був зареєстрований.  Спочатку сумісного життя відповідачка зі своєю  старшою донькою проживали  в його будинку і він їх обох  утримував, тому як відповідачка ніде не працювала. До липня 2005 року між ним та відповідачкою  спору про  місце проживання дитини не виникало. Але, за рішенням ради опіки та піклування від 07.07.2005 р. йому був встановлений час  спілкування з дитиною. Однак, відповідачка залишувала дитину в нього, а сама виїзджала у Балаклаву на декілька днів, при цьому дитиною не  інтересувалася, телефонного зв’язку з нею не було, тому він   вважає, що дитина повинна проживати з ним.  Крім  цього, відповідачка  не  має  належних житлових умов, в квартирі   відсутні гаряче водопостачання, квартира потребує ремонту, мати відповідачки знаходиться на обліку в психодиспансері, однак  доглядає за дитиною у  відсутність відповідачки. В нього є приватний будинок, в якому є  кімната для доньки, де вона забезпечена всім необхідним для її  віку, по сусідству з ним проживає його мати, тобто бабуся дитини, яка також доглядає за дитиною,  та няня за договором про надання послуг по нагляду за дитиною, він матеріально забезпечений і працює.   

        У судовому засіданні  позивач та  його представник  підтримали позов у повному  обсязі та  наполягали на задоволенні позову,  пояснивши, що ОСОБА_6 довгий час проживає  з ним, всім необхідним для її  віку забезпечена, до нього звикла, між ними добрі  батьківські стосунки, він також любить дитину, матеріально забезпечує її, займається  її  вихованням  та батьківською турботою. Ні яких перешкод для відповідачки з приводу виховання дитини  з  його боку немає.  За рішенням органу  опіки та піклування  Нахімовської РДА від 04.04.2011 року про  встановлення часу спілкування відповідачки з дитиною,  ОСОБА_6 не бажає з нею спілкуватися. На наступний час він працює приватним підприємцем, матеріально забезпечений. В його  родині є дві  доросли доньки, а також мати, яка проживає поряд з ним, тому донька  також оточена  любов’ю та  турботою його  родичів.  Донька ходить до дитячого садочку №67 «Казка»до  котрого вже  звикла, а також на групу підготовки до школи і  також звикла до своїх друзів учителів та вихователів. Він  прив’язаний до доньки, а вона до  нього  і його  родичів. Тому вважає,  що  ОСОБА_6 повинна залишитися  проживати з ним.

     Відповідачка ОСОБА_4 позов не  визнала і суду пояснила, що вони з  позивачем проживали у цивільному шлюбі  5 років і проживали в його будинку. Після народження дитини ОСОБА_6 між ним  стали виникати  конфлікти, він  виганяв її з будинку, а потім забрав дитину. На наступний час вона працює приватним підприємцем, має свій заробіток. В її  родині є старша донька 22 років, яка буде допомагати їй у вихованні дитини. Рішенням органу  опіки від 2007 року їй був наданий дозвіл на зустріч з дитиною, однак позивач не надавав їй такої  можливості. За рішенням  Балаклавського суду від  14.11.2005 року позов ОСОБА_6 був задоволений на підставі її заяви на  ім’я судді Курнякової  про її згоду на проживання  дитини з ОСОБА_6, однак вона писала цю заяву  під  погрозою ОСОБА_6.  Вона не знає чим цікавиться дитина в своєму житті, але вона хотіла декілька разів зустрітися з дитиною за рішенням органу опіки Нахімовської РДА. Однак, дитина не хотіла з нею  спілкуватися та зустрічатися. Вважає, що це вплив  на дитину  з боку позивача, але  вона не писала заяви органу  опіки Нахімовської РДА про  підтвердження факту впливу батька на дитину, а також те, що останній не надає їй дитину для зустрічі. Вважає, що дитина повинна  проживати з нею.

        Представник органу опіки та  піклування Балаклавської РДА  суду пояснив, що   відповідачка проживає на території Балаклавського району м. Севастополя, а дитина з батьком на території Нахімовського району м. Севастополя, тому  після огляду умов проживання у відповідачці,  які є задоволеними, спеціалісти  вважають, що дитина  повинна проживати з  матір’ю.

       Представник органу опіки та піклування  Нахимовської РДА суду пояснив, що  за висновками спеціалістів, які ретельно перевірили та  обстежили   місце проживання позивача ОСОБА_6, умови виховання дитини, яка має свою кімнату в будинку і  всі умови для розвитку її віку, ходить  в дітсадок,  повністю  забезпечена всім необхідним, побутові умови також  відповідають всім санітарним нормам,  прив’язана до  свого батька, а батько до неї,  вважає, що  дитина повинна  залишитися проживати з батьком.  На наступний час недоцільно  змінювати місце життя малолітньої дитини, яка звикла  до батька і його  родичів,  місця свого  проживання, до умов виховання,  дитячого садочку та своїх друзів  і вихователів.

       Малолітня дитина відповіла  на всі питання учасників процесу і пояснила  суду, що вона проживає зі своїм батьком, ходить  в дітсадок та на підготовчу  дошкільну групу. В її  родині є також бабуся, яка приходить до них і допомагає  в її  вихованні. В не ї  є  все необхідне для життя і все  це їй купив її  батько, якого  вона  називає  папочка.  Мати  купила їй лише книжку та іграшку і більш нічого  їй не  купувала,   називає її мамашкою і, категорично  відмовилася проживати з нею і бажає  проживати  тільки зі своїм папочкою.

        Помічник прокурора суду пояснив, що в задоволенні позову  необхідно  відмовити, тому як житлові умови, а також матеріальне забезпечення  сторін практично рівні, але вважає, що дитина повинна проживати з  матір’ю.  

         Заслухавши пояснення  учасників процесу, заключення представників органу опіки й піклування, пояснення помічника прокурора, а також малолітню дитину,  дослідивши зібрані у справ докази  в їх сукупності,  суд вважає, що позов обґрунтований на Законі  і підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.

        Судом встановлені такі факти  і відповідні їм правовідносини, які повинні регулюватися  нормами сімейного законодавства.

        Судом встановлено, що  сторони –ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали  цивільним шлюбом, від  якого народилася дитина –ОСОБА_6,  ІНФОРМАЦІЯ_2, що не заперечується сторонами. Відповідно до  свідоцтва про народження дитини сторони записані батьками дитини (а.с.5).

        Згідно зі ст.  161 ч.2 СК України при  вирішенні    спору про  місце проживання малолітньої дитини приймаються до уваги відношення батьків к виконанню своїх  батьківських  обов’язків, особиста прив’язаність до кожного з них, вік дитини, стан здоров’я та  інші обставини, які мають  суттєве значення.

        За рішенням Балаклавського районного суду від  14.11.2005 року місто  проживання малолітньої ОСОБА_6 встановлено з батьком ОСОБА_5 (а.с.53-54).  Одним з доказів по справі є особиста письмова заява ОСОБА_4 від 11.11.2005 року на ім’я судді з  проханням про залишення  місця проживання дитини з батьком ОСОБА_5 (а. с. 46), а також акт обстеження житлових  умов ОСОБА_4 від  27.10.2005 року, відповідно до  якого родина ОСОБА_4 малоімуща, вона  є громадянкою ОСОБА_8,  у дітей немає самого  необхідного, немає дитячої краватки.(а.с.50).  Таким чином, на підставі  наданих доказів у   сукупності з іншими доказами,  судом було ухвалене вказане  рішення. Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 13.12.2007 року  скасована ухвала Балаклавського районного суду м. Севастополя від 31.10.2007 року  про  відмову у задоволенні зави ОСОБА_4  про  перегляд   рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами, і справу направлено до суду першої інстанції  для розгляду по суті.  Істотними обставинами Апеляційний суд визнав те, що  ОСОБА_4 не було  відомо  про  вирок  Нахімовського районного суду від  26.01.2005 року про засудження ОСОБА_5 за ст. 165 ч.1 КК України та призначення  покарання  у виді 1 року обмеження волі.

        Фактичні обставини справи, відносно житлових  умов, матеріального забезпечення  сторін, їх  характеризуючи дані як  ОСОБА_5 так і ОСОБА_4, на наступний час, підтверджені письмовими доказами (а.с. 6,7, 9, 10,12,25,34,45,61), проаналізувавши які суд приходить до наступного.

       Житлові умови позивача, який має у власності  великий  приватний  будинок, найбільш придатні для проживання малолітньої дитини, яка має свою особисту кімнату, звикла до обстановки, родичів, батька та її вихователів  по дитячому садочку, а також друзів  по  садочку.

       Житлові умови у відповідачки відрізняються тим, що в двокімнатній квартирі, загальною  площею 39.6 кв.м.  зареєстровані три співвласника, в тому числі мати відповідачки та старша донька  22  років від  попереднього шлюбу, що, на думку суду  житлові умови найменьш придатні для проживання дитини.

       Що стосується матеріального забезпечення сторін, то як позивач так і відповідач працевлаштовані і кожен матеріально забезпечений,  характеризуються позитивно, проти чого  у сторін  заперечень немає.

       При  вказаних обставинах суд, також  враховує думку самої малолітньої дитини, яка суду пояснила, що  вона бажає  проживати зі своїм батьком і категорично не бажає  проживати зі своєю матір’ю.

     Доводи  представника  органу  опіки та піклування Балаклавської РДА, а також відповідачки ОСОБА_4 про те, що дитина  малолітня і не до кінця зрозуміє фактичні обставини справи, судом не  можуть  бути прийняті  до уваги, тому як,  дитина повністю зрозуміє що йде  річ  саме про  місце її  проживання і вона  категорично пояснила, що  вона бажає  проживати з батьком,  якого  вона називає попочкою, що  говорить саме по собі про прив’язаність дитини до батька, про що також  вказано в характеристиці на дитину з дитячого садочку (а.с.142).  Дитина не проявила в суді а ні якої  уваги до своєї матері -   відповідачки  по справі, категорично заявив, що  вона не бажає  проживати з матір’ю, у свою  чергу відповідачка не  виявила в судовому засіданні   свого материнського почуття до своєї доньки.

       Відповідно до заключення  Нахімовської РДА 2009 р. (а.с.204),  позивач виконує всі свої батьківські  обов’язки по вихованню дитини, напроти  відповідачка ОСОБА_4 негативно впливає на дитину, що також  підтримала в судовому засіданні представник органу  опіки Нахімовської РДА і вважає, що дитина повинна залишитися з батьком.

       При вказаних обставинах, суд  вважає, що  доводи відповідача ОСОБА_4  про засудження  позивача за ст. 165 ч.1 КК України, ніяким чином не  може вплинути на відносини та прив’язаність один до одного - батька та доньки, до того ж , як слідує з матеріалів справи,  відповідачка ОСОБА_4 не могла не знати про засудження ОСОБА_5 у 2005 році, тому як  вона разом з ним та своєю  старшою донькою  проживали з  позивачем  в його  будинку і, таким чином відповідачка ввела Апеляційний суд м. Севастополя в оману.

        Доводи помічника прокурора Сігнаєвської В.В. та представника  органа  опіки Балаклавської РДА про доцільність залишення  дитини з  матір’ю  суд не може прийняти до уваги, тому як  з  їх  пояснень слідує, що останні  піклуються  лише  інтересами  відповідачки ОСОБА_4, а не інтересами дитини,  про що також в своїх  поясненнях вказав представник органу опіки Нахімовської РДА, яка  є також спеціалістом в галузі педагогіки.

         Таким чином, з вищенаведеного слідує, що відповідачка не надала суду доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову, тому суд приходить до  висновку про  задоволення позову в повному  обсязі, тому як позивач  в  обґрунтування своїх позовних  вимог надав суду  докази, які є достатніми  для вирішення питання по суті спору на його  користь.

          На підставі  ст.ст.  141, 161  Сімейного кодексу України, керуючись вимогами ст.ст. 88,  212-215, 218 , 293-294 ЦПК України, суд,-

                                                                       ВИРІШИВ:

      Позов ОСОБА_5  до ОСОБА_4 про  визначення місця проживання дитини   задовольнити у повному обсязі.                                                                 

      Визначити місце проживання ОСОБА_6 18 с ічня ІНФОРМАЦІЯ_3 з її батьком –ОСОБА_9 за адресою  м. Севастополь, проїзд Артилеристів, буд.№1.

     Стягнути з  ОСОБА_4  на користь ОСОБА_5  

Судові витрати за сплату судового збору у сумі -8 грн. 50  коп.

       Рішення суду набуває законної сили  протягом  10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.

       Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

       Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий  суддя:                                                                                                 В.В.  Сафонов