Справа №2-599/11            

                                                                              РІШЕННЯ

                                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2011 року Приморський районний  суд  м. Одеси  у  складі:  

головуючого  судді - Турецького О.С.                                

при  секретарі –Курченко В.М.                                                                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди, завданої внаслідок несвоєчасної виплати моральної шкоди, -  

         В С Т А Н О В И В :

До Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди, завданої внаслідок несвоєчасної виплати моральної шкоди.

Свій позов позивач обґрунтувала наступним: 28 жовтня 2009 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду частково задоволено позов ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, третя особа: Головне управління державного казначейства України в Одеський області при визнання дії та бездіяльності протиправними, зобов’язано вчинити певні дії, стягнено моральну шкоду та судові витрати.

Стягнено з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 23 лютого 2010 року касаційна скарга прокуратури Одеської області залишена без задоволення.

До теперішнього часу судові рішення не виконані, позивачем не отримано від відповідача у відшкодування моральної шкоди грошових коштів.

Як зазначає позивач протягом останніх двох років вона зверталась до відповідача із проханням виплатити її моральне відшкодування, але до теперішнього часу судові рішення з боку прокуратури не виконуються.

Зазначене спричиняє її моральне страждання, яке вона оцінює у розмірі 10 000 грн.

Крім того, донька позивача –ОСОБА_2 навчається на контрактній основі Університету ім. Мечникова, а невиплата позивачу належних її грошових коштів позбавляє позивача можливості оплатити навчання її доньки.

Позивач просить суд стягнути з прокуратури Одеської області 3 % річних та індекс інфляції за період користування грошовими коштами позивача у розмірі 2000 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач –позов не визнала, просила в позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Суд вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в позовних вимогах позивача слід відмовити по наступних підставах.

У статті 23 ЦК України розкрито поняття та види моральної шкоди.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та  стражданнях, яких  фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична  особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,  членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Жодна з наведених проявів моральної шкоди відсутня у позивача.

Діючим законодавством передбачено інститут виконання судових рішень. Якщо прокуратура Одеської області у добровільному порядку не виплачує позивачу грошові кошти це не є підставою для задоволення моральної шкоди.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок  моральних  чи фізичних страждань,  або інших негативних  явищ, заподіяних фізичній  чи  юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у  приниженні  честі,  гідності,  престижу або ділової репутації,  моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у  зв'язку  з  незаконним  перебуванням  під слідством і судом,  у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного  громадського життя,  порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди  підлягають:  наявність такої  шкоди,  протиправність  діяння  її  заподіювача,  наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним  діянням  заподіювача та вини останнього  в  її  заподіянні.  Суд,  зокрема,  повинен з'ясувати,  чим   підтверджується   факт   заподіяння   позивачеві моральних  чи  фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,  в якій  грошовій  сумі  чи  в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при  цьому  виходить,  а  також інші  обставини,  що  мають  значення для вирішення спору.

Факт заподіяння позивачу моральних страждань чи втрат немайнового або майнового характеру внаслідок несплати її грошових коштів з боку прокуратури, під час судового розгляду по справі позивачем наведений не був.

Неможливість сплати позивачем грошових коштів за навчання своєї доньки через невиконання своїх зобов’язань з боку прокуратури Одеської області не є підставою для стягнення моральної шкоди. В матеріалах справи відсутні документи, підтверджуючи родинний зв'язок між позивачем та ОСОБА_2

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди,  звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавець зазначив, що моральна та (або) матеріальна шкода підлягає виплаті, та має бути заподіяна, якщо дії будуть визнані незаконними. Дії прокуратури Одеської області з приводу невиплати позивачу моральної та матеріальної шкоди під час розгляду вказаної справи незаконними не визнавались, таких вимог ОСОБА_1 не заявляла, тому суд не вправі був би їх розглядати.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків  у  результаті  порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Позивачем не надані докази до суду про втрати, яки зазнала позивач у зв’язку із несплатою її грошових коштів з боку прокуратури та (або) про доходи, які вона могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Позивач просить стягнути із відповідача неустойку (штраф, пеню), індекс інфляції за період користування відповідачем грошовими коштами позивача.

Статтею 549 ЦК передбачено поняття неустойки: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В цивільному праві неустойка передбачає передання грошової суми чи іншого майна, суть неустойки у вигляді обов’язку передати майно полягає в передані права власності на це майно, тобто неустойка виникає при договірних цивільно-правових відносинах між боржником та кредитором, які відсутні між позивачем  - ОСОБА_1 та відповідачем прокуратурою Одеської області.

Враховуючи те, що рішення не винесено на користь позивача, вимога останньої з приводу компенсації її судових витрат пов’язаних із явкою до суду не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 22, 23, 549, 1166 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. 10, 14, 57- 60, 88, 208- 209, 212- 215 ЦПК України суд, -

  ВИРІШИВ:

  В позовних вимогах ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди –відмовити в повному обсязі.

  Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                                                  О.С.Турецький

07.06.2011