Справа №  1718/2-а-1000/11

2011 р.                                                         

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 червня 2011 року

Сарненський районний суд Рівненської області

Суддя ТОВСТИКА І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в м.Сарни справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському району Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати соціальної допомоги як дитині війни,-

                                                      В С Т А Н О В И В:

                 ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати соціальної допомоги як дитині війни.

           Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що має статус дитини війни, а тому має право на щомісячну надбавку до пенсії, яка гарантована Законом України «Про соціальний захист дітей війни», однак відповідач не здійснив перерахування пенсії, що привело до позбавлення отримання доплати до пенсії за період з 07.10.2010 року по 06.04.2011 року, в зв»язку з чим просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі тридцяти відсотків від мінімальної пенсії, зобов»язати нарахувати і виплатити соціальну допомогу як дитині війни за період з 07.10.2010 року по 06.04.2011 року та виплачувати її в майбутньому.

        Відповідач УПФУ в Сарненському районі подав заперечення, якими позов не визнав і вказав, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в 2010-2011 роках  виплачувалось частково в розмірах, які були визначені Постановою КМУ від 28.05.2008 року №530, так як у діючому законодавстві не визначена величина мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус дитини війни; просить відмовити у задоволенні позову, який є безпідставним.

                  Суд приходить до висновку, що позов  підлягає до часткового задоволення зі слідуючих підстав.

             Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус «дитини війни» згідно посвідчення № 410713.

      У Законі України "Про соціальний захист дітей війни" визначено, що  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

      Статтею 6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

              З 2008 року  Законом України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. передбачена інша редакція статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004, № 2195-ІV, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".

            Положення пункту 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.

           Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка залишилась чинною і продовжувала діяти в 2012011 роках, було встановлено підвищення до пенсії дітям війни у визначених  розмірах.

            Судом встановлено, що позивач отримувала підвищення до пенсії в 2010-2011 році в розмірах, передбачених Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530, а не в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

             Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону.  

             Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

            За таких обставин, суд вважає, що право позивача порушене, він має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період  з 07.10.2010 року по 06.04.2011 року, з урахуванням положень ч.2 ст.99 КАСУ, яка передбачає шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів з дня, коли особа дізналась про їх порушення, виходячи з мінімальної пенсії за віком, що визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.  

           Щодо позовної вимоги  про зобов'язання відповідача до нарахування і виплати підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни в майбутньому, то вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб"єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто є неможливим зобов"язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення соціальних прав позивача в майбутньому,  в зв”язку з чим позовна вимога в цій частині є необґрунтованою.

                  Суд з відповідача судового збору  не стягує, так як в силу п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються.

          Керуючись ст. 71,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

                                                         П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Сарненському районі Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати соціальної допомоги як дитині війни задовольнити  частково.

        Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Сарненському районі Рівненської області щодо нездійснення нарахування та забезпечення виплати ОСОБА_1 надбавки, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 12 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

         Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити нарахування та забезпечити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії -  надбавки, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 07 жовтня 2010 року по 06 квітня 2010 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на 2010-2011 роки, з урахуванням виплачених сум.

        Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови, через Сарненський районний суд, допустити негайне виконання постанови суду про присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Суддя