Справа № 11 a-386  2006 р.                          Головуючий у 1 інстанції Горецький А.С.

Категорія - ст. 186 ч.2, 304 КК України     Доповідач Михайлишин Г.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2007 року квітня 20 дня                    Колегія      суддів      судової      палати      у

кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Леон О.І.

Суддів: Михайлишин Г.Я., Урдюк Т.М.

з участю прокурора: Дудинської Т.М.

та адвоката: ОСОБА_1

розглянула у    відкритому  судовому    засіданні   в місті Львові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2   на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2006 року.

Цим вироком засуджено:  ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця     с. Підберізці Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ст. 186 ч.2 КК України, з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, на три роки 6 місяців позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_2 взятий під варту з залу суду 26.10.2006р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Львів-Винники, громадянина  України, проживаючого АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за ст. 186 ч.2 КК України, з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, на три роки позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_3 утримується під вартою з 31.01.2006р. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Горлівка, Городського району  Донецької області, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_3, згідно ст. 89 КК України не судимого,

за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

ОСОБА_4 за ст. 304 КК України виправдано. Засуджений ОСОБА_4 утримується під вартою з 08.12.2005р.

Питання відносно речових доказів вирішене згідно вимог ст. 81 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_4 та неповнолітні ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнані винними у тому, що вони 21 листопада 2005 року о 24 год. на перехресті вулиць Галицька-Винниченка у м. Винники, за попередньою змовою в групі осіб, на пропозицію ОСОБА_2, з застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_5, відкрито викрали його майно: мобільний телефон вартістю 610 грн. з грошима на рахунку 17 грн., картку "Київстар" вартістю 50 грн., гаманець вартістю 30 грн. з грошима в сумі 98 грн., годинник вартістю 100 грн., срібний ланцюжок з хрестиком вартістю відповідно 80 та 25 грн. та інше майно, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1140 гривень.

В апеляції адвокат ОСОБА_1просить змінити вирок суду та, застосувавши до засудженого ОСОБА_2положення ст. 104 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

В обгрунтування покликається на те, що висновок суду про визнання неповнолітнього ОСОБА_2ініціатором скоєння злочину не відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на припущеннях та неправдивих показаннях засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які перебуваючи у родинних стосунках, обмовили ОСОБА_2Вважає, що суд безпідставно не застосував до засудженого ОСОБА_2положення ст. 104 КК України. Покликається на неповнолітній вік засудженого, його щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно. Зазначає, що ОСОБА_2 добровільно відшкодував збитки потерпілому ОСОБА_5, а заподіяні йому тілесні ушкодження відносяться до категорії легких, що сам потерпілий просив звільнити Добуша від відбування покарання з випробуванням.

Засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4 вирок суду не оскаржили.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, його законного представника ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_1, які підтримали подану апеляцію, міркування прокурора про законність і обгрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам і є обгрунтованим.

Встановлені судом фактичні обставини справи оспорюються в апеляції лише в частині визнання засудженого ОСОБА_2ініціатором скоєння злочину.

Колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними в апеляції, що такий висновок суду є помилковим, грунтується на неправдивих свідченнях засуджених ОСОБА_4. та ОСОБА_3, які обмовили ОСОБА_2

Суд обгрунтовано прийняв до уваги показання засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні про те, що саме ОСОБА_2 запропонував пограбувати потерпілого.

Аналогічні показання щодо ініціативи ОСОБА_2 вчинити злочин засуджені ОСОБА_4 та Нестулов давали і на досудовому слідстві, в тому числі, при проведенні очних ставок з ОСОБА_2 /а.с.167-168, 191/.

Покликання щодо обмовлення засудженого ОСОБА_2 - не знайшло свого ствердження в матеріалах справи, з яких вбачається, що жодних неприязних відносин між засудженими ОСОБА_4, ОСОБА_3та засудженим ОСОБА_2 не було.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ст. 186 ч.2 КК України, за кваліфікуючими ознаками - вчинення відкритого викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, є вірною і в апеляції не оспорюється.

Щодо покарання, призначеного засудженому, то підстав для того, щоб визнати його надто суворим - немає.

При обранні покарання засудженомуОСОБА_2 суд 1 інстанції вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшуючі покарання обставини - вчинення злочину неповнолітнім, те, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, добровільно відшкодував завдану шкоду, сприяв розкриттю злочину, як особа характеризується позитивно. В зв'язку з наявністю декількох пом'якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд прийшов до вірного висновку про можливість застосування до засудженого положень ст. 69 КК України. Призначене засудженомуОСОБА_2 покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, - відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є обгрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

А тому, колегія суддів не вбачає підстав до задоволення поданої по справі апеляції, застосування до засудженого положень ст. 104 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2006 року відносно засудженого ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили.