ПОСТАНОВА

 справа № 2-а-721 / 2009

Іменем України

26 серпня 2009 року. Суддя Болградського районного суду Одеської області Шевера В.Д., розглянувши у порядку ПИСЬМОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області "про стягнення щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи ",

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить ухвалити рішення, яким визнати неправомірними дії відповідача щодо неповної виплати йому, позивачу, як інваліду війни 2 групи, щорічної разової допомоги за 2007 і 2008 роки у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, посилаючись на те, що відповідач виплатив йому в 2007 році всього лише 360 гривень замість 3280, 48 грн., в 2008 році всього 400 гривень замість 3848 гривень, а тому він, позивач, просить стягнути з відповідача на його, позивача, користь 6368, 48 грн.

Відповідач позов не визнав посилаючись на відсутність відповідних коштів.

Позов підлягає задоволенню.

Позивач є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується його посвідченням серія Б №519813 від 20 грудня 2005 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 2 групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Це право на отримання щорічної разової грошової допомоги підтверджується рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року у справі № к 6-рн/2007, яким визнано неконституційним положення ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008, яким визнано неконституційним положення розділу другого пункту 20 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік » щодо порядку встановлення розмірів виплат щорічної разової дороги відповідно до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Абзац 1 ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058-1У від 09.07.2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність.

Законом України « Про державний бюджет України на 2007 рік...» з 1 квітня 2007 року для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум 410, 06 грн., а Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік....» з 1 квітня 2008 року -прожитковий мінімум встановлено 481 грн.

Враховуючи наведене відповідач в 2007 році, тобто до 5.05.2007 року, повинен був виплатити позивачу щорічну грошову допомогу, як інваліду війни 2 групи, у розмірі 8 мінімальних пенсій, що становить 410, 06 грн. х 8 = 3280, 48 грн., а в 2008 році, тобто до 5 травня 2008 року, повинен був виплатити позивачу щорічну грошову допомогу, як інваліду війни, у розмірі 8 мінімальних пенсій, що становить 481 грн. х8 = 3848, 00 гривень, разом з тим відповідач в 2007 році виплатив позивачу лише 360 гривень, тобто не доплатив ще 2920, 48 грн.(3280, 48 - 360 = 2920, 48 грн.), а у 2008 році виплатив позивачу лише 400 гривень, тобто не доплатив ще 3398 гривень. (3848 - 400 = 3448 грн.).

Таким чином відповідач за 2007 і 2008 роки недоплатив позивачу загальну суму 2920, 48 + 3448 = 6368 грн. 48 коп.

Суд вважає, що вищеназвані положення Законів України Про Державний бюджет України на 2007 рік і на 2008 рік не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів (ст. 22 ч.3 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до названої Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття "власності", яке міститься у ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права" і, таким чином, як власність.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи "Кечко проти України" зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними, У зв’язку з чим Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lex specialis. Європейський Суд не прийняв і аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов’язань.

Пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене винним законодавством, є додатком до основаних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), тому суд вважає, що право на соціальний захист не може бути обмежено на строк позовної давності, а тому вона, позовна давність, на соціальні виплати не поширюється.

Керуючись п. 10 ст. З, ст. 11, 69-71, 105, ч.3 ст. 122, ст. 160-162, 185, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті щорічної разової допомоги, як інваліду війни 2 групи за 2007 - 2008 роки, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком у розмірі 6368, 48 гривень, неправомірними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Болградської районної державної адміністрації Одеської області здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи, за 2007 - 2008 роки, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком у розмірі 6368 (шість тисяч триста шістдесят вісім) гривень 48 копійок.

На постанову протягом 10 днів з дня її проголошення може бути подана заява про її апеляційне оскарження, а апеляційна скарга - протягом 20 днів з дня подання названої заяви.