Справа № 2-а-1956/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"07" квітня 2011 р.

суддя Святошинського  районного  суду  м. Києва Бондаренко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

      ОСОБА_1 звернулась  до суду з позовом, в якому просить  визнати неправомірними  дії Відповідача щодо відмови у нарахуванні їй пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік та невиплати їй різницю коштів відносно пенсії, розрахованої з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік і просить суд зобов’язати Відповідача зробити перерахунок та виплати за період з  01.02.2010 р.   

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є пенсіонером за віком, однак продовжує працювати. 10.02.2010 року ОСОБА_1 подала заяву до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про перерахунок пенсії за віком відповідно ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування». Пенсію їй перерахували, однак при коригуванні заробітку для обчислення нового розміру пенсії застосували показник середньої заробітної плати в Україні за 2007 рік, тоді як мали застосувати показник середньої заробітної плати за 2009 рік. У зв’язку з даними обставинами Позивач звернулась до Відповідача з проханням зробити перерахунок, на що отримала необґрунтовану відмову.

Оскільки Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва відмовило в перерахунку пенсії Позивач змушена звернутися до суду за захистом порушених прав.

В судове засідання позивач не з’явилась, надала до суду заяву в якій просить суд розглянути справу за її відсутності.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва  в судове засідання  не  з’явився. Відповідач направив до суду письмове заперечення проти  позову з тих підстав, що внаслідок визнання змін, внесених до ст.ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», неконституційними, виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення»втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося. У зв’язку з цим, перерахунки пенсій проводились відповідно до підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28,05.2008 № 530 «Про деякі питанні соціального захисту окремих категорій громадян».

Згідно  ч. 4 ст. 122 КАС України, особа,  яка  бере  участь  у  справі,  має  право заявити клопотання  про  розгляд  справи  за  її  відсутності.  Якщо  таке клопотання  заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд  справи  здійснюється  в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суддя, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає  задоволенню з таких підстав.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському  районі м. Києва.

Суддею встановлено, що після призначення ОСОБА_1  пенсії за віком вона продовжувала працювати.

Згідно заперечень Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, вбачається, що розрахунок пенсії позивача при проведенні перерахунку пенсії  по стажу та заробітку проводиться з використанням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2007 рік  1197, 91 грн.

Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що   передує року перерахунку пенсії.

Підпунктами 9,10 пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до статей 40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та врегульовано питання застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та порядок проведення перерахунку пенсій з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та які втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Доводи представника відповідача про те, що внаслідок визнання зазначених змін неконституційними, виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося, не можуть бути прийняті судом до уваги, як такі, що не ґрунтуються  на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.   

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання пенсії базуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це визначений державою розмір пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ст.. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відповідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, Відповідачем не надано судді достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності. Тому, суддя дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню за період з 23.08.2010 року, оскільки  ухвалою суду від 07.04.2011  р. позовну  заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог  за період з  01.02.2010 року до 23.08.2010  р.  залишено  без розгляду.   

На підставі викладеного, керуючись  ст. 1, 3, 6, 8, 9, , 17, 19, 21, 22, 24, 46, 56, 113, 152 Конституції України, ст. 9, 69-71, ч. 4 ст.122, 158-163 КАС України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити певні дії –задовольнити.     

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 23 серпня 2010 року з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік та невиплати їй різниці коштів відносно пенсії, обчисленої з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік згідно ст.ст. 40, 42  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»- протиправними.   

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії у відповідності до ст.ст. 40,42  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу  в цілому по Україні за 2009 рік, за період  з 23.08.2010 року,  за виключенням проведених виплат.

         Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Суддя: