Справа № 2-а-1481/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"30" березня 2011 р.

суддя Святошинського  районного  суду  м. Києва Бондаренко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

      ОСОБА_1 звернувся  до суду з позовом, в якому просить  визнати неправомірними  дії Відповідача щодо відмови у нарахуванні  йому пенсії по  інвалідності, що настала  внаслідок  аварії на  ЧАЕС у розмірі  8 мінімальних  пенсій за віком та  додаткової пенсії  у розмірі  75% від  мінімальної  пенсії  за віком та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити  перерахунок і виплату належної  йому пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на  ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, згідно  з ч.4 ст.54 Закону  України «Про статус та соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» та додаткової  пенсії  за шкоду, заподіяної  здоров’ю, згідно ст.50 Закону  України «Про статус та соціальний захист  громадян, які  постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», у розмірі  75  відсотків мінімальної  пенсії за віком з урахуванням ст. 67  Закону  України «Про статус та соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»за  період з  01.08.2010 р.   

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та отримує державну  та додаткову  пенсії, передбачені  статтями 50  та 54  Закону  України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. №796-ХІІ із змінами та доповненнями (надалі –Закон №796-ХІІ).   

Згідно ч.4 ст. 54 Закону №796-ХІІ призначений розмір пенсії для інвалідів 2 групи повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.   

Відповідно ч.1 ст. 50 Закону №796-ХІІ інвалідам 2 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.3 ст.67 Закону №796-ХІІ,у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії передбачений ч.4 с. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.   

п.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії по віку встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

31.01.2011 р. він звернувся до Відповідача  з заявою про   перерахунок пенсії, проте  отримав необґрунтовану відмову.   Оскільки  основна та   додаткова   пенсії йому   виплачуються у меншому розмірі, ніж передбачено законом, просить позов задовольнити.   

В судове засідання позивач не з’явився, надав до суду заяву в якій просить суд розглянути справу за його відсутності.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва  в судове засідання  не  з’явився, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Також, Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності, передбачений ст.ст.99-100 КАС України, для звернення до адміністративного суду.

Згідно  ч. 4 ст. 122 КАС України, особа,  яка  бере  участь  у  справі,  має  право заявити клопотання  про  розгляд  справи  за  її  відсутності.  Якщо  таке клопотання  заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд  справи  здійснюється  в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суддя, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суддею встановлено, що Позивач є інвалідом  ІІ  групи, учасником  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до  категорії  1 осіб, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку у відповідача та отримує  державну  та додаткову  пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначену  у відповідності  до ч.1 ст.50, ч.4  ст.54 Закону №796-ХІІ.   

Відповідно  до ст. 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії  особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б)додаткової пенсії  за шкоду, заподіяну  здоров’ю, яка призначається  після  виникнення  права на  державну  пенсію.   

Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону №796-ХІІ розмір пенсії для інвалідів 2 групи, призначеної у відповідності з цим Законом, повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 цього Закону інвалідам 2 групи призначається  додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Порядок  обчислення  пенсії по  інвалідності, що настала  внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок  Чорнобильської катастрофи, затверджено  постановою  Кабінету міністрів України від 30  травня  1997  року №523, яка є чинною,  її положення  стосовно критеріїв обчислення розмірів  пенсій відповідають  змісту статей 50,54 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст.  9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи  із загальних засад  пріоритетності законів над підзаконними  актами при вирішенні   даного спору  суд  виходить  з того,  що при розрахунку  державної та  додаткової пенсії, передбачених  ст. ст.50, 54 Закону  №796-ХІІ підлягають застосуванню розмір прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, встановленого в Законі  про Державний бюджет України на  відповідний рік, із якого  визначається  мінімальний розмір  пенсії  за віком.   

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Зважаючи на  позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суддя вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується  як розрахункова величина для визначення розміру пенсії та  щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом №796-ХІІ, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".    

Враховуючи вищевикладене, позовні  вимоги підлягають задоволенню в частині визнання  неправомірними  дій Відповідача щодо відмови в перерахунку  державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно  до  розмірів, передбачених статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щодо зобов’язання  відповідача призначити, здійснити перерахунок і виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок ЧАЕС з 01.08.2010  р.

На підставі викладеного, керуючись  ст. 1, 3, 6, 8, 9, , 17, 19, 21, 22, 24, 56, 113, 152 Конституції України, ст. 9, 69-71, ч. 4 ст. 122, 158-163 КАС України, ст.ст. 48-67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити певні дії –задовольнити.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачених статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Святошинському  районі м. Києва вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 50, 54 та з урахуванням ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  з 01.08.2010 р. за виключенням проведених виплат.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: