Справа №  1-17/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24.06.2011 року Глобинський районний суд Полтавської області  в складі :  

                 головуючої –судді Марущак Р.М.

                 при секретарі  - Кобеляцькій О.А.

                 з участю прокурора –Стіхіна А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине кримінальну справу про обвинувачення  

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та  жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4,  не одруженого, не працюючого, раніше судимого :

- 4.02.2010 року Кременчуцьким районним судом за ч.2  ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 357, ч.1 ст. 70 КК України  на строк 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України,

В С Т А Н О В И В  :

              ОСОБА_1вчинив злочин, передбачений ст. 124 КК України за наступних обставин.

              В ніч з 13 на 14 жовтня 2007 року ОСОБА_1 перебував в барі-кафе «Піраміда»м. Глобине, де відпочивав разом зі своїми знайомими. Там у нього виник конфлікт з раніше не знайомою йому ОСОБА_2, яка безпричинно стала розмовляти з ним зневажливо, висловлювалася в його адресу нецензурно, погрожувала, що її чоловік розбереться з ним. Після цього зателефонувала останньому. Приїхавши до бару, чоловік ОСОБА_3 не став з»ясовувати причину конфлікту, а відразу розпочав бійку, вдаривши ОСОБА_1 кулаком в обличчя. В барі та поблизу нього ОСОБА_3 та підсудний нанесли один одному по 2-3 удари в обличчя, після чого їх розняли.

           Після цього, близько години ночі, ОСОБА_1 сів до свого автомобіля ВАЗ 21063 і поїхав додому, де ліг спати. О 3год. 30 хв. до будинку, розташованого в м. Глобине по вул. Чайковського, 38, за місцем проживання підсудного, на автомобілі НОМЕР_1 приїхали ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7Б.(потерпілі та їх родичі) та почали бити вікна будинку,вимагаючи, щоб вийшов ОСОБА_1, з»ясовували стосунки з його матір»ю ОСОБА_8, для якої цей напад був несподіваним як і для її сина. Коли ОСОБА_1 вийшов на подвір»я, до нього відразу підбіг ОСОБА_3 і вдарив його двічі палкою, схожою на держак сокири, по голові. ОСОБА_1 впав.

 В цей час до будинку на підмогу приїхали повідомлені родичі та знайомі підсудного, між сторонами розпочалася колотнеча, всі дії перемістилися на вулицю. ОСОБА_3 знову  пішов на ОСОБА_1, махаючи палицею. Розцінюючи це як   загрозу для свого життя та здоров»я, для життя та здоров»я своєї матері, Корольов у відповідь, рукою зжатою в кулак, почав наносити удари по нападнику, повалив його на коліна, вибив палицю. Після цього останній ніяких активних дій не вчиняв, проте, Корольов вдарив ОСОБА_3 декілька разів ногою в область голови, допустивши захист, який явно не відповідав небезпечності посягання.

 Згідно висновку судово-медичної експертизи від 28.02.2008 року № 990/1 у ОСОБА_3 виявлено закриту черепно-мозкову травму  з крововиливами під тверду мозкову і м»яку мозкову оболонки, яка стала причиною його смерті 5.11.2007 року.  По ступеню тяжкості вказані тілесні ушкодження є тяжкими, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України, за обставин викладених вище, визнав повністю і дав аналогічні пояснення.

Фактичні обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорювалися, тому інші докази по справі в порядку ст.299 КПК України судом не досліджувалися.

             В діях ОСОБА_1 по умисному  заподіянню тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони,  наявний склад злочину, передбаченого ст. 124 КК України. Його вина  доведена в установленому законом порядку.

            Призначаючи  покарання, суд, відповідно до  вимог ст. 65 КК України,  враховує ступінь тяжкості  вчиненого злочину, особу винного, та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання.

            ОСОБА_1 за місцем проживання негативно не характеризується (т.2 а.с. 179), позитивно характеризувався за останнім місцем роботи (т.2 а.с. 180), є особою раніше судимою за вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які відбуває покарання. Згідно медичного висновку  у нього виявлені залишкові явища черепно-мозкової травми. Примусового наркологічного лікування він не потребує.

           Обставиною, що пом»якшує покарання є повне визнання підсудним своєї вини, віктимна поведінка потерпілих.

           Обставин,  які  б обтяжували покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

           Потерпіла ОСОБА_6 на призначенні суворого покарання не наполягала,  в заяві до суду зазначила, що  при визначенні покарання покладається на розсуд суду.

           Суд прийшов до висновку, що обов»язковому врахуванню підлягає те, що сварка та бійка між підсудним та ОСОБА_3 була спочатку спровокована потерпілою та свідком ОСОБА_5, а в подальшому  свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_4, а також самим ОСОБА_3          

           Врахувавши вище викладене, суд вважає за можливе при призначенні остаточного покарання підсудному застосувати правило часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Кременчуцького районного суду від  4 лютого 2010 року, за яким ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 357 , ч.1 ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі  із конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

         Оскільки злочин по вказаній справі підсудний вчинив 14 жовтня 2007 року, тобто до постановлення вищеназваного вироку Кременчуцького районного суду, остаточне покарання призначається за сукупністю злочинів, за правилами ч.4 ст. 70 КК України.

         Підстав для застосування відносно ОСОБА_1 ст. 69  КК України  суд не вбачає і призначає покарання в межах санкції статті.

         Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.  За ст. 93-1 КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 цього Кодексу.

         Оскільки шкода була спричинена  ОСОБА_1 при перевищенні меж необхідної оборони, суд залишає позов прокурора Глобинського району  про стягнення витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_3 на користь Глобинської ЦРЛ та 3-ї міської лікарні м. Кременчука – без розгляду, відповідно до поданої заяви.

         Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування підсудним матеріальної  шкоди на суму 30 000 грн. та  моральної шкоди на суму 50 000 грн. (т. 1 а.с. 181). Він  підлягає задоволенню частково з наступних міркувань.

          Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Потерпіла документально, шляхом надання оригіналів чеків, підтвердила понесені нею витрати на лікування чоловіка ОСОБА_3 під час його перебування в Глобинській ЦРЛ та в 3-ій міській лікарні м. Кременчука , а також витрати на його поховання та проведення ритуальних заходів  на  8 789 грн. 72 коп. (т. 3 а.с. 268-284). Тому ця сума підлягає стягненню з підсудного.

          Судом не віднесено до матеріальної шкоди, спричиненої потерпілій,  витрати, понесені іншими особами - ОСОБА_3 та ОСОБА_7, на придбання медикаментів, запчастин,  бензину, оплату поховання, оскільки позивачем матеріальна шкода в цій частині в позові не обгрунтовувалася. (т. 3 а.с. 268-270 та ін.). Не взято до уваги також витрати по чеках, з яких неможливо зрозуміти їх змісту (нечіткі дата, сума і ін. реквізити).

         При вирішенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

          Суд вважає, що моральна шкода, заподіяна ОСОБА_6, полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з заподіянням її чоловікові  ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, та внаслідок  невідворотності втрати чоловіка і батька неповнолітніх дітей.  При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості, враховує ступінь вини ОСОБА_1О те, що шкода заподіяна злочином,  вимушеність змін в організації потерпілою свого життя, глибину її душевних страждань, а також те, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 були заподіяні в обопільній бійці, спровокованій потерпілими. З огляду на викладене моральну шкоду суд оцінює в 30 000 грн., і позов в цій частині також задовольняє частково.

           Питання про речові докази  вирішується  відповідно до ст. 81 КПК України - дерев»яний держак сокири, залишки скла мають бути знищені, футболка ОСОБА_1 –передана матері підсудного ОСОБА_8, піджак потерпілої ОСОБА_6, курточку,  кросівки, джинси, светр ОСОБА_3 – необхідно передати ОСОБА_6, спортивні штани та светр ОСОБА_4  - залишити  ОСОБА_4

           Згідно вимог ст. 93 КПК України, з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при  УМВС України в Полтавській області  стягуються витрати за проведені по справі експертизи.

           Керуючись ст.ст. 323, 324  КПК України, суд,

З А С У Д И В  :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.124 КК України і призначити йому покарання  у виді двох років обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 4 лютого 2010 року, за правилами ст.72 КК України, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.

Запобіжний захід засудженому  залишити  попередній - взяття під варту.

Строк відбування покарання ОСОБА_1  рахувати з  4 вересня 2008 року - часу обрання відносно нього за постановою Кременчуцького районного суду від 4.09.2008 року запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.  

В строк відбування покарання зарахувати час перебування ОСОБА_1 під вартою з 3 по 8 травня  2008 року. (а.с.65 т. 5)

Цивільний позов прокурора Глобинського району до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 8 789 грн. 72 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 38 789 грн. 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області витрати за проведення експертиз від 28.02.2008 року № 269, від 29.02.2008 року № 267, від 04.02.2008 року № 268, від 29.02.2008 року № 266, від 04.03.2008 року № 423  на загальну суму 709 грн. 26 коп. (т.2 а.с.28, 41, 51,61, 73)

Речові докази : дерев»яний держак сокири, залишки скла -  знищити, футболку ОСОБА_1 –передати матері підсудного ОСОБА_8, піджак потерпілої ОСОБА_6, курточку,  кросівки, джинси, светр ОСОБА_3 –передати ОСОБА_6, спортивні штани та светр ОСОБА_4 –залишити в розпорядженні ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з моменту його проголошення,  а засудженим, - в цей же строк з моменту вручення йому копії  вироку.           м. Глобине

Суддя   ОСОБА_9