Справа №  1-166/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 року  Дубенський  міськрайонний  суд  Рівненської  області

в особі:     

                  головуючої   судді            Лопухович А.О.,

                при секретарі                   Крушняк О.С.,

                  за участю прокурора      Журавського М.В.,

                 захисників                       ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно кримінальну справу по обвинуваченню,

          ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,  жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 А АДРЕСА_1, українця, громадянина України, непрацюючого, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого,  у  скоєні  злочину,  передбаченого  ч.3 ст.321  КК  України.

          ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця  ІНФОРМАЦІЯ_6,   жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, приватного підприємця, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, має на утриманні  двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,  у  скоєні  злочину,  передбаченого  ч.3 ст.321  КК  України, -

ВСТАНОВИВ:

Приблизно в жовтні 2010 року, точна дата в ході досудового слідства не встановлена, ОСОБА_4 в приміщенні літньої кухні по місцю свого проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_8 виявив та в подальшому зберігав з метою збуту гумову колбу (контейнер), наповнену металічною  ртуттю. Про виявлення ртуті ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3. Діючи за домовленістю з ОСОБА_4, маючи на меті отримання незаконного прибутку, ОСОБА_3 почав   підшуковувати потенційних  покупців для збуту зазначеної отруйної речовини. На протязі січня 2011 року ОСОБА_3  вступив в контакт з невстановленими  в ході досудового слідства   особами, яким у подальшому мав намір збути металічну ртуть, що зберігалася по місцю проживання ОСОБА_4 Побоюючись самостійно вчиняти дії, пов”язані з передачею отруйної речовини, ОСОБА_3 за попередньою змовою  з ОСОБА_4 залучив для цього ОСОБА_5. При цьому ОСОБА_5  про предмет та характер вчинюваних ним дій ні ОСОБА_3, ні  ОСОБА_4 поінформований не був, але на виконання їх погодився, сподіваючись отримати фінансову винагороду.

28 січня 2011 року о 16 годині в м. Дубно Рівненської області, громадянин ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою, з корисливих спонукань, маючи умисел на незаконне зберігання отруйної речовини з метою збуту та її збут, залучивши ОСОБА_5, який про характер вчинюваних ними дій поінформований не був, згідно протоколу  оперативної закупки від 28 січня 2011 року, збули  за 100 (сто) гривень „Покупцю №1”  (закупнику) одноразовий медичний шприц ємністю 20 мл., з речовиною сріблясто-білого кольору, яка згідно висновку експерта № 10-26 від 24 лютого 2011 року, являється  металічною ртуттю вагою-брутто 29,5 грам. При цьому, ОСОБА_5  в м Дубно на перехресті вулиць  Хмільної та Сурмичі, поблизу військової частини А1519, виконуючи інструкції ОСОБА_3, які отримував по телефону, перебуваючи в автомобілі НОМЕР_1, та маючи при собі  гумовий контейнер у виді колби, отриманий від ОСОБА_4, в якому згідно висновку експерта № 10-26 від 24 лютого 2011 року, знаходилась ртуть металічна вагою-брутто 1539 грам, наповнив із даної колби одноразовий шприц ємністю 20 мл.  Рідиною сріблясто-білого кольору, та збув „Покупцю №1” за 100 (сто) грн.. у якості „пробника”. При цьому, ОСОБА_5 про вміст гумового контейнера та одноразового медичного шприца ємністю 20 мл., з речовиною сріблясто-білого кольору, дізнався безпосередньо під час вчинення дій, пов”язаних із збутом металічної ртуті. В той же час, ОСОБА_3, знаходячись в кафе „Гранд” м. Дубно, здійснював за допомогою мобільного зв”язку безпосереднє керівництво процесом збуту, інструктуючи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо їхніх дій, спрямованих на досягнення плану. Одночасно, ОСОБА_4, який до того зберігав гумовий контейнер у вигляді колби  з металічною ртуттю по місцю свого проживання, знаходився біля кафе „Юлен”, розташованого по вул. Сурмичі у м. Дубно, поблизу місця збуту труті на перехресті вулиць Хмільної та Сурмичі  ОСОБА_5, та здійснював візуальний контроль за процесом продажу з метою уникнення можливих ускладнень та інформування ОСОБА_3 про хід збуту.

Своїми умисними діями, які виразились в незаконному, з порушенням встановленого Законом порядку, зберіганні з метою збуту та збуті отруйних або сильнодіючих речовин, що є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, вчиненому без спеціального на те дозволу за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли злочин, передбачений ст.. 321 ч. 3 КК України.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненому злочині, а саме у незаконному зберіганні з метою збуту та збуті отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, вчиненому без спеціального на те дозволу, за попередньою змовою групою осіб визнав повністю та щиро розкаявся. Підтвердив повністю всі показання, які давав на попередньому слідстві.  Показав, що він випадково зустрівся і познайомився з чоловіком на ім»я ОСОБА_6, який запропонував продати йому ртуть. Через деякий час він, по місцю проживання ОСОБА_4, набрав у шприц тієї рідини і передав цьому незнайомцю. ОСОБА_6 повідомив, що це дійсно ртуть, але низької якості. Погодився  її придбати за ціною 1800 доларів за 1 кг. Домовилися про зустріч. Для передачі безпосередньо цієї колби залучив ОСОБА_5, який  не знав що це. Сам перебував у кафе «Гранд»і по телефону контролював цей процес, там його і затримали працівники міліції. ОСОБА_4 по його вказівці спостерігав за ОСОБА_5 зі сторони. На даний час він зробив для себе правильні висновки і більше подібне не повториться. Просить слухати справу у відсутності свідків, з показаннями яких він згідний і оспорювати їх не буде та надати йому іспитовий строк для доведення свого виправлення.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненому злочині, а саме у незаконному зберіганні з метою збуту та збуті отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, вчиненому без спеціального на те дозволу, за попередньою змовою групою осіб визнав повністю та щиро розкаявся. Підтвердив повністю всі показання, які давав на попередньому слідстві.  Показав, що він випадково знайшов у приміщенні свого господарства закриту колбу, яка належала його покійному дідові, що там проживав. Показав її ОСОБА_3 і саме він запропонував продати, сказав, що там більше всього ртуть. Він сам приходив і брав у шприц пробу і шукав клієнта. У день затримання колбу забрав у нього з дому ОСОБА_2 по проханню ОСОБА_3, а він повинен був спостерігати за ним, що і робив.  У скоєному він щиро розкаюється та запевняє суд, що більше такого не повториться. Просить слухати справу у відсутності свідків, з показаннями яких він згідний і оспорювати їх не буде та надати йому іспитовий строк для доведення свого виправлення.

У відповідності до ст.299 КПК України за пропозицією підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд визнав недоцільним дослідження доказів у повному обсязі. При цьому, суд переконався, що підсудні не заперечують проти дослідження доказів добровільно, підстав для сумніву добровільності та істинності їх позиції немає.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 роз”яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

         Обставинами, що пом”якшують покарання обом підсудним є їх щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

          Обставини, що обтяжують покарання підсудним відсутні.

          Суд прийшов до висновку, що злочин мав місце і скоїли його ОСОБА_3 і ОСОБА_4

 Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.3 ст.321 КК України як незаконне зберігання з метою збуту та збут отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, вчинене без спеціального на те дозволу за попередньою змовою групою осіб.

          При призначенні виду і розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного, який по місцю проживання  характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, щиро розкаюється у вчиненому злочині, має на утриманні неповнолітню дитину та  вважає, що його  виправлення  і перевиховання  можливе  без ізоляції  від  суспільства, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та недопущення вчинення ним нових злочинів.

 Дії ОСОБА_4 також вірно кваліфіковані за ч.3 ст.321 КК України як незаконне зберігання з метою збуту та збут отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, вчинене без спеціального на те дозволу за попередньою змовою групою осіб.

          При призначенні виду і розміру покарання ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного, який по місцю проживання  характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, щиро розкаюється у вчиненому злочині, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей та  вважає, що його  виправлення  і перевиховання  можливе  без ізоляції  від  суспільства, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та недопущення вчинення ним нових злочинів.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1997 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину  та судових витрат»(із змінами та доповненнями від 03.12.1997 р. №12) оплата праці експертів здійснюється згідно з відповідною інструкцією за рахунок коштів органу, яким  зазначені особи залучені до участі  в справі. А тому неоплата праці експертів органом досудового слідства у встановленому порядку є порушенням діючого законодавства та не підлягає до стягнення судом.               

          Керуючись  ст.ст. 323, 324, 327  КК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним за ч.3 ст.321  КК України і призначити покарання  у виді 3 (трьох) років  позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити засудженого від відбування покарання встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6 місяців та зобов»язати не виїжджати на постійне проживання за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи, проживання чи навчання.

До вступу вироку в законну силу залишити засудженому запобіжний захід  - підписка про невиїзд.

ОСОБА_4  визнати винним за ч.3 ст.321  КК України і призначити покарання  у виді 3 (трьох) років  позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити засудженого від відбування покарання встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6 місяців та зобов»язати не виїжджати на постійне проживання за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи, проживання чи навчання.

До вступу вироку в законну силу залишити засудженому запобіжний захід  - підписка про невиїзд.

Речові докази по справі:

–          грошову купюру Національного банку України зразка 2005 року номіналом 100 гривень АВ 9506864 –передати у дохід держави;

–          гумовий контейнер у виді колби вагою 1539 грам і одноразовий медичний шприц ємністю 20 мл. вагою 21,6 грам, наповнені ртуттю металічною –знищити.

–          мобільний телефон «Нокія», модель 2690, ІМЕІ 354305047016360 - залишити у ОСОБА_5 як у власника;

–          мобільний телефон марки «Соні-Еріксон», модель К-770 і, ІМЕІ 35238402334902267  - залишити у ОСОБА_4  як у власника;

–          мобільний телефон «Нокія», модель 6233 і, ІМЕІ 352915025450803  - залишити у ОСОБА_3 як у власника;

–           аркуш паперу з цифровими записами»530, 485, 485»залишити в матеріалах справи.

        Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до апеляційного суду Рівненської області з моменту  його  проголошення засудженим  через  Дубенський  міськрайонний  суд.

                                  Суддя: підпис

                                         Вірно: суддя