УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий у 1-й інст. Машкаринець І.М. Рядок статзвіту № 42
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області Справа № 22-а-4548/07
Справа № 2-а-685/07
25 грудня 2007 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого - судді Довгополова О.М.
суддів: Любашевського В.П., Олендера І.Я.
при секретарі Петлеваній Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2007 року, -
встановила:
Оскаржуваною постановою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області про відміну наказу про встановлення надбавки за вислугу років та проведення перерахунку розміру цієї надбавки.
Постанову оскаржив ОСОБА_1 з підстав неправильного застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що наказом по ТУ ДСА в Закарпатській області № 40 від 03.05.2006 року відмінено дію наказу № 67 від 03.10.2005 року про встановлення судді Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 надбавки за вислугу років в розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас судді і встановлено цю надбавку в розмірі 30 %.
Апелянт в обгрунтування свого права на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років відносить себе згідно п. 6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», яким передбачено, крім осіб, які працювали на посадах суддів, слідчих та прокурорських працівників, до інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Проте, з такими твердженнями апелянта погодитися не можна, зважаючи на наступне.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо віднесення до категорії інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги, тих працівників, час роботи яких зараховується до стажу державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу».
Пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» встановлено, що до посад і органів, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби, зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів внутрішніх справ.
Оскільки апелянт в період з березня 1986 по жовтень 1989 років працював на посаді ст. інспектора позавідомчої охорони при Тячівському РВ УМВС України в Закарпатській області, що являється посадою підрозділу позавідомчої охорони при УМВС України, що йому підпорядковується, проте не входить до складу апарату ОВС і не є його структурним підрозділом згідно Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України», суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що стаж роботи апелянта на посаді ст. інспектора позавідомчої охорони не може бути зарахованим до стажу державної служби.
Що стосується зарахування періоду навчання з 1982 по 1986 років, про який просить апелянт, то згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03.05.1994 року № 283 (із змінами та доповненнями) такий нею не передбачений, а, отже, зарахуванню в час державної служби апелянту не підлягає.
Таким чином, оскільки як період навчання апелянта, так і період його роботи на посаді ст. інспектора позавідомчої охорони при Тячівському РВ УМВС України в Закарпатській області не зараховуються до стажу державної служби, суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2007 року - без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом місяця з часу проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді В.П. Любашевський
І.Я. Олендер