УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий у 1-й інст. Борейко С.В. Рядок статзвіту № 42
Сихівський районний суд м. Львова Справа № 22-а-3270/07
Справа № 2-а-149/07
25 грудня 2007 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого - судді Довгополова О.М.
суддів: Любашевського В.П., Олендера І.Я.
при секретарі Петлеваній Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Західного оперативного командування на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 14 травня 2007 року, -
встановила:
Оскаржуваною постановою задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Західного оперативного командування, стягнуто з Управління Західного оперативного командування на користь ОСОБА_1 5401,16 грн.
Постанову оскаржило Управління Західного оперативного командування з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апеляційні вимоги мотивовані тим, що починаючи з 11.03.2000 року у зв»язку із призупиненням дії норм, що визначали і визначають на даний час право військовослужбовців, позивач має право на отримання грошової компенсації лише за те речове майно, яке він повинен був отримати до моменту набрання чинності Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». Покликається на п. 59 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Просить постанову скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що згідно наказу командувача військ УЗОК від 13.12.2006 року № 143 позивач звільнений з військової служби в запас за станом здоров»я, з правом носіння військової форми одягу. Згідно довідки (а.с.8) позивач не отримував речового майна у зв»язку з тим, що на складі не було необхідних йому розмірів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно застосував ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року, відповідно до якої військовослужбовці одержують за рахунок держави речове майно за встановленими нормами забезпечення, або за їх бажанням грошову компенсацію замість нього та пункт 28 Положення Про військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1135 від 22.07.1998 року, що передбачає право військовослужбовців, звільнених з військової служби з правом носіння військової форми одягу, за бажанням отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання у військовій частині наказу про звільнення.
Відповідає вищенаведеному Закону від 20.12.1991 року і позиція суду щодо підставності задоволення позовних вимог у частині грошової компенсації продовольчих пайків, оскільки вимоги про отримання грошової компенсації замість речового майна та грошової компенсації замість продовольчих пайків пов»язані із проходженням військової служби та носять однорідний характер. Неврегулювання даних відносин постановою Кабінету Міністрів України № 1135 від 22.07.1998 року не позбавляє права позивача на таке присудження.
Що стосується покликань апелянта на положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то аналіз даних положень закону дає можливість прийти до висновку, що ця норма не поширюються на позивача, оскільки такий звільнений з військової служби, і, навпаки, поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Західного оперативного командування залишити без задоволення, постанову Сихівського районного суду м. Львова від 14 травня 2007 року - без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом місяця з часу проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді В.П. Любашевський
І.Я. Олендер