Справа №  2-3829/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30 травня 2011 року  

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді – Коваль О.А.

при секретарі – Кошик М.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Дніпро» про поновлення порушених прав та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЖБК «Дніпро» про поновлення порушених прав та відшкодування моральної шкоди.

Позивачем в судовому засіданні уточнювались позовні вимоги, відповідно до яких позивач просить про поновлення його порушених прав щодо розгляду звернень поданих в порядку ЗУ «Про звернення громадян» шляхом зобов»язання ЖБК «Дніпро» розглянути на надати відповідь на його звернення від 08.09.2010р., 30.09.2010р., 07.10.2010р., 07.11.2010р., 17.02.2011р., 22.02.2011р., 22.02.2011р. та стягнути з ЖБК «Дніпро» завдану йому моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.09.2010р., 30.09.2010р., 07.10.2010р., 07.11.2010р., 17.02.2011р., 22.02.2011р., 22.02.2011р. до ЖБК «Дніпро» ним були подані заяви, які були прийняті відповідачем, але в порушення вимог ЗК «Про звернення громадян» не розглянуті, відповіді не надані. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що ігнорування відповідачем розгляду його звернень ускладнило його життя, оскільки він не може вирішити свої поточні житлово-комунальні питання, внаслідок чого погіршився психологічний та фізичний стан його здоров»я, знаходиться у стані постійного стресу.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, пояснюючи також, що він є власником квартири № 4 по бул. Кольцова, 18 в м.Києві, в якій розміщена газорозподільна труба газового вводу, що відноситься до загальних  інженерних комунікацій. У зв»язку з чим, позивач намагається з»ясувати всі обставини щодо правомірності її знаходження в квартирі, її стан та строки експлуатації. Крім того, як власник квартири хоче з»ясувати у відповідача, який є власником будинку інші свої житлово-комунальні питання, а саме: обґрунтованість нарахованих сум за комунальні послуги, їх кількість та якість.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, пояснюючи, що всі заяви позивача були розглянуті і надані на них усні відповіді, а на заяву від 07.11.2010 року письмова, яка міститься в самій заяві.

Так, заяви від 08.09.2010р., 30.09.2010р., 07.11.2010р. містили вимогу про надання інформації та підтверджуючих документів стосовно газових комунікацій будинку АДРЕСА_1 та про зменшення сплати за обслуговування будинку на 90 відсотків. Оскільки, на той час в кооперативі не було підтверджуючих документів, колишній голова правління, до якого звертався позивач, надав усну відповідь та обіцянку розібратися в цьому питанні, а відповідь на заяву від  07.11.2010року позивачу була надана одразу і міститься в самій заяві.

Заяви від 17.02.2011р., 22.02.2011р. (про надання інформації), 22.02.2011р. (про укладання договору) були подані позивачем в період складання головою правління своїх повноважень, а виконавчий директор, ще їх не мала про, що також усно було повідомлено позивачеві і запропоновано звернутися з цими заявами після 28.02.2011р. чого позивачем зроблено не було, натомість він звернувся до суду.

Всі ці заяви не реєструвалися, після надання усних відповідей були повернуті позивачу, але на його вимогу на них було поставлено підпис голови правління Батушан Л.І. та виконавчого директора ЖБК «Дніпро» Колісник Т.Г.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 подав на ім"я ЖБК «Дніпро» заяви:

- від 08.09.2010р. з вимогою про звільнення його від оплати будинку на 90 відсотків;

- від 30.09.2010р. про надання інформації щодо власника газорозподільної труби газового вводу, яка розташована у нього в квартирі;

- від 07.10.2010р. про порушення його прав власника щодо розміщення газорозподільної труби в його квартирі з проханням привести їх у відповідний стан згідно правил безпеки системи газопостачання;

- від 07.11.2010р. про порушення його прав власника щодо розміщення газорозподільної труби в його квартирі з проханням привести їх у відповідний стан згідно правил безпеки системи газопостачання;

- від 17.02.2011р. про надання інформації щодо повернених коштів або проведених робіт Київгазом та Водоканалом по ремонту та профілактиці інженерних комунікацій будинку, про надання розрахунку сум, що нараховуються кооперативом на обслуговування будинку;

- від 22.02.2011р. про надання інформації щодо газорозподільної труби та газового вводу  на під»їзд, де знаходиться його квартира та надання акту прийому робіт і реквізити організації, яка їх виконувала;

- від 22.02.2011 р. про зобов»язання ЖБК укласти з ним договір про надання житлово-комунальних послуг;

          Прийняття ЖБК «Дніпро» вище вказаних заяв від 08.09.2010р., 30.09.2010р., 07.10.2010р., 07.11.2010р. підтверджується підписом на кожній із них голови правління Батушан Л.І., а заяв від 17.02.2011р., 22.02.2011р., 22.02.2011р. підписом виконавчого директора ЖБК «Дніпро» Колісник Т.Г.

Посилання представника відповідача на те, що ці заяви не приймалися, оскільки по ним надавалась позивачу усна відповідь не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та суперечать вимогам ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян», яка забороняє відмовляти у прийнятті таких звернень та ст. 22 цього ж закону згідно якої усна відповідь надається на усне звернення громадянина і за його бажанням.

Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою має право: одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.  

Позивач звертався до відповідача із письмовими заявами, крім того їх неодноразове подання та його наполягання на поставленні підпису на кожній із них також свідчить про його намір здати їх і отримати на них відповідь в установленому законом порядку.

Про це позивач наголошував у судовому засіданні зазначаючи, що відповідь на свої звернення він не отримував, а усні розмови завжди закінчувались сварками.

Відповідно до Закону України " Про звернення громадян", зазначений Закон регулює  питання практичної реалізації громадянами України наданого  їм  Конституцією  України  права вносити в органи державної влади,  об'єднання громадян  відповідно до  їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності,  викривати недоліки в роботі,  оскаржувати дії посадових  осіб,  державних  і громадських   органів.

За ст. 1 цього Закону, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян,  підприємств, установ,  організацій  незалежно  від  форм   власності,   засобів масової   інформації,   посадових   осіб    відповідно    до    їх функціональних   обов'язків   із   зауваженнями,    скаргами    та пропозиціями, що стосуються їх статутної  діяльності,  заявою  або клопотанням   щодо   реалізації    своїх    соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та  скаргою  про їх порушення.

Із змісту поданих позивачем заяв від 08.09.2010р., 30.09.2010р., 07.10.2010р., 07.11.2010р., 17.02.2011р., 22.02.2011р., 22.02.2011р. вбачається, що вони стосуються особи позивача і випливають із житлово-комунальних відносин з ЖБК «Дніпро», а тому вони регулюються нормами ЗУ " Про звернення громадян" і мали розглядатися відповідачем в строки та у порядку визначеному цим законом.

Згідно ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.   

Натомість, судом встановленні порушення відповідачем норм вказаного закону щодо їх розгляду, оскільки по жодній із вищезазначених заяв письмова відповідь позивачу у визначені законом строки надана не була. Ця обставина також не заперечувалась представником відповідача.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача в судовому засіданні, щодо надання письмової відповіді на заяву від 07.11.2010р., яка міститься на самій заяві, оскільки вчинений напис не відповідає всім поставленим позивачем питанням у зверненні та не відповідає формі відповіді на звернення.

Отже, порушені права позивача підлягають захисту, а позовні вимоги про зобов’язання відповідача розглянути та надати відповідь на звернення від 08.09.2010р., 30.09.2010р., 07.10.2010р., 07.11.2010р., 17.02.2011р., 22.02.2011р., 22.02.2011р. задоволенню в повному обсязі.

Між тим, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в сумі 15 000 гривень не підлягають задоволенню в повному обсязі.   

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.   

Стаття 25 ЗУ «Про звернення громадян»  передбачає, що  громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування  моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.  

Позивач посилається на те, що в результаті ненадання йому відповіді на його звернення в нього погіршився психологічний та фізичний стан його здоров»я, знаходиться у стані постійного стресу.

Згідно положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:  у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності,  прав, наданих споживачам, інших цивільних прав,  у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків  через неможливість продовження  активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пункт 5 зазначеної вище Постанови Пленуму ВСУ визначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності  обов’язковому з`ясуванню  при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди  підлягають наявність такої шкоди,  протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим  підтверджується  факт заподіяння позивачеві моральних страждань  або витрат немайнового характеру, за яких обставин, чи якими діями  (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі  чи в якій матеріальній  формі  позивач оцінює  заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.              Стаття 60 ЦПК України  передбачає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Цього Кодексу. Докази подаються сторонами  та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

В якості доказу заподіяння позивачу моральної шкоди, ним було подано заключення психолога Української асоціації психоаналізу, яке оцінюється судом критично, оскільки не містить дати його складання, коли, де і ким (ім»я, освіта, спеціальність) було проведено таке дослідження, який період охоплює вказане дослідження.

 Оцінюючи належність, допустимість, достатність доказів і взаємний зв»яхок у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди необґрунтовані та не доведені, а тому  не вбачає підстав для їх задоволення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 66, 208-209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.  1, 16, 22, 1167 ЦК України , Законом України «Про звернення громадян», суд   

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Дніпро» про поновлення порушених прав та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

          Зобов»язати Житлово-будівельний кооператив «Дніпро» розглянути звернення ОСОБА_1 від 08.09.2010р., 30.09.2010р., 07.10.2010р., 07.11.2010р., 17.02.2011р., 22.02.2011р., 22.02.2011р. та надати відповідь у строки, визначені ст. 20  ЗУ «Про звернення громадян».

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Святошинський районний суд м.Києва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   

Суддя: