Справа №  2-а-3550/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 травня 2011 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Мазур І.В. розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання права та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у повному обсязі.

ВСТА Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом та просить суд визнати дій відповідача незаконними та зобов'язати УПФУ у Святошинському районі м. Києва здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи виходячи із розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком та державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком починаючи з 15.10.2010 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії, інвалід III групи, у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Оскільки пенсія позивачу виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено ст.ст. 48, 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача УПСЗН України в Святошинському р-ні м. Києва направив на адресу суду заперечення на позов, в яких просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку, визначення категорій зон радіоактивного забруднення території. У разі проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріпленні в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що позивачка згідно посвідчення №НОМЕР_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлено, що згідно довідки МСЕК від 15.02.2000 р. позивачу ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності безстроково, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,має статус учасника ліквідації наслідків ЧАЕС 1 категорії.

Згідно ст. 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 54 цього Закону, розмір пенсії для інвалідів III групи, визначеної у відповідності з цим Кодексом, повинен бути нижче 6 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 цього Закону інвалідам III групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, встановлено, що п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці сума не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (категорія 1, та з 15.02.2000 р. є інвалідом III групи у зв'язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи), останній має право на отримання державної пенсії та щомісячно додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі встановленому вказаним Законом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі. В межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню піддягає розмір прожиткового мінімуму для осіб. Які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Згідно ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за основу розрахунку пенсій та щомісячної додаткової допомоги за шкоду, заподіяної здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком.

Суд вважає, що положення ч. З ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даного мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується як розрахункова величина для розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги позивача про зобов'язання УПФУ у Святошинському районі м. Києва визнати за ним право та надалі нараховувати основну та додаткову пенсії, підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які в судовому засіданні знайшли своє підтвердження та обґрунтуванні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 49, 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання права та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у повному обсязі –задовольнити .

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії - неправомірними.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії згідно ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка згідно ст. 50 вказаного Закону становить 50 % мінімальної пенсії за віком з 15.10.2010 р., виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.

  Допустити постанову до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: