Справа № 2-а-173/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"01" лютого 2011 р.

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді -                                                                                     Бондаренка О.В.,

при секретарі -                                                                                                      Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

   ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить  визнати протиправними  дії Відповідача щодо відмови у нарахуванні  їй пенсії по  інвалідності, що настала  внаслідок  аварії на  ЧАЕС у розмірі  8 мінімальних  пенсій за віком та  додаткової пенсії  у розмірі  75% від  мінімальної  пенсії  за віком і зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити  перерахунок і виплату належної  їй пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на  ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, згідно  з ч.4 ст.54 Закону  України «Про статус та соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» та додаткової  пенсії  за шкоду, заподіяної  здоров’ю, згідно ст.50 Закону  України «Про статус та соціальний захист  громадян, які  постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», у розмірі  75  відсотків мінімальної  пенсії за віком. ОСОБА_1 також в позові зазначила, що заборгованість відповідача на її користь необхідно стягнути у твердій грошовій сумі у розмірі 89 166 грн. 22 коп., як недоплачені державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю за  період з січня 2007 року по листопад 2010 року включно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та отримує державну  та додаткову  пенсії, передбачені  статтями 50  та 54  Закону  України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. №796-ХІІ із змінами та доповненнями (надалі –Закон №796-ХІІ).   

Згідно ч.4 ст. 54 Закону №796-ХІІ призначений розмір пенсії для інвалідів 2 групи повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.   

Відповідно ч.1 ст. 50 Закону №796-ХІІ інвалідам 2 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.3 ст.67 Закону №796-ХІІ,у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії передбачений ч.4 с. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.   

П.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії по віку встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

11.08.2010 р.  позивач звернулась   до  Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва з заявою про   перерахунок пенсії, проте  отримала необґрунтовану відмову. Оскільки  основна та   додаткова   пенсії їй виплачуються у меншому розмірі, ніж передбачено законом, просить позов задовольнити.   

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити на підставі викладених в ньому обставин.

В судове  засідання, що відбулось 01.02.2011 р. позивач не з’явилась, повідомлялась належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач про день та час слухання справи повідомлений належним чином, направив до суду свої заперечення проти позову та просить  слухати  справу без представника Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва.   

        Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом  ІІ  групи, учасником  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до  категорії  1 осіб, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку у відповідача та отримує  державну  і додаткову  пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначену  у відповідності  до ч.1 ст.50, ч.4  ст.54 Закону №796-ХІІ.   

Відповідно  до ст. 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії  особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б)додаткової пенсії  за шкоду, заподіяну  здоров’ю, яка призначається  після  виникнення  права на  державну  пенсію.   

Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону №796-ХІІ розмір пенсії для інвалідів 2 групи, призначеної у відповідності з цим Законом, повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 цього Закону інвалідам 2 групи призначається  додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Порядок  обчислення  пенсії по  інвалідності, що настала  внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок  Чорнобильської катастрофи, затверджено  постановою  Кабінету міністрів України від 30  травня  1997  року №523, яка є чинною,  її положення  стосовно критеріїв обчислення розмірів  пенсій відповідають  змісту статей 50,54 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст.  9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи  із загальних засад  пріоритетності законів над підзаконними  актами при вирішенні   даного спору  суд  виходить  з того,  що при розрахунку  державної та  додаткової пенсії, передбачених  ст. ст.50, 54 Закону  №796-ХІІ підлягають застосуванню розмір прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, встановленого в Законі  про Державний бюджет України на  відповідний рік, із якого  визначається  мінімальний розмір  пенсії  за віком.   

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Зважаючи на  позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується  як розрахункова величина для визначення розміру пенсії та  щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом №796-ХІІ, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".     

Наділивши зазначеною  соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи, держава таким чином  взяла на себе  публічне  зобов’язання  забезпечити  належний матеріальний рівень  цих  осіб.   

Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.   

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції  України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.           Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.   

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2011 року адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з січня 2007 року по 03 березня 2010 року залишено без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, позовні  вимоги підлягають задоволенню в частині визнання  неправомірними  дій Відповідача щодо відмови в перерахунку  державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно  до  розмірів, передбачених статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щодо зобов’язання  відповідача здійснити перерахунок і виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок ЧАЕС з 03 березня 2010 р. по листопад 2010 року включно.

Вимоги Позивача зобов’язати Управління Пенсійного фонду України проводити в майбутньому перерахунок пенсії з врахуванням мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 2  Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.   

Тобто, судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє.

Також, згідно п. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.   

Отже, положення даної статті також не передбачають такого способу захисту прав як зобов’язанння вчинення дії на майбутнє.

На підставі викладеного, керуючись  ст. 1, 3, 6, 8, 9, , 17, 19, 21, 22, 24, 56, 113, 152 Конституції України, ст. 9, 69-71, 122, 158-163 КАС України, ст.ст. 48-67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити певні дії -  задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачених статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Святошинському  районі м. Києва вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.50, ст.54 державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 03 березня 2010 р. по листопад 2010 року включно, з урахуванням проведених виплат.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: