Справа № 2-766/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"10" березня 2011 р.

Святошинський районний суд м. Києва в складі:       

  головуючого судді –                                                                                          Бондаренко О.В.   

          при секретарі –                                                                                                  Мороз Н.В.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання права користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, 2001 року народження до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просить визнати  за нею та її неповнолітнім сином право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № АДРЕСА_1 .   

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що  22 листопада 2008  року вона уклала шлюб з ОСОБА_6. Всі члени його сім’ї не заперечували проти поселення її з сином в квартирі АДРЕСА_1, а тому вона стала мешкати в зазначеній квартирі разом з чоловіком та сином від першого шлюбу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. 17 лютого 2010 року позивач зі своїм неповнолітнім сином знялись з попереднього місця реєстрації, однак зареєструватись за місцем проживання так і не змогли, через відсутність письмової згоди інших співвласників. Дана обставина перешкоджає їм зареєструватися за місцем проживання, чим порушуються їх права, тому змушена звернутись до суду і просить визнати за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_2 право користування квартирою № АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, з урахуванням уточнень, а саме: визнати за ОСОБА_1 та її неповнолітнім сином ОСОБА_2 право користування квартирою № АДРЕСА_1 та виділити їм у користування  житлову кімнату площею 17,5 кв. м.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачка без відому і згоди відповідачів, порушуючи їх права, як власників, переїхала із своїм сином від першого шлюбу у їх квартиру та зайняла більшу кімнату площею 17,5 кв.м., яка на їх думку у двічі перевищує частку жилої площі спірної квартири, що належить третій особі ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, надавши до суду листа, в якому просить суд провести розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечує в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_6  в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Третя особа Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація, ухвалою суду від 27.01.2011 року була виключена як третя особа по даній цивільній справі, оскільки згідно листа від 22.12.2010 року, Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація не може бути третьою особою по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, так як квартира  № АДРЕСА_1 належить до приватного житлового фонду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що квартира № АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в розмірі по ?? частині кожному, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 21.03.2000 року. (а.с. 9-копія свідоцтва)

22 листопада 2008 року між  ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в Відділі реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в м. Києві було укладено шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 1610. (а.с. 8- копія свідоцтва)

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 150 Житлового  Кодексу  Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності  будинок  (частину будинку),  квартиру,  користуються  ним   (нею)   для   особистого проживання  і  проживання  членів   їх   сімей   і   мають   право розпоряджатися  цією  власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду,  обмінювати,  закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового  Кодексу  Української РСР, члени  сім'ї  власника   жилого   будинку   (квартири),   які проживають разом з ним у будинку  (квартирі),  що  йому  належить, користуються  жилим  приміщенням  нарівні  з   власником   будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди  про  порядок користування цим приміщенням. За згодою  власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним  жиле  приміщення  інших  членів  сім'ї.

В судовому засіданні встановлено, що позивач та її неповнолітній син ОСОБА_2, з 2008 року проживають в  квартирі № АДРЕСА_1, займаючи кімнату площею 17,5 кв.м. та нарівні з іншими співвласниками квартири користуються жилим приміщенням.

Будь-яких інших домовленостей щодо проживання в квартирі між ОСОБА_1 та  відповідачами не існує.

Пояснення відповідачів про те, що вселення ОСОБА_1 з сином до спірної квартири відбулось без їх відома і згоди, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються їх поясненнями та письмовими доказами по справі.

Таким чином, аналізуючи обставини справи суд приходить до висновку, що позивач та її малолітній син, набули права користування жилим приміщенням в квартирі № АДРЕСА_1, оскільки  вони вселились в дану квартиру як члени сім’ї  третьої особи –ОСОБА_6, з 2008 року проживають в ній, ведуть з співвласником ОСОБА_6 спільне господарство та мають спільний бюджет.     

На підставі викладеного та керуючись  ст. 319 ЦК України, ст. 150,156 ЖК Українcької РСР, ст.ст. 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -   

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання права користування жилим приміщенням - задовольнити.   

Визнати за  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженкою с. Пороги Івано-Франківської області та  неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., уродженцем с. Пороги Івано-Франківської області право користування квартирою № АДРЕСА_1   

Виділити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженці с. Пороги Івано-Франківської області та  неповнолітньому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., уродженцю с. Пороги Івано-Франківської області в користування житлову кімнату площею 17,5 кв.м. у квартирі № АДРЕСА_1

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: