Справа № 2-а-2994/11  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25 червня 2011 року                                                                                 м. Лебедин

Суддя  Лебединського районного суду Сумської області  Гура А.  О.,  розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про зобов’язання перерахунку та стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача,  мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона має статус дитини війни, та,  відповідно до  ст. 6 цього Закону, їй повинна виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але фактично їй  вказане підвищення сплачується в менших розмірах, ніж визначено Законом. Тому вона звернулася до суду та просить поновити пропущений нею з поважних причин строк звернення до суду та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за період з 1 січня 2010 року по день винесення рішення суду і виплатити  соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Ухвалою суду від 01.06.2011 року позовні вимоги в частині зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року залишені без розгляду та відкрите скорочене провадження в частині позовних вимог  за період  з 01.12.2010 року по 31.05.2011 року.

       Оцінивши повідомлені позивачкою та відповідачем обставини, суддя вважає їх достатніми для прийняття постанови, та дійшов до наступного:

          Виходячи зі змісту  ст. 3  та п.2 ч.1 ст. 17  КАС України відносини, що склалися  між позивачкою та відповідачем, є публічно-правовими.   

З наданих позивачкою та відповідачем письмових доказів вбачається, що позивачці встановлений статус «Дитина війни», що стверджується її посвідченням ( а.с. 6), і вона отримує пенсію, нарахування та виплату якої здійснює відповідач.

У спірний період відповідачем проводилося нарахування та виплата позивачці підвищення до пенсії, визначене Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірах, менших ніж визначено вказаним законом. Як вбачається з письмового заперечення відповідача та наданої ним довідки (а.с.9-10), такі підвищення за період з 01.12.2010 року по 31.05.2011 року складали по 49,80 грн. щомісячно.

Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік»та «Про державний бюджет на 2011 рік»дію ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»не зупинено, тому відповідач повинен керуватись нею.

Розмір мінімальної пенсії за віком на час розгляду справи у суді визначено лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІУ, який і підлягає застосуванню відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІУ.

Крім цього, при винесенні рішення суд керувався ст..22 ч.3 та ст.46 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод та право громадян на соціальний захист, зокрема, у старості.

Суддя                                                                                                    Гура А.  О.