Справа №:757/18041/24-к

Провадження №: 1-кп/755/1127/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12022100060000103, який було накладено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2023 року,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 ,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12022100060000103 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361-1 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361-1 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190. ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313. ч. 4 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361-1 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 4.ст. 190. ч. 2 ст. 255. ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361-1 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 284. З ст. 307 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361. ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361-1 КК України; ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України; ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361, ч.4 ст. 28 ч. 2 ст. 361-1 КК України; ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361 КК України; ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України; ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 361-1 КК України.

05 листопада 2024 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12022100060000103, який було накладено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2023 року.

Зокрема, захисник просив частково скасувати арешт, який було накладено ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2023 на майно, вилучене під час обшуку автомобіля марки BMW, модель «318І», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на праві власності належить ОСОБА_19 та яким користується підозрюваний ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною користування та розпорядження, а саме на:

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 на автомобіль марки BMW, модель «318І», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на праві власності належить ОСОБА_19 , яке поміщено до сейф-пакету №KIV1103614,

-ключі від автомобіля марки BMW, модель «318І», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , які поміщено до сейф-пакету №KIV 1103613,

-автомобіль марки BMW, модель «318І», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на праві власності належить ОСОБА_19 та яким користується ОСОБА_13 , що зберігається на майданчику для тимчасового тримання тимчасово вилучених транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримала повністю. Зазначила, що на даний час транспортний засіб знаходиться на відкритій місцевості і на нього впливають зовнішні фактори у вигляді вітру, дощу, снігу, що негативно впливає на теперішній стан автомобіля, до автомобіля як речового доказу мають вільний доступ сторонні особи, що в таких умовах унеможливлює подальше зберігання автомобіля., а органи поліції не мають можливості зберігати автомобіль належним чином, що ставить під загрозу збереження речового доказу та майна в цілому, в зв`язку з вищевикладеним доцільно було б передати вилучений автомобіль під відповідальне зберігання власнику, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Остання не має намірів якимсь чином пошкодити, знищити, здійснити відчуження майна, оскільки це пам`ять і спадок від батька. Вважає, що ОСОБА_3 є законною спадкоємицею за заповітом і вважає, що залишення транспортного засобу на штраф майданчику, призведе взагалі до втрати (корозія металу, аккумулятор вже треба замінити, тощо), тому просить передати на відповідальне зберігання - ОСОБА_3 .

Зазначила, що накладення арешту на транспортний засіб не відповідало принципам пропорційності, співмірності та меті кримінального провадження. Зважаючи на тривалість перебування майна під арештом.

Прокурор заперечував проти задоволення вказаного клопотання, оскільки зазначене у клопотанні майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, тому вказане майно необхідне для подальшого судового розгляду, з метою дослідження речового доказу безпосередньо судом та у сукупності із іншими доказами.

Вивчивши доводи клопотання, вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною першою статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2023 року накладено арешт на майно, Накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку автомобіля марки BMW, модель «318І», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на праві власності належить ОСОБА_19 та яким користується підозрюваний ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною користування та розпорядження, а саме на:

-банківську картку банку «ПУМБ» № НОМЕР_4 , яку поміщено до сейф-пакету №KIV1103612,

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 на автомобіль марки BMW, модель «318І», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на праві власності належить ОСОБА_19 , яке поміщено до сейф-пакету №KIV1103614,

-ключі від автомобіля марки BMW, модель «318І», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , які поміщено до сейф-пакету №KIV 1103613,

-автомобіль марки BMW, модель «318І», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на праві власності належить ОСОБА_19 та яким користується ОСОБА_13 , що зберігається на майданчику для тимчасового тримання тимчасово вилучених транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 серпня 2024 року ОСОБА_3 є спадкоємцем майна ОСОБА_19 , а саме автомобіля марки BMW, модель «318І», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 на який було накладено арешт ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2023 року.

Речові докази у кримінальному провадженні станом на дату розгляду клопотання судом не досліджені.

У клопотанні адвокат вказує на необґрунтованість накладення арешту, порушення строків його накладення та відсутність подальшої потреби в цьому заході забезпечення кримінального провадження, що обумовлює дослідження і оцінку судом обставин в цих межах.

Обґрунтованість арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.

При розгляді питання про арешт майна слідчий суддя встановив, що майно, яке визнано речовим доказом, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки можуть бути знаряддям вчинення злочину та/або зберігати на собі його сліди, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Можливість накладення арешту з цією метою передбачена пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною 1 статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 9 статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. Такі приписи логічно витікають із засади безпосередності дослідження речей і документів (стаття 23 КПК України), відповідно до якої суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Арештоване майно визнано речовим доказом та на даний час судом не досліджено.

Посилання представника на те, що у зв`язку з тривалим перебуванням майна під арештом відпала потреба в його арешті, не узгоджується зі спеціальними положеннями про збереження речових доказів. Адже, на даний час обвинувальний акт у кримінальному провадженні перебуває на стадії судового розгляду (дослідження документів сторони обвинувачення), речові докази не досліджені та остаточне рішення у справі судом не прийнято.

Доводи адвоката стосовно того, що арештоване майно не відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, а отже не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, зводяться до незгоди з ухвалою слідчого судді в частині висновків з цього приводу. Той факт, що власник майна не оскаржував ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку, не свідчить про необґрунтованість арешту, адже оскарження ухвали є правом учасника кримінального провадження, а чинне законодавство не містить приписів про обов`язковість апеляційного перегляду кожної ухвали про арешт майна. Разом з цим, під час розгляду клопотання про скасування арешту суд не наділений повноваженнями переглядати рішення слідчого судді про застосування цього заходу забезпечення.

Приписами ст. ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинно бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. (Рішення у справі "АГОСЬ" проти Сполученого Королівства" від 24 жовтня 1986 року, серія А.№108, п.52).

Аналізуючи наведене, слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а тому скасування арешту майна може призвести до втрати речових доказів, що у свою чергу зашкодить подальшому судовому розгляду. За таких обставин подальша потреба в арешті продовжує існувати.

З урахуванням викладеного, враховуючи стадію на якій перебуває судове провадження, в задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 174, 219, 284, 314-316, 369, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотанняпредставника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12022100060000103, який було накладено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2023 року на:

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 на автомобіль марки BMW, модель «318І», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 ;

-ключі від автомобіля марки BMW, модель «318І», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 ;

-автомобіль марки BMW, модель «318І», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_20