№ 2-340/11

    Р І Ш Е Н Н Я

                                     ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

             03.06.2011   року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого  -  судді Горбань Н.І. при секретарі Анісімовій М.О., Янковенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсними ордеру, розпорядження, поновлення права власності на квартиру та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання добросовісними набувачами квартири та визнання права власності на квартиру в рівних частках,-

                                              В С Т А Н О В И В:

           У травні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним, визнання права користування жилим приміщенням. Зазначив, що 08.01.1990р. його батькові ОСОБА_6 був наданий ордер на квартиру АДРЕСА_1, в яку він вселився разом із батьком, який був інвалідом другої групи, тому він доглядав за батьком та квартирою, вони вели спільне господарство. В 2004р. йому стало відомо, що на дану квартиру видано ордер № 38615 «Б»від 04.02.1993р. на ім’я ОСОБА_2 За його заявою рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2006р. його батька ОСОБА_6 визнано безвісно відсутнім з 2000р. Просив суд визнати недійсними ордер № 38615 «Б»від 04.02.1993р. на ім’я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1; розпорядження № 83 представника Президента України у Московському районі м. Києва від 03.02.1993р.; розпорядження № 22787 від 18.11.1999р. органу приватизації про приватизацію квартири АДРЕСА_1; визнати право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6

           Представник позивача в ході судового розгляду неодноразово уточнювала та змінювала позовні вимоги і остаточно 25 березня 2011р. пред’явила позов до ОСОБА_2, Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання недійсними ордеру № 38615 «Б» від 04.02.1993р. на ім’я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1; розпорядження № 83 представника Президента України у Московському районі м. Києва від 03.02.1993р.; розпорядження № 22787 від 18.11.1999р. органу приватизації про приватизацію квартири АДРЕСА_1; визнати право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та поновити порушене його право власності на вказану квартиру. Позовні вимоги до ТОВ «ЖЕК-108»не підтримує (а. с. № № 38-41 т. 1).

           Зміни до позову, надіслані представником позивача до суду 25.05.2011р., судом не прийняті згідно вимог ст. 31 ЦПК України.

           У серпні 2010р. треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання їх добросовісними набувачами квартири АДРЕСА_1. Зазначили, що спірну квартиру АДРЕСА_1 вони придбали у спільну часткову власність в рівних частках на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2000р. з дотриманням вимог чинного на той час законодавства. Їхнє право власності на зазначену квартиру зареєстровано в Київському міському БТІ за реєстровим № 4743. Просять суд визнати їх добросовісними набувачами квартири АДРЕСА_1 в рівних частках та визнати за ними право власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2000р. (а. с. № № 260, 261 т. 1).

           В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просить суд визнати недійсними ордер № 38615 «Б»від 04.02.1993р. на ім’я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1; розпорядження № 83 представника Президента України у Московському районі м. Києва від 03.02.1993р.; розпорядження № 22787 від 18.11.1999р. органу приватизації про приватизацію квартири АДРЕСА_1; визнати право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та поновити порушене його право власності на вказану квартиру. Зустрічний позов не визнала і просить суд відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що ордер на квартиру АДРЕСА_1 видано ОСОБА_2 на законних підставах. Порядок приватизації було дотримано у відповідності до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”. Позивач не був зареєстрований у цій квартирі, тому його право не було порушено. В задоволенні позову просить відмовити. Проти задоволення зустрічного позову не заперечує. В подальшому в судове засідання не з’явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи. Враховуючи, що вона надала пояснення по суті позову, то суд вважає за можливе закінчити розгляд справи у її відсутність (а. с. № 53 т. 2).

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Вважає вимоги позивача безпідставними, оскільки він вселився в спірну квартиру згідно ордера. Орган приватизації прийняв рішення у відповідності до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”. Квартира була ним продана третім особам, які на даний час є власниками квартири. Зустрічний позов визнає і не заперечує проти його задоволення. Просить суд відмовити в задоволенні позову, а зустрічний позов задовольнити.    

Треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 основний позов не підтримали і просять суд відмовити в його задоволенні. Зустрічний позов підтримали з наведених у позові підстав та просять суд його задовольнити. Просять суд визнати їх добросовісними набувачами квартири АДРЕСА_1 в рівних частках та визнати за ними право власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2000р.   

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, вважає, що основний позов, так і зустрічний позов, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

           Встановлено, що на підставі рішення № 1153 виконкому Київської міської ради народних депутатів від 26.12.1989р. «Про надання жилих приміщень громадянам, будинки яких підлягають знесенню за планом реконструкції м. Києва та стають на капітальний ремонт»батькові позивача ОСОБА_6, як одинаку, надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується ордером № 14 серія К від 08.01.1990р. (а. с. № № 7-11).

           Згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 03.08.2006р. по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного управління юстиції про скасування свідоцтва про смерть та актового запису № 46 про смерть скасовано запис акту про смерть № 46 від 11.01.1993р., виданий Печерським районним управлінням юстиції м. Києва, та свідоцтво НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_6 (а. с. № 145 т. 1).

           Згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2006р. по справі за заявою ОСОБА_1 про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_6 визнано безвісно відсутнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва. Початком безвісної відсутності ОСОБА_6 вважати 01 січня 2000р. (а. с. № 146 т. 1).

           Відповідно до розпорядження представника Президента України у Московському районі м. Києва № 83 від 03.02.1993р. ОСОБА_2 надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, на підставі якого 04.02.1993р. він отримав ордер № 38615 серія Б   (а. с. № № 14, 15).    

           Дані довідки ТОВ “ЖЕК-108” від 16.09.2009р. підтверджують, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 з 03.08.2000р. (а. с. № 171 т. 1).

           Відповідно до розпорядження органу приватизації № 22787 від 18.11.1999р. вирішено прохання наймача ОСОБА_2 про передачу квартири АДРЕСА_1 задовольнити і передати вказану квартиру в приватну власність (а. с. № 59 т. 1).

           Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 06.06.2000р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_4, позивачі по зустрічному позову ОСОБА_5 та ОСОБА_4 купили в рівних частках квартиру АДРЕСА_1, яка належала продавцю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Державною адміністрацією Московського району м. Києва 18.11.1999р. згідно з розпорядженням № 22787 від 18.11.1999р. і зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації 06.12.1999р. під № 4743 (а. с. № 172 т. 1).        

           Таким чином, аналізуючи всі зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого під- твердження в судовому засіданні, позивач не надав суду доказів, що ордер № 38615 серії Б від 04.02.1993р. був виданий на вже зайняту житлову площу, оскільки жодних доказів про те, що він вселився у спірну квартиру з батьком, чи був там зареєстрований, а також мав на законних підставах право користування чи право власності, яке порушено згідно його твердженням,  суду не надано. Крім того, із змісту позовної заяви та рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2006р. вбачається, що позивачеві стало відомо, що його батька ОСОБА_6 виписано із спірної квартири на підставі свідоцтва про смерть лише в 2004р., тобто через одинадцять років після видачі ордеру ОСОБА_2

           Позивачем також пропущено строк позовної давності у відповідності до ст. 257 ЦК України та не надано суду належних доказів поважності причин її пропуску. Позивач став звертатися до суду про скасування свідоцтва про смерть та актового запису про смерть, а також визнання його батька безвісно відсутнім лише у 2006р.

           Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

           Позовні вимоги позивача не ґрунтуються на Законі, а лише на припущеннях, тому суд не вбачає підстав для визнання недійсними ордеру № 38615 серія Б від 04.02.1993р. на ім’я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1; розпорядження № 83 представника Президента України у Московському районі м. Києва від 03.02.1993р.; розпорядження № 22787 від 18.11.1999р. органу приватизації про приватизацію квартири АДРЕСА_1; визнання права користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та поновлення його порушеного права власності на вказану квартиру. Зокрема, посилання представника позивача на довідку Київського міського БТІ та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна № 23550 від 07.07.2008р., із змісту якої вбачається, що станом на 01.07.2008р. по даним книги реєстрації бюро квартира АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 не зареєстрована (а. с. № 34 т. 1), є безпідставними та надуманими, оскільки на цей час власниками квартири вже були ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що підтверджується даними договору купівлі-продажу квартири від 06.06.2000р. (а. с. № 172 т. 1).      

           Вимоги по зустрічному позову також не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06.06.2000р., їхнє право власності на спірну квартиру ніким не оспорюється, договір купівлі-продажу під сумнів не ставиться, то такі вимоги є необґрунтовані, тому в їх задоволенні слід відмовити.

           На підставі викладеного, ст. ст. 9, 61, 64, 65 ЖК України, ст. ст. 330, 391, 392 ЦК України, ст. ст. 2, 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 212-215, 218 ч. 1 ЦПК України, суд,-

                                               В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсними ордеру, розпорядження, поновлення права власності на квартиру та зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання їх добросовісними набувачами квартири та визнання права власності на квартиру в рівних частках –відмовити.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: