У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого-судді	Кравченка К.Т.
суддів	Мороза М.А., Шевченко Т.В.
за участю прокурора	Колесніченка О.В.
захисника	ОСОБА_1.

 

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 20 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2. і ОСОБА_3. та касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 15 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 21 березня 2007 року.

 

                Вироком місцевого суду засуджено:

 

ОСОБА_3,

                                      ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

                                      уродженця  м. Києва, жителя с. Голубече

                                      Крижопільського району Вінницької області,

судимості не має,

 

за ч.2 ст. 365 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на два роки.

 

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3. звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

 

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3. покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця роботи та проживання;

 

                            ОСОБА_2,

                            ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

                            уродженця та жителя с. Голубече

                            Крижопільського району Вінницької

                            області, судимості не має,

 

за ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 365 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на два роки.

 

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2. звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

 

Відповідно до ст.76 КК України на ОСОБА_2. покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця роботи та проживання.

 

         Постановлено стягнути із ОСОБА_3. та ОСОБА_2. у солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_4. 200 грн. (витрати на лікування) та 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

 

         Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21 березня 2007 року апеляції засуджених та їх захисника залишені без задоволення, а вирок Крижопільського районного суду від 15 січня 2007 року - без зміни.

 

         Як визнав суд, ОСОБА_3. та ОСОБА_2. вчинили злочин за таких обставин.

 

30 квітня 2005 року ОСОБА_2., приблизно о 2 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння поблизу магазину “Віночок”, що в

смт. Крижопіль Вінницької області, посварився із потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

 

З метою фізичної розправи над потерпілими за те, що вони його образили, ОСОБА_2. звернувся до свого сина ОСОБА_3., який перебував вдома, міліціонера Крижопільського РВ УМВС України у Вінницькій області і запропонував йому розправитися із потерпілими, на що ОСОБА_2 дав згоду. Винні на автомобілі під керуванням             ОСОБА_2., під`їхали до кафе “Віночок”, де за столиком сиділи потерпілі. ОСОБА_3. представився ОСОБА_5. та

ОСОБА_4. співробітником міліції, пред`явив  своє службове посвідчення  та запропонував сісти в авто і проїхати до райвідділу міліції, на що потерпілі погодилися.

 

ОСОБА_3. та ОСОБА_2., з метою фізичної розправи та діючи узгоджено, намагалися вивезти потерпілих за межі смт. Крижопіль. На прохання ОСОБА_4., ОСОБА_2. не зупинився і лише зусиллями потерпілого автомобіль було зупинено біля міського парку відпочинку.

 

         ОСОБА_3., виходячи за межі наданих йому повноважень, діючи узгоджено із ОСОБА_2, завдали ОСОБА_4. та ОСОБА_5. численні удари металевим предметом, руками, ногами у різні частини тіла, заподіявши потерпілим, відповідно, легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я та легкі тілесні ушкодження.

 

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_2. та ОСОБА_3., просить судові рішення щодо них скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного винним покарання тяжкості злочину та даним про особи засуджених внаслідок м`якості, а також через неправильне застосування кримінального закону.

 

У доповненні до касаційного подання прокурор вказує на те, що дії ОСОБА_2. невірно кваліфіковані за ч.4 ст.27 ч.2 ст.365 КК України, оскільки, на його думку, засуджений діяв як організатор злочину, а не як підбурювач. Крім того, прокурор зазначає, що ОСОБА_2. особисто  заподіяв потерпілим легкі тілесні ушкодження, однак такі його дії не отримали відповідної кваліфікації. Прокурор зазначає, що виправити допущені помилки можливо без направлення справи на додаткове досудове розслідування.

 

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2. просить судові рішення щодо нього змінити. Вважає, що його дії необхідно кваліфікувати лише за ч.2 ст. 125 КК України. Крім того, зазначає, що місцевий суд безпідставно призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, а також про те, що йому не повідомлено про надходження апеляції прокурора, а справу розглянуто у суді апеляційної інстанції без його участі.

 

 

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3. просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити, оскільки у його діях немає складу злочину, за який його засуджено.

 

         Крім того, засуджений вважає, що постановлюючи вирок, суд недотримався вимог закону і не навів переконливих доказів перевищення ним влади або службових повноважень, не вказав у чому заключався явний вихід ним за межі наданий йому повноважень, не зазначив коло повноважень, які він мав і що саме порушив. На думку засудженого, суд на порушення кримінального закону не визначив чи супроводжувалося перевищення службових повноважень насильством чи діями, які були болісними для потерпілих.

 

         Висновок суду щодо кваліфікації його дій не умотивований і неправильний.

         На думку ОСОБА_3. апеляційний суд формально розглянув апеляції його а захисника і проблемами кваліфікації взагалі не переймався. ОСОБА_3. вказує на невідповідність у висновках суду і висновку експертизи щодо заподіяння тілесних ушкоджень, яким суд не дав оцінки і не виправив помилки. Звертає увагу на те, що справа за відсутністю доказів його вини розглядалася у суді з 26 квітня 2005 року до 15 січня 2007 року.

 

         Крім того, справу за наявності апеляційного подання прокурора на м'якість призначеного покарання, розглянуто у його відсутності.

 

         Заслухавши доповідача, заперечення захисника ОСОБА_1 проти касаційного подання і підтримавшого касаційні скарги засуджених, міркування прокурора частково підтримавшого подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи прокурора та засуджених, колегія вважає, що касаційні подання і скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

 

         Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна викладатися так, щоб не було суперечливих формулювань  і висновків, а обвинувачення, визнане судом доведеним, має бути чітким і конкретним.

 

         Недотримання цих вимог є підставою визнати судові рішення такими, що не відповідають закону.

 

         Зокрема, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 365 КК України є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним інтересам.

 

         Оскільки, суд дійшов висновку, що перевищення влади

ОСОБА_3. супроводжувалося насильством і потерпілим були заподіяні численні тілесні ушкодження, то у вироку це повинно бути вказано.

 

         За змістом вказаного закону, перевищення влади може супроводжуватися насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями.

 

         Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.п. 8, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про перевищення влади” від 26 грудня 2003 року № 15, насильством при перевищені влади є незаконне завдання ударів або побоїв і заподіяння легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

 

         У той же час болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого визнаються дії, які завдають особі особливого фізичного болю чи моральних страждань.

 

         Суд у вироку не розмежував і змішав ці дві ознаки, всупереч закону і зазначеним роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, і припустився помилки.

 

         Крім того, постановляючи вирок суд мав навести дані, що свідчать про те, що винна особа, і зокрема ОСОБА_3., є службовою особою або представником влади і вчиняючи дії, вийшов за межі наданих йому повноважень, або діяв незаконними методами, які не мав прав вчиняти.

 

         При цьому суд повинен був вказати у вчиненні яких конкретних незаконних дій він визнав ОСОБА_3. винним.

 

         Визнаючи ОСОБА_2. винним у підбурюванні ОСОБА_3. до вчинення посадового злочину, суд у вироку навів конкретні дії які вчинив ОСОБА_2., а саме, керував автомобілем і намагався вивезти потерпілих за межі міста з метою фізичної розправи, безпосередньо завдавав удари потерпілим, чим фактично допустив невідповідність висновків фактичним обставинам справи і не дав належної кваліфікації цим діям.

 

         Призначаючи покарання винним суд повинен був дотриматись вимог

ст. 65 КК України щодо індивідуалізації покарання.

 

         Місцевий суд формально підійшов до припису цього закону і призначив обом винним однакове покарання, звільнивши їх від відбування покарання.

         При цьому суд призначив ОСОБА_2, особі, яка не є службовою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов'язані із адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями.

 

         Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” від 24 жовтня 2003 року № 7, де зокрема зазначено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише у тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане із посадою винного, або із зайняттям ним певною діяльністю. Суд залишив поза увагою ці роз´яснення і припустився помилки у застосуванні кримінального закону, оскільки ОСОБА_2. на час вчинення злочину працював звичайним охоронником.

 

         Апеляційний суд, який розглядав апеляції засуджених та захисника, не виправив помилки місцевого суду і крім того, сам допустив порушення вимог ст. 377 КПК України.

 

         При залишенні судового рішення без зміни, в ухвалі повинні бути наведені докладні мотиви і підстави відхилення апеляції, а також  викладені докази, що спростовують доводи апелянтів.

 

         Як убачається із ухвали, апеляційний суд знехтував ці вимоги закону.

 

         З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що постановлені у даній справі рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

 

         Під час нового розгляду справи місцевому суду необхідно усунути зазначені в ухвалі Верховного Суду України недоліки, а також урахувати і перевірити доводи наведені у касаційному поданні прокурора та постановити законне і справедливе рішення.

 

         Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

         касаційне подання прокурора і касаційні скарги засуджених ОСОБА_2. і ОСОБА_3. задовольнити частково.

 

         Вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 15 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 21 березня 2007 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скасувати, а справу щодо них направити на новий судовий розгляд.

 

Судді:

 

 

 

 

 

Кравченко К.Т.                           Мороз М.А.                          Шевченко Т.В.