2-а-203/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22.04.2011р . Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого –судді  Шумко  А.В.

            при секретарі –   Бакал С.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат –про перерахунок та виплату недоплати щорічної допомоги на оздоровлення, –

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 01.12.2010р. звернулась в Голосіївський районний суд м.Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат –про перерахунок та виплату недоплати щорічної допомоги на оздоровлення.

Зазначала, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи. Як особа, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. (далі –Закон про ЧАЕС) має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Згідно ч.7 ст.48 Закону, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Вона 08.11.2010р. звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м.Києва (Відповідач-1) та Київського місцевого центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (Відповідач-2) із заявою про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у визначеному ст.48 Закону про ЧАЕС розмірі.

Відповідач-1 11.03.2010р. надіслав їй відповідь, згідно якої при нарахуванні та виплаті їй щорічної допомоги на оздоровлення керувався не вказаним законом, а постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р. та Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», згідно яких дана допомога становить 120,00 грн, підстави для перерахунку відсутні.  

Не погоджується з таким нарахуванням, як таким, що не відповідає чинному законодавству України, Конституції України та порушує її права, встановлені Законом про ЧАЕС. Просила: визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м.Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у перерахунку та виплаті їй недоплати щорічної допомоги на оздоровлення; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м.Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та забезпечити виплату їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік.  

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, виходячи з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача –Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської у м.Києві РДА в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Надав письмові заперечення проти позову.

Вважав, що щорічна допомога на оздоровлення у 2010 році призначена позивачу згідно чинного на той час законодавства. Посилався на те, що відповідно до ст.67 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України затверджено постанову №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено розміри щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, учасникам ліквідації наслідків на ЧАЕС (категорія 1, ІІ група інвалідності) –120 грн.  Згідно ст.117 Конституції України, нормативні акти Кабінету Міністрів України є обов’язковими до виконання.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»було визначено обсяг видатків на щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005р. №562. Крім того, ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»КМУ було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Посилався на ст.ст. 4, 7 Бюджетного кодексу України та ст.95 Конституції України, відповідно до яких виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Вважав, що оскільки щорічна допомога на оздоровлення здійснюється за рахунок Державного бюджету України, то її розміри не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Тому дії Управління щодо призначення позивачу щорічної допомоги на оздоровлення були правомірними.

Представник відповідача –Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ГУ соціального захисту населення КМДА в судове засідання не з»явився, надіслав письмові заперечення на позов.

У письмових запереченнях зазначає, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу призначена розпорядженням Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської у м. Києві РДА. Розмір зазначеної допомоги встановлено Постановою КМК №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стаття 62 Закону України про ЧАЕС регламентує, що порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.67 Закону про ЧАЕС, конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.63 Закону України про ЧАЕС, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а відповідно п.6 ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України. Статтями ст.ст. 4, 7 Бюджетного кодексу України та ч.2 ст.95 Конституції України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування визначаються виключно законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Статтею ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»КМУ було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Відповідно ст.117 Конституції України КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов»язковими до виконання. Закони України „Про Державний бюджет України»та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є актами однакової юридичної сили, а діюче законодавство не містить норм, які б встановлювали пріоритетність одних законів над іншими. Згідно п.4.1. Положення, затвердженого розпорядженням КМДА від 27.01.2007 року №65 Центр здійснює вхідний облік документів з питань призначення соціальних допомог, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення. Строків оформлення документів на виплату щорічної допомоги на оздоровлення Центром не було порушено, документи з питань виплати допомоги передані у державне підприємство зв’язку (банківську установу).

Просив у позові відмовити повністю, справу розглянути без участі представника Центру.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника Відповідача-1, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання, пов»язане з наслідками аварії на ЧАЕС, з 2001р. перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївської у м.Києві РДА.

          Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України про ЧАЕС в редакції  Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 1 і 2 групи виплачується в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати  визначається на момент виплати (ч.7 ст.48).

          Згідно розпорядження від 07.07.2010р. (а.с.31), одноразову щорічну допомогу на оздоровлення позивачці призначено Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської у м.Києві РДА та виплачено Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в розмірі 120,00 грн (а.с.6).          

Позивач 08.11.2010р. звернулась із заявою до Управління праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва з приводу здійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2010р. відповідно до абз.2 ч.4 ст.48 Закону України про ЧАЕС, в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати.

Листом від 11.11.2010р. Відповідач-1 в здійсненні такого перерахунку відмовив, посилаючись не те, що щорічна допомога на оздоровлення нарахована в розмірі 120 грн на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562, підстави для здійснення її перерахунку –відсутні.

Відповідач-2 листом від 11.11.2010р. на заяву позивачки з питання виплати щорічної допомоги на оздоровлення повідомив, що відповідна допомога на оздоровлення буде перерахована позивачці в розмірі 120 грн, підстав для здійснення перерахунку та проведення доплати щорічної допомоги немає.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. У разі не відповідності нормативно-правового акту Конституції України,  закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України,  або іншому правовому акту суд застосовує  правовий акт який має вищу юридичну силу (ч.4 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.05.2008р. №10-рп/2008р. у справі №1-28/2008р. «Про визнання неконституційними  положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»дійшов висновку, що законами про Держбюджет неможна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав людини і громадянина (п.7.1 Рішення). Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини) (п.5.3 Рішення). Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (п.5.4 Рішення). У п.6 вказаного рішення зазначено, що рішення в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Пленумом Верховного Суду України в п.5 постанови №9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов»язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованими посилання представника Відповідача-1 та Відповідача-2 на те, що Постанову Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р., видано на підставі ст.ст. 62, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки зазначені норми Закону (в редакції від 06.06.1996р.) передбачають право Кабінету Міністрів України на роз'яснення порядку застосування цього Закону та порядок підвищення розміру доплат, пенсій  і компенсацій, передбачених цим Законом, в т.ч. статтею 48, а не визначення їх іншого розміру в порядку зменшення.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, інваліду ІІ групи, якому встановлено захворювання, що пов’язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, у 2010 році має бути нарахована відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06.06.1996р.), в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, тому позовній вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати у виді судового збору в сумі 3,40 грн підлягають віднесенню за рахунок держави.

На підставі наведеного, ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст.ст. 48, 67 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 2, 9, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, –

п о с т а н о в и в :

           позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат –про перерахунок та виплату недоплати щорічної допомоги на оздоровлення –задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м.Києва Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, відповідно, у перерахунку та виплаті ОСОБА_1  щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації здійснити ОСОБА_1  перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п’яти мінімальних заробітних плат –за 2010р., з урахуванням проведеної виплати.

          Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку, проведеного Управлінням праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва, здійснити виплату ОСОБА_1  щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої  ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п’яти мінімальних заробітних плат –за 2010р., з урахуванням проведеної виплати.

Судові витрати у виді судового збору в сумі 3 (три) грн. 40 коп –віднести за рахунок держави.

          Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м.Києва з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

          Суддя :