У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 червня 2011 року                                                    м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді:                     – Ковальчук Н.М.,

суддів                     – Собіни І.М., Ковалевича С.П.

при секретарі                     – Сеньків Т.Б.

з участю   позивачки                               -  ОСОБА_2,

відповідача                                               -  ОСОБА_3,         

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Здолбунівського районного суду від 05 квітня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а  :

Рішенням Здолбунівського районного суду від 05 квітня 2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з відповідача   аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 500 (п’ятсот) гривень щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 22 березня 2011 року. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання судових витрат.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. Зазначає, що судом І інстанції  не враховано, що позивачка отримує щомісячну соціальну допомогу на дітей в розмірі 800 гривень, а також має дохід від ведення індивідуального сільського господарства. Сплачувати аліменти у розмірі, встановленому оскаржуваним рішенням, він неспроможний, оскільки є безробітним, допомоги по безробіттю не отримує, за станом здоров’я потребує коштів на лікування. Стверджує, що бере добровільну участь в утриманні дітей, та погоджується сплачувати аліменти на їх утримання в розмірі 200 гривень щомісячно, а також надавати додаткову допомогу по можливості у грошовій та натуральній формі. З цих підстав  просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про стягнення з нього на утримання дітей аліменти в розмірі 200 гривень щомісячно  до досягнення ними повноліття.

          Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах

доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

За правилами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в шлюбі, від якого мають двох дочок: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року _____________________________________________________________________________

Справа № 22-1007/2011р.                                                                                           Головуючий у І інстанції –Мичка І.М.           

Категорія: 46, 48                                                                                                                    Доповідач –Ковальчук Н.М.                    

народження. Після розірвання шлюбу 01.12.2010р. діти залишились проживати з матір’ю і перебувають на її повному утриманні.

          Апелянтом ОСОБА_3 не надано жодних доказів на підтвердження посилань на те, що він бере участь в утриманні дітей добровільно, тому судом вони не беруться до уваги.

          Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов’язані  утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Вказаний обов’язок покладається на батьків у рівних долях.

          Епікриз, долучений до апеляційної скарги (а.с.17), на який ОСОБА_3 посилається як на обставину, що враховується при визначенні розміру аліментів, не є достатнім доказом для зменшення аліментів. Жодного доказу про те, що на даний час він хворіє і потребує лікування, відповідач в судове засідання не подав.

          Відповідно до вимог ст.182 СК України суд, визначаючи розмір аліментів,  враховує стан здоров’я і матеріальне становище не лише платника  аліментів, а й дитини. Діти сторін перебувають на повному утриманні матері  ОСОБА_2, котра на даний час є безробітною і перебуває на обліку в центрі зайнятості.  

          Колегія суддів приходить до висновку, що, визначаючи розмір аліментів у сумі 500 грн. щомісячно, суд першої інстанції обгрунтовано врахував матеріальне становище сторін та вимоги  сімейного законодавства.

          Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у  х  в  а  л  и  л  а  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду від 05 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:              підпис                                                 Ковальчук Н.М.

Судді:                                    підпис                                                   Собіна І.М.

                                              підпис                                                      Ковалевич С.П.

Згідно:суддя-доповідач                                                                  Ковальчук Н.М.