У х в а л а

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2008 року кримінальну справу за касаційної скаргою ОСОБА_1. на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 3 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2.

          Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 3 листопада 2006 року до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше не судимого, застосовано примусові заходи виховного характеру - передано під нагляд матері ОСОБА_3.

Судом  встановлено,  що  11 серпня 2005 року ОСОБА_2., який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке має ознаки злочину, передбаченого ст. 289 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2007 року постанова місцевого суду залишена без зміни.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1. порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на додаткове розслідування, посилаючись на те, досудовим слідством не встановлено всіх осіб, причетних  до крадіжки його мотоцикла, та невірно визначено розмір заподіяної йому цим злочином матеріальної шкоди.

 Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши  наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, за фактом незаконного заволодіння мотоциклом потерпілого органами досудового слідства  27 вересня 2005 року прийнято рішення про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5. та ОСОБА_6., а по факту крадіжки з мотоциклу  ОСОБА_1. запасних частин - 26 квітня 2006 року  відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2., ОСОБА_7,   ОСОБА_4, ОСОБА_5. та ОСОБА_6. і за цим фактом матеріали виділені в окреме провадження.

28 квітня 2006 року потерпілий ОСОБА_1., будучи ознайомленим з матеріалами справи, не заявив будь-яких клопотань і в установленому законом порядку не оскаржив до суду зазначених рішень органів досудового слідства.

Справа   надійшла до суду від прокурора в порядку, передбаченому    ст. 7-3 КПК України, - з постановою про закриття кримінальної справи щодо неповнолітнього ОСОБА_2. та застосування до нього примусових заходів виховного характеру.

 Саме в цих межах відповідно до вимог ст. 275 КПК України провадився судовий розгляд справи. Як убачається з протоколу судового засідання, ані  потерпілий ОСОБА_1., ані інші учасники судового розгляду не заявляли клопотання про направлення справи на нове розслідування, з мотивів необхідності вирішити питання про притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.

За таких обставин суд відповідно до вимог ст. 278 КПК України був позбавлений можливості ухвалити рішення про направлення справи на додаткове розслідування.

Отже, розглянувши справу, суд дійшов правильного висновку про  доведеність винуватості ОСОБА_2.  у вчиненні  суспільно небезпечного діяння - незаконного заволодіння транспортним засобом  і, з урахуванням думки прокурора та захисника ОСОБА_2., постановив правильне рішення про застосування щодо нього  примусового заходу виховного характеру у виді  передачі під нагляд матері.

           Перевіркою матеріалів  справи не встановлено процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновку суду.

Крім того, як видно із матеріалів справи, такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження потерпілий висловлював у своїй апеляції. Апеляційним судом  при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку прийнято правильне рішення. Свої висновки, з якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_2. у касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, та керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілому ОСОБА_1. 

Судді:

           Філатов В.М.                   Кармазін Ю.М.                  Глос Л.Ф.