Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі
суддів: Боймиструка С.В., Рожина Ю.М., Мельника Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області на постанову Костопільського районного суду від 25 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Костопільського районного суду від 25 листопада 2009 року відмову відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року визнано неправомірною та зобов’язано відповідача за вказані періоди провести нарахування та виплату позивачу зазначеного підвищення до пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Присуджено з державного бюджету на користь позивача судовий збір в сумі 42,31 грн.
В апеляційній скарзі на постанову суду відповідач вказував на її незаконність. Зазначав, що всі кошти отримані із Держбюджету на ці цілі виплачені дітям війни, а тому вважає свої дії правомірними. Наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачеві в позові.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач знаходиться на обліку у відповідача і згідно ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання від відповідача підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому місцевий суд обґрунтовано врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008 визнано неконституційними зміни до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п. 41 розділу 2 ЗУ " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Із урахуванням зазначеного суд прийшов до вірного висновку, що з моменту визнання неконституційними законів , які зупиняли дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни", і до кінця року, тобто з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".
Окрім того, місцевий суд обґрунтовано за аналогією закону, згідно ч. 7 ст. 9 КАС застосував до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений в ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.
Разом з тим, ухвалюючи постанову, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.99 КАС України (в редакції на час звернення з позовом до суду), не врахував, що позивач пропустив річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, який обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд першої інстанції цей строк за заявою позивача не поновлював.
Посилання в тексті оскаржуваної постанови на ст. 87 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, як на обґрунтування незастосування строків звернення до суду з позовом, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма не регулює зазначені правовідносини. Позивач оспорює нарахування і виплату не самої пенсії, а підвищення до пенсії, яке не регулюється вказаним Законом.
_____________________________________________________________________________________________
Справа № 22-а-1695/11 Головуючий в суді 1 інст. Олійник П.В.
Суддя доповідач Боймиструк С.В.
Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було визнано неконституційним , то колегія суддів прийшла до висновку, що про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії у 2007 році, позивач мав дізнатися 09 липня 2007 року і саме із цієї дати слід обраховувати перебіг строку звернення з позовом до суду.
Із адміністративним позовом до суду позивач звернувся 16 березня 2009 року.
Статтею 100 КАС ( в редакції на час вирішення справи судом) було визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду з адміністративним позовом .
Позивач не надав доказів поважності причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом до суду.
Згідно ст. 100 КАС (в чинній редакції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду , якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
За таких обставин, в межах річного строку звернення з позовом до суду - за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вказаний позов, а тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
В той же час адміністративний позов з вимогами за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно був поданий позивачем поза межами річного строку звернення до суду, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасування , а адміністративний позов відповідно до ст. 100 КАС підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанову місцевого суду в частині вимог за 2007 рік та розподілу судових витрат слід скасувати і застосувати наслідки пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Керуючись ст. 100 , ст. 197, п.4 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 205, ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області –задовольнити частково.
Постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2009 року в частині задоволення позову за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та в частині розподілу судових витрат - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно залишити без розгляду.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: