Справа № 2-120/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

     13 травня   2011 року   Авдіївський  міський  суд  Донецької  області  у  складі:

головуючого  судді  Панченко О.О.,

при  секретарі  Грищенко В.М.,

за  участю   представника  позивача  ОСОБА_1,

                    відповідача  ОСОБА_2,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  у  залі  суду  в  м.Авдіївка  Донецької області  цивільну  справу  за  позовом  ОСОБА_3  до  ОСОБА_4  про  відшкодування  матеріальної  та  моральної  шкоди,  заподіяної  внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди,   суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся  до  суду  з  позовом  до  відповідача  про  відшкодування  матеріальної  та  моральної  шкоди,  заподіяної  внаслідок  ДТП.   Мотивував  свої  позовні   вимоги  тим,  що  17 грудня  2009 року  о  18 годині  20 хвилин  по  вул.Гагаріна  у  м.Авдіївці  Донецької  області  сталась  дорожньо-транспортна  пригода  за  участю  автомобілів  «NISSAN Almera» д/н НОМЕР_1,  що  належить  позивачу  та  яким  керував  ОСОБА_1,  та  автомобілем  «SAMAND» д/н НОМЕР_2  під  керуванням  відповідача  ОСОБА_4,  внаслідок  чого  автомобіль  позивача  зазнав  механічних  пошкоджень. Внаслідок пошкодження  автомобіля  позивач  зазнав  матеріальної  шкоди,  а  також  певний  обсяг  моральної  шкоди.

Позивач  ОСОБА_3  у  судове  засідання  не  з’явився,  хоча  був  належним  чином  повідомлений  про день,  час  та  місце  розгляду  справи.

Представник  позивача  ОСОБА_1,  що  діє  на  підставі  довіреності,  у  судовому  засіданні  позов  підтримав  у  повному  обсязі  та  пояснив,  що  17 грудня  2009 року  о            18 годині  20 хвилин  по  вул.Гагаріна  у  м.Авдіївці  Донецької  області  сталась  дорожньо-  транспортна  пригода  за  участю  автомобілів  «NISSAN Almera» д/н НОМЕР_1,  що  належить  позивачу  -  його  батькові  ОСОБА_3  та  яким  керував  він,  ОСОБА_1,  відповідно  до  запису  у  технічному  паспорті  автомобіля,  та  автомобілем  «SAMAND» д/н НОМЕР_2  під  керуванням  відповідача  ОСОБА_4,  винним  у  якій  було  визнано  саме  відповідача,  внаслідок  чого  автомобіль  позивача  зазнав  механічних  пошкоджень.   Внаслідок пошкодження  автомобіля  позивач  зазнав  матеріальної  шкоди  у  розмірі         2 209,5 гривень (реальні  збитки  через  пошкодження  майна  внаслідок  ДТП  у  сумі          2 059,5 гривні  та  реальні  збитки  через  оплату  послуги  дефекації  автомобіля  у  сумі          150 гривень,  що  підтверджується  письмовими  доказами),  а  також  певний  обсяг  моральної  шкоди (позивач  ОСОБА_3  є  інвалідом  другої  групи,  дуже  перенервував  через  те  що  сталось  з  його  сином  та  автомобілем,  погіршились  його  самопочуття,  .стосунки  з  близькими  людьми,  оскільки  він  постійно  був  роздратований,  було  порушені  душевна  рівновага  та  спокій),  яку  він  оцінив  у  сумі  2 200 гривень.   Крім  того  просив  стягнути  з  відповідача  витрати  на  юридичну  допомогу  у  розмірі  2 500 гривень.

Відповідач  ОСОБА_4  позов  визнав  частково,  суду  пояснив,  що  не  заперечує  своєї  вини  у  скоєнні  дорожньо-транспортної  пригоди,  погоджується  сплатити  кошти  на  ремонт  автомобіля  позивача,  проте  не  визнає  вимоги  позивача  про  відшкодування  моральної  шкоди  та  витрат  на  юридичну  допомогу,  просив  у  цій  частині  позову  відмовити.

Суд,  вислухавши  сторони,  дослідивши  матеріали  справи,  вважає,  що  позовні  вимоги  підлягають  частковому  задоволенню  з  наступних  підстав.

На підставі ч.ч.1, 2  ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність,  пов’язана  з  використанням,  зберіганням  або  утриманням  транспортних засобів,  що  створює  підвищену  небезпеку  для  особи,  яка  цю  діяльність  здійснює,  та інших  осіб.   Шкода,  завдана  джерелом  підвищеної  небезпеки,  відшкодовується  особою, яка  на  відповідній  правовій  підставі  (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє  транспортним  засобом.

Таким чином, володільцем джерела підвищеної небезпеки на час дорожньо-транспортної  пригоди,  що  сталася  17.12.2009р.,  був  відповідач  ОСОБА_4

Згідно з ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно  з  положеннями  ст.61  ЦПК  України  обставини,  встановлені  судовим рішенням  у  цивільній,  господарській  чи  адміністративній  справі,  що  набрало  законної сили,  не  доказується  при  розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть  участь  ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці  обставини.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009р.  «Про судове рішення у цивільній справі»при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов’язкові для суду лише з питань, чи  мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.  Тому, розглядаючи позов, що випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Постановою  Авдіївського  міського  суду  Донецької  області  від  12.01.2010р.  у справі  про  адміністративне  правопорушення  ОСОБА_4  визнано  винним  у  скоєнні правопорушення,  передбаченого  ст.124  Кодексу  України  про  адміністративні правопорушення,  та  притягнуто  до  адміністративної  відповідальності (а.с.7).

Постановою  Авдіївського  міського  суду  Донецької  області  від  08.02.2010р.  провадження  у справі  про  адміністративне  правопорушення  щодо  ОСОБА_1  за  скоєння правопорушення,  передбаченого  ст.124  Кодексу  України  про  адміністративні правопорушення,  було  закрито  у  звязку  з  відсутністю  у  його  діях  складу  адміністративного  правопорушення (а.с.10).

Внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди,  що  сталася  17.12.2009р.  у  м.Авдіївці, автомобіль  позивача «NISSAN Almera» д/н НОМЕР_1  зазнав  механічних  пошкоджень,  що  підтверджується  рахунком-фактурою  № VNF5002938  від  18.05.2010р.,  про  вартість  запчастин  для  автомобіля,  наданим  ТОВ «Алекс Схід»(а.с.11),  та  договором  наряд-замовлення  № VPZ5019951  від  18.05.2010р.  про  дефектовку  автомобіля,  наданим  ТОВ «Алекс Схід»(а.с.12),  що  й  не  заперечується  самим  відповідачем.

На підставі наведеного суд доходить висновку про те, що, оскільки позивач отримав  пошкодження  автомобіля  з  вини  відповідача  внаслідок  дії  джерела  підвищеної  небезпеки,  він  повинен  відшкодувати  завдану  матеріальну  та  моральну  шкоду.

Відповідно до наданих позивачем  письмових  доказів (а.с.11-12)   він  витратив  на  ремонт  автомобіля  2 209,5 гривні,  які  мають  бути стягнуті  на  її  користь  з  відповідача.

На  підставі  ч.1  ст.1167  ЦК  України  моральна  шкода,  завдана  фізичній  або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка  її  завдала,  за  наявності  її  вини.

Відповідно  до  п.9  постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України  № 4  від 31.03.1995р.  «Про  судову  практику  у  справах  про  відшкодування  моральної  (немайнової) шкоди»з наступними змінами та доповненнями розмір відшкодування моральної  шкоди  суд  визначає  залежно  від  характеру  та  обсягу  страждань,  яких  зазнав позивач,  характеру  немайнових  втрат (їх  тривалості,  можливості  відновлення  тощо),  при цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості  та  справедливості.

Визначаючи  розмір  моральної  шкоди,  яку  завдано  позивачці,  суд  враховує  обсяг заподіяних моральних страждань ОСОБА_3,  які  спричинили певний обсяг душевних хвилювань, незручностей.

У зв’язку з наведеним та виходячи з принципів розумності,  виваженості  та  справедливості, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача  моральна  шкода  у  розмірі  1 000 гривень.

Позовні  вимоги  ОСОБА_3  щодо  відшкодування  йому  витрат  на  правову  допомогу  адвоката  по  складанню  позовної  заяви  у  розмірі  2 500 гривень  не  підлягають задоволенню,  оскільки  ці  вимоги  не  засновані  на  законі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1167 ч.2,  1187 ч.ч.1, 2, 5,  1188 ч.2,  постановою  Пленуму  Верховного  Суду  України  № 14  від  18.12.2009р.  «Про  судове рішення  у  цивільній  справі»,  постановою  Пленуму  Верховного  Суду  України  № 4  від 31.03.1995р.  «Про  судову  практику  у  справах  про  відшкодування  моральної  (немайнової)  шкоди» з  наступними  змінами  та  доповненнями;  ст.ст.10,  11,  57-61,  88,  208,  209,  212-215  ЦПК  України,  суд,  -

В И Р І Ш И В:

Позов  ОСОБА_3  до  ОСОБА_4  про  відшкодування  матеріальної  та  моральної  шкоди,  заподіяної  внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди, -  задовольнити  частково.

Стягнути  з  ОСОБА_4  на  користь  ОСОБА_3    матеріальну  шкоду  у  розмірі  2 209,5 гривні,  моральну  шкоду  у  розмірі  1 000 гривень,  а  всього  стягнути  3 209 (три  тисячі  двісті  дев’ять) гривень  50 (п’ятдесят) копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3  до  ОСОБА_4   -  відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області  через Авдіївський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії  цього  рішення.  

                Суддя: