категорія №10.3.2

справа № 2-а-750/11

П О С Т А Н О В А

іменем України    

11 квітня 2011 року  в м. Пирятин, Полтавської обл. суддя  Пирятинського районного суду Полтавської області Корсун О.М., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області недоотриманих сум додаткової пенсії та призначення нового розміру пенсії як особі, яка є учасником ліквідації аварії Чорнобильської катастрофи, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 28.03.2011 звернулася до суду з позовною заявою до  управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області недоотриманих сум додаткової пенсії та призначення нового розміру пенсії як особі, яка є учасником ліквідації аварії Чорнобильської катастрофи, в якому просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області у відмові в перерахунку пенсії; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області здійснити їй нарахування та виплату додаткової пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії у відповідності з вимогами ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії у відповідності з вимогами ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 1 серпня 2010 року; в майбутньому разі збільшення мінімальної пенсії за віком, визначеної Законом України, своєчасно здійснювати перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; допустити негайне виконання постанови. Позивач мотивувала вимоги тим, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, в зв’язку з чим розміри призначених і виплачуваних їй пенсій не відповідають розмірам, установленим зазначеним Законом, а повинні складати 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У судове засідання позивач не з’явилася, направила до суду клопотання, в якому просила розглянути справу за її позовом до управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі без її участі та позовну заяву задовольнити.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області - у судове засідання не з’явився, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та провести розгляд справи без участі представника управління та судовий розгляд здійснити в порядку письмового провадження. При цьому вказав, що вимога позивача перерахувати додаткову пенсію на рівні 30% мінімальної пенсії за віком ґрунтуються на редакції ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 19.12.1991 №2001-ХІІ. Ця редакція передбачає розрахунок додаткової пенсії в залежності від мінімальної пенсії за віком. Поняття мінімальної пенсії за віком та її конкретний грошовий вираз Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який є єдиним законодавчим актом, що встановлює дану додаткову пенсію, не передбачено. Законодавчим актом, який до того ж передбачає лише прирівнювання мінімальної пенсії за віком до прожиткового мінімуму є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Проте ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачає виключне застосування показника мінімальної пенсії за віком лише для визначення розмірів пенсій, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не для виплат, передбачених зокрема Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Внаслідок відсутності саме законодавчих норм про встановлення мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в конкретних грошових розмірах дане питання вирішується органами Пенсійного фонду шляхом застосування актів Кабінету Міністрів України. Тому при встановленні додаткової пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, було застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 №1, відповідно до якої розрахунок додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»провадиться, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.04.2005 №4 «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»передбачено, що підвищення провадиться виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 19 грн. 91 коп., встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002  №1 «Про підвищення розмірів  пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими з 01.01.2008 було врегульовано питання визначення розміру додаткової пенсії для осіб, віднесених до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії 11 було встановлено на рівні 15% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема норми закону про Державний бюджет, що вносили зміни до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності починаючи з 22 травня 2008 року, встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до ІІ категорії –15 відсотків. Також відповідачем звернуто увагу, що відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах управління в своїй діяльності керується, зокрема, актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. А тому підстав для застосування іншого розміру в управлінні Пенсійного фонду України  в Пирятинському районі не має. Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 є обов’язковою для виконання управлінням Пенсійного фонду України в Пирятинському районі. Стосовно ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то згідно ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лиш порушені права, свободи і інтереси фізичних осіб, або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Виходячи з вищевикладеного, вони вважають, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.     

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючих висновків.

           Справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 №19-рп/2010 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами»).

           Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

           Громадяни мають право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України).

           Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22 Конституції України).

           Позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по віку, та додаткову пенсію, яка призначена відповідно до ст.ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ), що підтверджується матеріалами справи.

          Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі статтею 51 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

           В статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зазначено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

          Відповідно до статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.            

           Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002, № 530 від 28.05.20 08, на які посилається відповідач, в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати пенсій та допомоги не відповідають розмірам, встановленим іншими законами України, при цьому Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме положення Закону №796-ХІІ, а не вищезазначені Постанови №1 від 03.01.2002, №530 від 28.05.08. Відповідно до вимог ч.3 ст.45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається, зокрема, мінімальний розмір пенсії за віком, при цьому ст.19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.            

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі –Закон №1058-ІV), мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена даним Законом для розрахунку підвищень пенсій, передбачених ст.ст. 50, 51 Закону № 796-ХІІ.

          Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про державний бюджет на відповідний рік.

           Таким чином, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ст.28 Закону №1058-ІV встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який установлений у Законі «Про Державний бюджет в Україні»на відповідний рік, тобто з даного розміру визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначеної Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розрахунок пенсій позивачу  відповідачем проведено виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - постанова КМУ від 3 січня 2002 року). При розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтями 50, 51 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

           За таких обставин дії відповідача щодо відмови у перерахуванні пенсії позивачу без врахування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого Законом №1058-ІV, є протиправними.

          Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 N10-рп/2008 у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

           Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»чи іншими законами станом на 28.09.2010 та по час розгляду справи виплати пенсії згідно ст.ст. 50, 51 Закону №796-ХІІ в повному розмірі зупинені не були.

           Докази на підтвердження нарахування та виплати пенсії позивачу в повному обсязі згідно ст.ст. 50, 51 Закону №796-ХІІ в матеріалах справи відсутні. Тобто відповідач не надав доказів на підтвердження правомірності своїх дій згідно ч.2 ст.71 КАС України. Таким чином відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області - зобов’язаний провести перерахування та виплату позивачу пенсії згідно ст.ст. 50, 51 Закону №796-ХІІ.

          Оскільки пенсія на майбутнє ще не нараховувалася і не виплачувалася, а також підстав зобов’язувати відповідача здійснювати перерахунки пенсії наперед не має, так як відповідач повинен діяти згідно діючого законодавства, то в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.   

Ухвалою суду від 31.03.2011 позов ОСОБА_1 в частині вимог про зобов’язання вчинити дії по перерахуванню додаткової пенсії за період з 01.08.2010 по 28.09.2010 - залишено без розгляду.

           Керуючись ст.152 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 6, 11, 17, 41, 71, 158-163, 256  КАС  України,  суд –

П О С Т А Н О В И В:

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії - неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії у відповідності з вимогами ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 29.09.2010 по 11.04.2011.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова в частині перерахунку та виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області негайно виконати постанову Пирятинського районного суду Полтавської області.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Харківського адміністративного апеляційного суду через Пирятинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

           Головуюча:                                                                       О.М.Корсун