У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кузнецовського міського суду від 14 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Кузнецовське міське комунальне підприємство, ОСОБА_4, ОСОБА_5; про вселення, визначення порядку користування житлом і зобов’язання усунути перешкоди в користуванні житлом та сплатити борг за комунальні послуги,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Кузнецовського міського суду від 14 грудня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні вимог до ОСОБА_3 про вселення і визначення порядку користування житлом.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, позивач подала апеляційну скаргу, де покликалася на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи.
На її обґрунтування зазначав про те, що оскаржуваним рішенням встановлено ту обставину, що він є наймачем спірного житла, однак неправильно її витлумачив. Оскільки судом неправильно застосовано вимоги ст. 816 ЦК України щодо солідарного обов’язку нести витрати по сплаті боргу за комунальні послуги, про що свідчить і застосована місцевим судом ст. 64 ЖК України.
Твердження суду про відсутність перешкод у користуванні спірною квартирою суперечить обставинам справи, адже відповідач замінила замок і не надала йому нового ключа.
Порушення процесуального закону вбачав у незалученні третіх осіб до участі в справі, що могло би вплинути на правильність вирішення судом спору, а неповнота з’ясування обставин полягає у невстановленні судом тієї обставини, що син ОСОБА_4 фактично у спірній квартирі не проживає.
З цих міркувань просив скасувати рішення Кузнецовського міського суду від 14 грудня 2010 року і ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 і представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились, доказів про причини своєї неявки не представили.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта,
Справа №22-1222-11 Головуючий у 1 інстнації: Горегляд О.І.
Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні його вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не представив об’єктивних і переконливих доказів про порушення його права на вселення і усунення перешкод у користуванні житлом, а також із необґрунтованості вимог про визначення порядку користування квартирою та зобов’язання сплатити борг за комунальні послуги.
Погоджуючись з правильністю досягнутих судом попередньої інстанції висновків, колегія суддів виходила з такого.
Матеріалами справи встановлено, що 18 листопада 2005 року між ОСОБА_2 (як основним квартиронаймачем) та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - з однієї сторони і Кузнецовським міським комунальним підприємством - з другої сторони укладено договір найму житла в будинках державного та комунального житлового фонду, за умовами якого наймодавець надав позивачу та іншим трьом контрагентам у безстрокове користування двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6-6, зв.).
Зазначене житло ОСОБА_2 одержав 14 серпня 1984 року у безстрокове користування на підставі ордера №7198.
Як пояснив позивач у своїй позовній заяві і ствердив цю обставину в засіданні місцевого суду, після розірвання шлюбу з відповідачем у 1996 році він, припинивши проживати у спірній квартирі, мешкає з 1998 року за іншою адресою разом з жінкою, з якою перебуває у сімейних відносинах без реєстрації шлюбу.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, з правильністю якого погодився і апеляційний суд, що підстав для вселення позивача в квартиру АДРЕСА_1 у судовому засіданні знайдено не було, оскільки реєстрація місця його проживання облікована саме за цією адресою, а житлових прав щодо цієї квартири він позбавлений не був, як і не ставилося питання заінтересованими особами про таке.
Так само не заслуговує на увагу і його вимога про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою, адже безперечних і належних доказів на підтвердження своїх доводів він міському суду не представив.
Так, статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві, а також зобов’язано кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Щодо визначення порядку користування квартирою, то суд першої інстанції, обґрунтовано встановивши відсутність підстав для задоволення позову у цій частині, зробив мотивований висновок про те, що таке жиле приміщення об’єктивно не може бути виділене в користування чотирьом особам –сторонам у справі та їхнім синам. Крім того, визначення такого порядку користування, про який просить ОСОБА_2, очевидно призведе до погіршення житлових прав наймачів.
У силу положень ст. 64 ЖК України, та як вбачається зі змісту ст. 820 ЦК України та договору найму, обов’язок провести оплату за користування житлом виявляється для повнолітніх наймачів солідарним. Тому в разі їх сплати одним з наймачів він набуває права на відшкодування частини сплачених коштів з інших наймачів, однак жодним чином не може примусити відповідача провести оплату 3\4 частин існуючого боргу на користь третьої особи, яка до того ж не брала участі в справі як відповідач, а самостійної вимоги про стягнення боргу не заявляла.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України –кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права на увагу заслуговувати на можуть, оскільки виявляються необґрунтованими і спростовуються наведеними висновками колегії суддів. Щодо незалучення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, то ці покликання позивача суперечать обставинам справи і не узгоджуються з ухвалою суду, якою зазначено про їхню участь у справі саме в такому процесуальному становищі (а.с. 37).
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Кузнецовського міського суду від 14 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з моменту її проголошення.
Головуючий: Судді: