Справа № 2-62/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2011 р. Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді                    Пепеляшкова О.С.

при секретарі                    Шиміній М.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи на боці позивача управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та знесення самочинного будівництва, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, виконкому Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування розпоряджень й свідоцтва про право власності на домоволодіння, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, знесення самовільної збудованої споруди, зобов’язання вчинення певних дій, внесення змін до технічної документації, встановлення сервітуту –

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулась Одеська міська рада, треті особи на боці позивача управління архітектури та містобудування ОМР, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (залучена судом в якості третьої особи) про зобов’язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та знесення за свій рахунок незаконно збудованого об’єкту нерухомості, яка після уточнення позовних вимог просила зобов’язати відповідача знести за свій рахунок незаконно збудований навіс, що відображений у технічному паспорті КП ОМБТІ та РОН ОМР від 08.11.2007р. під літ „М”, та частково надбудований другий поверх над літ. „Л”, літ. „М” та лі „К”, які знаходяться за адресою –місто Одеса, вул. Салтикова Щедріна, 35, посилаючись на те, що відповідачем вказана реконструкція здійснена без належного дозволу та проекту, є самочинною, а тому підлягає знесенню.

Також до суду з позовними вимогами звернулась ОСОБА_2, яка в останній редакції залишила позовні вимоги до ОСОБА_1, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, виконкому Одеської міської ради, в яких просила визнати незаконними та скасувати розпорядження Ленінської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської місткої ради від 17.01.2002р. за № 33, визнати незаконними та скасувати розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської місткої ради від 16.07.2004р. за № 911, визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на домоволодіння № 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі від 10.09.2004р., видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_1, мотивуючи це тим, що будівлі побудовані ОСОБА_1 з порушенням будівельних та протипожежних норм, Ленінська та Суворовська районні адміністрації не мали законних підстав для ухвалення розпорядження про прийняття до експлуатації господарського блоку літ. «Л»та гаражу під літ. «Г», з урахуванням чого незаконним на думку ОСОБА_2 є й свідоцтво про право власності на домоволодіння № 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі від 10.09.2004р., видане виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_2 до суду з зустрічними позовними вимогами звернувся ОСОБА_1, який після останнього їх збільшення просив:

-          зобов’язати ОСОБА_2 за свій кошт демонтувати самовільно прибудований до домоволодіння позивача гараж, розташований на земельній ділянці за адресою –місто Одеса, вул. Салтикова Щедріна, 37;

-          відключити за кошт ОСОБА_2 від приватної каналізації самовільно збудовану каналізацію будинку 37 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі;

-          зобов’язати ОСОБА_2 надати можливість укріпити задню стінку будівлі під літ. „К” шляхом викопки ями вздовж стіни, там, де відсутня відмостка, шириною 0,5м, глибиною 2м і довжиною 8м та залити її бетоном на рівні землі;

-          убрати компостну яму і звільнити всю відмостку від сторонніх предметів;

-          встановити постійний земельний сервітут для технічного обслуговування стіни приватного будинку № 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі та зобов’язати ОСОБА_2 забезпечити можливість ремонтувати будинок та чистити водостічні жолоба з території земельної ділянки ОСОБА_2;

-          зобов’язати ОСОБА_2 демонтувати встановлений на вікні кухні металевий щит та встановити щиток на відстані 15 см. щиток розміром 20см на 20 см з непрозорого оргскла;

-          заборонити ОСОБА_2 проводити будь-які дії на стінці будинку 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі Прокоф’єва ОСОБА_4 без його дозволу;

-          зобов’язати ОСОБА_2 зняти та змити фарбу з двох вікон будинку 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі, що виходять в двір домоволодіння 37 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі;

-          вибрати з ями компост, укріпити пошкоджений фундамент через яму та засипати її землею з утрамбовкою;

-          зобов’язати ОСОБА_2 надати можливість ОСОБА_1 укріпити стінку будинку 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі зі сторони домоволодіння 37 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі шляхом відновлення колишнього розподільчого забору довжиною 21м, шириною 0,32м, та висотою до покрівлі будинку № 35 без закладки двох вікон, що виходять до двору домоволодіння № 37;

-          відновити розмір земельної ділянки домоволодіння № 37 по червоній лінії з розміру 21,37м на 21,05м та зобов’язати КП ОМБТІ та РОН внести вказані зміни до технічного паспорту ОСОБА_2;

-          внести зміни в розмір земельної ділянки по червоній лінії будинку № 35 з розміру 16,30м на 16,62м та зобов’язати КП ОМБТІ та РОН внести вказані зміни у відповідний техпаспорт;

-          винести рішення суду, яким розмір земельної ділянки в 6,72 кв.м., на якій стояв розподільчу огорожу, залишити в комунальній власності без права приватизації, як нейтральну розподільчу зону між двома земельними ділянками.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що попередній власник домоволодіння 37 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі здійснив вибір пласту землі по уклону двору, а ОСОБА_2 самовільно збудувала кам’яний гараж, четвертою стіною якого служить стіна будинку ОСОБА_1, та, крім того, ОСОБА_2 без дозволу ОСОБА_1 підключилась до його каналізації під своїм гаражем та під кутом фундаменту будинку, неподалік від стіни будинку ОСОБА_1 відбила відмостку й зробила вигрібну яму, що призводить до руйнування стінки його будинку, для запобігання чого йому потрібно вчинити ряд дій, в тому числі на земельній ділянці ОСОБА_2 Також ОСОБА_2 самовільно встановила щит на вікні будинку ОСОБА_1, що виходить до її двору, закрила форточки й закрасила вікна. ОСОБА_1 в доповненнях до своєї позовної заяви вказав, що сусідка ОСОБА_5 зі своєю донькою ОСОБА_2 після купівлі будинку у 1968 році захватили стінку розподільчої огорожі, знесли огорожу та за допомогою спеціаліста КП МБТІ та РОН, який вніс зміни до технічного паспорту 1954 року по червоній лінії з 21,05м на 21,37м, фактично захопили таким чином земельну ділянку площею 6,72кв.м., на якій стояла розподільча огорожа.

В судовому засіданні представник Одеської міської ради підтримав заявлені уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені обставини, вирішення решти позовних вимог залишив на розсуд суду.

ОСОБА_2, яка також представляє за довіреністю інтереси ОСОБА_3, та представник ОСОБА_2 вважали вимоги Одеської міської ради обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, підтримали заявлені власні позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини; заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність. ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про застосування строків позовної давності до вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, знесенні самовільно побудованих будівель, встановлення сервітуту.

ОСОБА_1 заперечував проти позовних вимог Одеської міської ради та ОСОБА_2, зазначивши, що він дійсно почав самовільне будівництво, але після того, як виникли заперечення з боку сусідів, звернувся до органів влади та отримав дозвіл на початок будівництва; що сарай літ. «Г»та хозблок літ. «Л»не межують з земельною ділянкою ОСОБА_2, прийняті належним чином до експлуатації та взагалі пройшли строки позовної давності (більше трьох років з моменту введення їх до експлуатації) та яку ОСОБА_1 просив застосувати.

Власні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на чисельні порушення права власності з боку ОСОБА_2 та необхідність забезпечення цілісності його нерухомого майна.

Представник управління архітектури та містобудування ОМР вважала позов Одеської міської ради обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, вирішення решти позовних вимог залишила на розсуд суду.

До суду представники Суворовської районної адміністрації ОМР, виконавчого комітету ОМР не з’явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, що з’явились до суду, дослідивши надані докази та матеріали справи, на підставі наявних та безпосередньо досліджених у справі доказів, створивши учасникам процесу необхідні умови для надання, витребування доказів, користуючись принципом змагальності сторін, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд встановив наступне.

Розпорядженням Ленінської районної адміністрації виконкому ОМР від 10.04.2001р. за № 217 належні ОСОБА_1 3/8 частин домоволодіння 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі виділені в самостійне домоволодіння під № 35, а ј частина, що належить ОСОБА_3 виділено в самостійне домоволодіння під № 35-а (т.1 а.с. 91).

ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 02.04.2001р. належить земельна ділянка площею 0,0198 Га, розташована по вул. Салтикова Щедріна, 35, в м.Одесі, та на підставі державного акту на право постійного користування землею (землю надано для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель) від 02.04.2001р. ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 0,0154 Га за цією ж адресою (т.1 а.с. 35, 36).

Розпорядженням Ленінської районної адміністрації виконавчого комітету ОМР від 17.01.2002р. за № 33 ОСОБА_1 залишено з правом приватної власності в домоволодінні 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі сарай літ. „Г”, площею 17,5 кв.м. (т.1 а.с. 213).

16.07.2004р. Суворовською районною адміністрацією ОМР винесено розпорядження за № 911р, яким прийнято в експлуатацію з правом приватної власності від ОСОБА_1 господарський блок літ. „Л” площею 68,2 кв.м. по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі, 35 (т.1 а.с. 211).

ОСОБА_1 10.09.2004р. отримав свідоцтво про право власності на домоволодіння 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі, яке складається в цілому з одного жилого будинку літ. „А” загальною площею 72,3 кв.м., жилою –32,6 кв.м., сараю літ. „Г” погребу літ. „Ж”, літньої кухні літ. „К”, госблоку літ. „Л”, відображених у технічному паспорті від 04.12.2003р. (т.1 а.с. 32-34, 212).

За ОСОБА_2 10.06.2009р. зареєстровано право власності на будинок № 37 по вул.Салтикова Щедріна в м.Одесі на підставі рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16.03.2009р., справа № 2-2431/09 (т.2 а.с. 177-178, 244).

Здійснення ОСОБА_1 реконструкції домоволодіння по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі, 35 відноситься до періоду з 2006р. по травень 2007р., коли роботи були зупинені у зв’язку з приписом Інспекції ДАБК від 15.05.2007р. (т.1 а.с. 9).

Оцінюючи вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні та знесення самочинного будівництва, суд виходить з того, що відповідно до положень ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. За ч.7 цієї ж статті у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»передбачено, що будівництво об'єкта здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Статтею 12 Закону України «Про основи містобудування»передбачено, що до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері містобудівельної діяльності на їх території належить право затвердження місцевих правил забудови, внесення змін у зазначені документи за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури відповідно до законодавства.

Рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 року за № 1716-XXIV затверджено «Правила забудови міста Одеси», які діяли на час виникнення спірних правовідносин, що визначають порядок узгодження та затвердження проектної документації для будівництва, надання для цієї цілі земельних ділянок, ведення будівельних (реконструційних) робіт, порядок виконання контролю за містобудівельною діяльністю. Ці Правила є обов'язковими для всіх суб'єктів, що здійснюють містобудівельну діяльність у межах міста, і розповсюджуються на всі категорії об'єктів. Пунктами 2.6, 5.7 вказаних Правил встановлено, що містобудівельна документація повинна бути узгоджена з управлінням архітектури та містобудування, з природоохоронними, санітарними, пожарними органами, управлінням інженерного захисту територій міста, органами ДАІ МВС, управлінням охорони об'єктів культурної спадщини, а також з іншими організаціями, вказаними в завданні на проектування. Здійснення будівництва повинно відбуватися згідно вимог, що містяться в розділі 8 Правил, якими визначено певний порядок отримання дозволу на здійснення будівництва об’єкту. Пункт 8.3 Правил визначає, що недотримання цих вимог, незалежно від виду та призначення будівництва є самочинним, таким, що підлягає припиненню. Суб'єкт містобудування несе відповідальність за порушення, згідно з п. 8.4. Правил та чинного законодавства України.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової України від 05.12.2000 р. № 273 було затверджено Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, що встановлює порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту. Згідно п. 1.1. вищевказаного Положення дозвіл на виконання будівельних робіт є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється. Пунктом 5.1 цього Положення зазначено, що виконання будівельних робіт на об’єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно діючого законодавства.

За висновками призначеної та проведеної по справі будівельно-технічної експертизи від 11.03.2011р. встановлено, що реконструкція була почата без проектно-правової документації, за відсутністю даних інженерних пошуків, висновків про особливі умови місцевості, без дозволу ДАБК на виконання робіт –тобто самовільно (т.3 а.с. 43-49, 54-55).

Судом не приймаються до уваги заперечення ОСОБА_1 про те, що після початку робіт він отримав дозвіл на складання проектної документації, отримав архітектурно-планувальне завдання, затвердив та узгодив робочий проект, отримав висновок про його погодження (т.1 а.с. 181-190), та як наслідок отримав 26.08.2009р. дозвіл № 856 на виконання будівельних робіт від інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (т.2 а.с. 219), оскільки, як встановлено висновком зазначеної вище судової будівельно-технічної експертизи, другий етап реконструкції був продовжений після розробки проектної документації, до моменту якої були виконані усі загально будівельні роботи в обсязі першого поверху, але разом з тим проектом передбачені роботи тільки по улаштуванню другого поверху, а роботи по першому поверху виконувались без проектної документації.

Основна частина робіт, виконаних по реконструкції літньої кухні під індивідуальний жилий будинок в обсязі першого та другого поверхів відноситься до розряду прихованих робіт, які виконані з порушенням вимог ДБН А.3.1.-5-96; відповідно до діючих будівельних норм та правил приховані роботи пред’являються виконавцем робіт до огляду та приймання до закриття наступними роботами, акти на їх посвідчення мають бути включені в склад документації загального приймально-здатного акту. Вказані документи у ОСОБА_1 відсутні.

Проектна документація, виконана лише для другого поверху, носить обмежений характер та не відповідає ряду нормативно-технічних вимог; крім того в цілому реконструкція літньої кухні під індивідуальний жилий будинок з надбудовою другого поверху та збільшенням габаритних розмірів не відповідає переліченим у висновку експертизи нормативно-технічним вимогам.

Окремо слід зазначити про те, що, як убачається з листа управління архітектури та містобудування від 23.05.2007р. про надання дозволу на замовлення проектної документації (т.1 а.с. 181), остання мала бути узгоджена з суміжними землекористувачами, факт чого заперечувала ОСОБА_2 (й як представник ОСОБА_3 тощо) та що не було спростовано ОСОБА_1

На користь того факту, що будівництво здійснюється ОСОБА_1 з порушенням норм ДБН свідчить й той факт, що після продовження будівництва згідно висновку експерта деформаційна тріщина від кута житлового будинку розповсюдилась на прилеглу торцеву стінку новобудови в рівні першого поверху (т.3 а.с. 48).

Таким чином здійснювана ОСОБА_1 реконструкція домоволодіння у вигляді самочинно побудованого навісу –літера „М” та частково набудованого другого поверху над літерами „Л”, „М”, „К”, які знаходяться за адресою –м.Одеса, вул.Салтикова Щедріна, 35, спочатку без належного дозволу та належно затвердженого проекту, а потім з істотними порушеннями будівельних норм і правил –є самочинною, та вимоги Одеської міської ради про їх знесення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимог Одеською міською радою провести відповідну перебудову у зв’язку з істотним відхилення від проекту, істотним порушенням будівельних норм і правил, не заявлялось.

Заявляючи вимоги про зобов’язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, представник Одеської міської ради не обґрунтував, в чому саме й кому ОСОБА_1 створює перешкоди в користуванні земельною ділянкою, а посилання на те, що земля перебуває у власності територіальної громади, було частково спростовано під час розгляду справи по суті, а тому ці позовні вимоги Одеської міської ради задоволенню не підлягають.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання ст. 15 ЦК України.

За ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб тощо.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Позовна давність згідно ст. 268 ЦК України не розповсюджується на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

ОСОБА_2, яка заявила вимоги про визнання незаконними та скасування розпорядження Ленінської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської місткої ради від 17.01.2002р. за № 33, розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської місткої ради від 16.07.2004р. за № 911, свідоцтва про право власності на домоволодіння № 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі від 10.09.2004р., видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_1, вказує, що підставою для цих вимог є неможливість прийняття до експлуатації домоволодіння, яке побудоване з порушенням будівельних та протипожежних норм, але жодним чином не обґрунтувала та не довела, яким саме чином зазначені акти органів місцевого самоврядування порушують її цивільні права, свободи чи інтереси.

З висновку призначеної та проведеної по справі будівельно-технічної експертизи від 11.03.2011р. встановлено, що виявлені в цей час пошкодження узаконених будівель домоволодіння ОСОБА_2 під № 37 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі, не знаходяться в причинному зв’язку з будівництвом ОСОБА_1 двоповерхового будинку (т.3 а.с. 56).

Крім того, експерт у своєму висновку зазначає, що питання можливості розташування будівель ОСОБА_1, на які існують правовстановлюючі документи і під якими розташовані катакомби, є не актуальним та таким, що втратив свою сутність, оскільки вони вже за фактом там розташовані (т.3 а.с. 56).

На підставі викладеного суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 здебільшого мотивовані особистою неприязню до ОСОБА_1 (що підтверджується чисельними зверненням сторін, навіть сторонніх осіб до правоохоронних та інших органів - т.1 а.с. 7, 42-46, 71, 72, 112, 143-144, 177-178, т.2 а.с. 102, 103; скасованим за апеляційною скаргою судового рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на домоволодіння в порядку спадкування тощо –т.1 а.с. 100-101, 191) а не наміром захисту порушеного права, оскільки ОСОБА_2 не обґрунтовано та не доведено того, яким саме чином винесення вказаних розпоряджень Ленінською та Суворовською райадміністраціями та видача відповідного свідоцтва про право власності ОСОБА_1 порушує її цивільні права, свободи чи інтереси, (особливо враховуючи ту обставину, що останній акт органів місцевого самоврядування було прийнято майже за п’ять років до остаточного юридичного оформлення ОСОБА_2 права на суміжне домоволодіння), а тому в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, виконкому Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування розпоряджень й свідоцтва про право власності на домоволодіння має бути відмовлено повністю.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном –ст. 391 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як убачається з копії рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16.03.2009р., за ОСОБА_2 визнано право власності на домоволодіння 37 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, до складу якого не входить самовільно побудований гараж літ. «Е», що також підтверджується відповідною відміткою в технічному паспорті домоволодіння (т.2 а.с. 177-178, 183-185).

В ході перевірки за заявою ОСОБА_1, за наслідками якої 29.05.2008р. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, встановлено, що у цьому гаражі ОСОБА_2 немає четвертої опірної стіни та балки вбиті до стіни домоволодіння ОСОБА_1, внаслідок чого через тріщину, що створилась, до будинку останнього можуть проникати технічні гази (т. 1 а.с. 177).

Таким чином вимоги ОСОБА_1 про знесення самочинно побудованого гаражу літера „Е”, що знаходиться за адресою –м.Одеса, вул.Салтикова Щедріна, 37, є обґрунтованими й підлягають задоволенню як такі, що спрямовані на захист його права.

Відповідно до п. 4.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. за N 190, для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику необхідно отримати технічні умови відповідно до Порядку надання архітектурно–планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єктів архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою КМУ від 20.12.1999 року № 2328.

Згідно п. 4.2 вказаних Правил забороняється будь–яке самовільне приєднання об’єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньо будинкових мереж або до мереж споживачів).

Крім того, згідно положень п.3.11 цих Правил витрати, пов'язані з відключенням і можливою ліквідацією пристроїв (споруд), які самовільно зведені і приєднані до систем централізованого водопостачання та водовідведення, підлягають відключенню від цих систем, оплачуються їх власником.

З наданої відповіді ТОВ «Інфоксводоканал»від 22.11.2007р. на ім’я ОСОБА_1 убачається, що каналізаційна лінія від домоволодіння 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі підключена згідно проекту до міського колектору, а підключення каналізаційного випуску від будинку 37 здійснено без згоди ОСОБА_1 (т.1 а.с. 111).

Тобто правомірними та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги ОСОБА_1 зобов’язати ОСОБА_2 демонтувати каналізаційну лінію від її будинку за її власний рахунок.

Перебіг позовної давності відповідно до положень ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як роз’яснює в своїй постанові ПВСУ від 18.12.2009 за N 14 „Про судове рішення у цивільній справі” встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Разом з тим як встановлено в судовому засіданні, вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання ОСОБА_2 демонтувати самовільно прибудований гараж, відключити самовільно збудовану каналізацію будинку 37, заявлені в межах строку трирічної позовної давності з часу, коли він дізнався про порушення свого права.

За ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ОСОБА_1 заявлені вимоги зобов’язати ОСОБА_2 надати можливість укріпити задню стінку будівлі під літ. „К” шляхом викопки ями вздовж стіни, там, де відсутня відмостка, шириною 0,5м, глибиною 2м і довжиною 8м та залити її бетоном на рівні землі; убрати компостну яму і звільнити всю відмостку від сторонніх предметів; вибрати з ями компост, укріпити пошкоджений фундамент через яму та засипати її землею з утрамбовкою; зобов’язати ОСОБА_2 надати можливість ОСОБА_1 укріпити стінку будинку 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі зі сторони домоволодіння 37 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі шляхом відновлення колишнього розподільчого забору довжиною 21м, шириною 0,32м, та висотою до покрівлі будинку № 35 без закладкі двох вікон, що виходять до двору домоволодіння № 37.

В обґрунтування зазначених вимог ОСОБА_1 посилається на необхідність вчинення певних дій, спрямованих на забезпечення збереження його нерухомого майна, оскільки їх невжиття приведе до продовження руйнування будинку.

Експерт у проведеній по справі будівельно-технічній експертизі від 11.03.2011р. зазначає, що стіна жилого будинку ОСОБА_1, яка орієнтована на земельну ділянку ОСОБА_2, має пошкодження у вигляді масових деформаційних похилих тріщин за всією площею стіни, наявність елементів посилення: двох тяжей у верхній частині і швелера між ними, розташованого в нижній частині. Уздовж стіни, по всій довжині, на висоту 0,8м влаштована ж/б підпірна стінка з боку ділянки ОСОБА_2 В даний час підпірна стінка відійшла від плоскості стіни, через щілину, що утворилася, поступають атмосферні осідання, викликаючи замокання фундаментів житлових кімнат (т.3 а.с. 47).

Оскільки для усунення виявлених пошкоджень з метою збереження будови необхідно, як вказує експерт, встановити причини і розробити проект посилення спеціалізованою організацією, який ОСОБА_1 суду не наданий, то обсяг робіт, визначений ОСОБА_1 для відновлення будівлі, по суті є припущенням, на чому позовні вимоги ґрунтуватися не можуть, та в задоволені цих вимог має бути відмовлено.

Відповідно до положень ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном

Згідно вимог ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту –це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне чи безкоштовне користування чужою земельною ділянкою, який здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Оскільки ОСОБА_1 не визначено обсягу прав, яких він вимагає, встановлюючи сервітут, не зазначено розміру плати за користування майном, з урахуванням прав землекористувача (власника) суміжної земельно ділянки, а також в контексті підстав для відмови в задоволенні попередніх позовних вимог (невизначеності причин руйнування стіни і відсутності проекту посилення, розробленого спеціалізованою організацією), вимоги встановити постійний земельний сервітут для технічного обслуговування стіни приватного будинку № 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі та зобов’язати ОСОБА_2 забезпечити ремонтувати будинок та чистити водостічні жолоба з території земельної ділянки ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Право приватної власності є непорушним –ст. 41 Конституції України.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Таким чином вимоги ОСОБА_1 заборонити ОСОБА_2 проводити будь-які дії на стінці будинку 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі Прокоф’єва ОСОБА_4 без його дозволу є зайвими тат такими, що не потребують додаткового захисту, оскільки держава згідно ст. 386 ЦК України забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; підстав передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою ОСОБА_1 не зазначено та не доведено.

Як вказує експерт у проведеній по справі будівельно-технічної експертизи від 11.03.2011р., прибудова літ. «а»домоволодіння ОСОБА_1 включена до складу житлового будинку, розташована по межі з ділянкою №37, вікно з кухні виведене на ділянку ОСОБА_2, що не відповідає п.3.25 ДБН 360-92**; 2-х поверховий житловий будинок розташований по кордону з ділянкою №37 ОСОБА_2, вікно з ванни, вирубане в стіні орієнтовано на земельну ділянку ОСОБА_2, що також не відповідає п.3.25 ДБН 360-92** (т.3 а.с. 55).

Оскільки захисту підлягає тільки правомірний інтерес, а за висновком експерта вказані порушення ДБН можуть бути усунуті переплануванням внутрішніх приміщень, тому вимоги ОСОБА_1 зобов’язати ОСОБА_2 демонтувати встановлений на вікні кухні металевий щит та встановити щиток на відстані 15 см. щиток розміром 20см на 20 см з непрозорого оргскла; зобов’язати ОСОБА_2 зняти та змити фарбу з двох вікон будинку 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі, що виходять в двір домоволодіння 37 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі - задоволенню не підлягають.

При переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 ЗК України в редакції від 18.12.1990 року, і право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди –стаття 30 ЗК України.

За ч.2 ст. 120 ЗК України в редакції від 25.10.2001 року, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як роз’яснює Пленум Верховного Суду у п.18 постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною  ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий  будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Змісту викладеного відповідає положення ст.125 діючого ЗК України, яка визначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином суд доходить до висновку про те, що ОСОБА_1 користується земельними ділянками на підставі відповідних державних актів на площею відповідно 0,0198 Га й 0,0154 Га, розташованими по вул. Салтикова Щедріна, 35, в м.Одесі, розмір яких визначений, а тому вимоги відновити розмір земельної ділянки домоволодіння № 37 по червоній лінії з розміру 21,37м на 21,05м та зобов’язати КП ОМБТІ та РОН внести вказані зміни до технічного паспорту ОСОБА_2; внести зміни в розмір земельної ділянки по червоній лінії будинку № 35 з розміру 16,30м на 16,62м та зобов’язати КП ОМБТІ та РОН внести вказані зміни у відповідний техпаспорт; винести рішення суду, яким розмір земельної ділянки в 6,72 кв.м., на якій стояв розподільчу огорожу, залишити в комунальній власності без права приватизації, як нейтральну розподільчу зону між двома земельними ділянками, суперечить порядку користування, який встановився між суміжними землекористувачами –ОСОБА_1 й ОСОБА_2, а також суперечить даним земельно-кадастрової документації щодо розмірів та меж ділянки ОСОБА_1 й задоволенню не підлягають.

В силу ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню держане мито пропорційно частині задоволених позовних вимог Одеської міської ради в сумі 4,25 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 18,50 грн.; з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені судові витрати пропорційно частині задоволених позовних вимог у вигляді держмита в сумі 4,25 грн. та витрат ІТЗ в сумі 3,75 грн., а всього в сумі 8,00 грн.

Керуючись статями 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Одеської міської ради задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_1 за свій рахунок знести самочинно побудовані навіс –літера „М” та частково набудований другий поверх над літерами „Л”, „М”, „К”, які знаходяться за адресою –м.Одеса, вул.Салтикова Щедріна, 35.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави держане мито в сумі 4,25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 18,50 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпорядження Ленінської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської місткої ради від 17.01.2002р. за № 33, розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської місткої ради від 16.07.2004р. за № 911, свідоцтва про право власності на домоволодіння № 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі від 10.09.2004р. –відмовити повністю.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 відключитися від каналізаційної лінії жилого будинку 35 по вул. Салтикова Щедріна в м.Одесі.

Зобов’язати ОСОБА_2 за свій рахунок знести самочинно побудований гараж літера „Е”, що знаходиться за адресою –м.Одеса, вул.Салтикова Щедріна, 37.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 8 грн.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: