Справа № 2-43
2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2008 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого: Вергун І. В.
при секретарі: Гордаковій С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, -
В с т а н о в и в:
В серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 8 жовтня 2004 року по 6 грудня 2007 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Поселилась в будинок, який належить відповідачу як його дружина, зареєстрована в спірному будинку з 03.11.2006 року, де і проживає до теперішнього часу. Іншої угоди, крім як поселення в спірному будинку в якості члена сім'ї відповідача, та порядку користування житлом з відповідачем не було.
Просить суд зобов'язати відповідача не чинити перешкод в користуванні будинком АДРЕСА_1 в місті Ізюмі Харківської області.
В грудні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком, який належить йому на праві приватної власності і виселення, посилаючись на те, що спірний житловий будинок належить йому на праві приватної власності і на підставі ст. 391 ЦК України просить суд усунути перешкоди в користуванні будинком і виселення з нього його колишню дружину.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 18.12.2007 року зустрічний позову був об'єднаний в одне провадження з первісним позовом ( а.с. 41-42).
Суд вислухав сторони, перевірив матеріали справи вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком який належить йому на праві власності і виселення задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 10 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті вимоги на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності зі ст. 11 ч. 1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.
Статтею 60 ч. 1 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, підтверджується наявним в справі доказами і не заперечується сторонами, що житловий будинок АДРЕСА_1 в м. Ізюмі Харківської області належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 23 серпня 2006 року, посвідчений Ізюмською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-1169 і зареєстрованого в Ізюмському БТІ ( електронний Реєстр прав власності на нерухоме майно ( а.с.35,36).
Із ксерокопії паспорта ОСОБА_1 і копії свідоцтва про розірвання шлюбу, вбачається, що сторони перебували у шлюбі з 8 жовтня 2004 року по 6 грудня 2007 року ( а.с. 6 зворотна сторінка,34).
ОСОБА_1 значиться зареєстрованою в спірному будинку з 3 листопада 2006 року по теперішній час, що підтверджується копією паспорта ( а.с. 6 зворотна сторінка) і довідкою голови квартального комітету № 33 м. Ізюма ( а.с.7).
В ст. 157 Житлового Кодексу України зазначено, що членів сім'ї власника будинку може буди виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК України.
Згідно ст. 156 ЖК України члени родини власника жилого будинку які проживають разом з ним у будинку, що йому належить на праві власності користуючись жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Право ОСОБА_1 користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку , передбачених законом ( ч. 3 ст. 9 ЖК України).
У частині першій ст. 116 ЖК України встановлено вичерпний перелік підстав та умов для виселення членів сім'ї власника , а саме систематичного руйнування чи псування жилого приміщення, використання його не за призначенням, а також систематичного порушення правил співжиття які роблять неможливим для інших проживання ним в одному будинку, а заходи запобігання і громадянського впливу виявились безрезультатними.
Таким чином в судовому засіданні було достовірно встановлено, що ОСОБА_1 вселилась в будинок який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 як член його сім'ї, сам ОСОБА_2 не надав доказів систематичного руйнування чи псування ОСОБА_1 жилого приміщення, використання його не за призначенням, систематичного порушення правил співжиття, що робить не можливим для інших проживання з нею в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном навіть якщо ці порушення не були поєднанні з позбавленням володіння.
В зв'язку з цим безпідставними є вимоги ОСОБА_2 і його представника посилаючи на ст. 391 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 вселилась в спірний будинок на правах члена сім'ї, а тому режим проживання її в цьому будинку регулюється нормами житлового Кодексу України, а не Цивільним Кодексом України.
За таких обставин підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком, який належить на праві власності і виселення не має, а тому підлягають частковому задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком.
Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 500 гривень витрат на правову допомогу.
У ч. 1 ст. 84 ЦПК України зазначено, що витрати пов'язані з оплатою правової допомоги, можуть відшкодовуватися в разі надання такої допомоги адвокатом або іншим фахівцем в галузі права. Тобто вони повинні надаватися особою, яка не лише має відповідну юридичну освіту але і має право на надання оплатних послуг в цій галузі.
Представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 не надав суду доказів, що він має право на надання послуг в цій галузі.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212,214-215,218 ЦПК України; ст. 116 ч. 1, 156, 157 ЖК України суд,
В и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні будинком АДРЕСА_1 в м. Ізюмі Харківської області.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні будинком АДРЕСА_1 в м. Ізюмі Харківської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд харківської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: