Справа №  1-35/2011  

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 червня 2011 року   Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді                    Полубан М.П.

при секретарі                              Філіповій В.С.    

з участю - прокурора                 Ручої О.В.

               - захисника                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області кримінальну справу про обвинувачення :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився м. Родинське Донецької області , проживає, ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працює, не одружений, не військовозобов’язаний, раніше судимий:

-  05.08.2010 року Петропавлівським районним судом за ч. 1 ст. 296, ч. 2,3 ст. 75, п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України до 2 років обмеження волі, 1 рік іспитового строку,

у скоєні злочину , передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

07.11.2010 року о 14:20 год., ОСОБА_2 , знаходячись у середині приміщення будинку культури, яке розташоване по вул. Леніна, 3 с. Олександропіль Петропавлівського району Дніпропетровської обл., у вікно побачив, як повз дану будівлю проходив ОСОБА_3, який розмовляв по мобільному телефону марки «Nokia 3220», тримаючи його лівою рукою біля вуха .В це час  у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна з корисливих намірів.

Після чого, 07.11.2010 року о 14.30 год. ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір на відкрите викрадення чужого майна з корисливих намірів,  вийшов із середини приміщення будинку культури та підбіг до ОСОБА_3, який йшов по вул. Леніна в с. Олександропіль Петропавлівського району Дніпропетровської обл. повз будинок культури. Не приховуючи свого злочинного наміру  протиправно, відкрито заволодіти чужим майном, з метою відкритого викрадення чужого майна, керуючись корисливими намірами,  ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3 вдарив його двічі правою рукою в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_3 було завдано, згідно висновку судово-медичної експертизи № 294 від 12.11.2010 року: садно шкіряних покровів чола праворуч, правої виличної ділянки, які могли утворитись від дії чи при ударах об тупі тверді предмети, у термін вказаний в обставинах справи, потерпілим, тобто 07.11.2010 року. По своєму характеру відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. На підставі локалізації, характеру тілесних ушкоджень, даних обставин справи не виключено, що тілесні ушкодження у вигляді саден шкіряних покровів чола праворуч, правої виличної ділянки могли утворитись від дії чи нанесення ударів рукою. Дані тілесні ушкодження не є небезпечними для життя.

Після чого, ОСОБА_2, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_3 не мав можливості захищатись, вирвав із лівої руки останнього мобільний телефон марки «Nokia 3220» вартістю 175,0 грн., в якому був стартовий пакет МТС  вартістю 25,0 грн. на рахунку, якого коштів не було, відкрито викравши його таким чином  . Спричинив при цьому потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 200,0 грн. Викрадене ОСОБА_2 привласнив .

Допитаний по суті пред’явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_2 вину свою у вчиненому інкримінованих злочині визнав повністю та дав пояснення щодо обставин справи. Пояснив, що 07.11.2010 року о близько 14.30 год. він зайшов у магазин , який розташований у приміщені будинку культури с. Олександропіль. Продавцем була його знайома ОСОБА_4, він хотів попросити у неї зателефонувати з її мобільного телефону (так як у нього свого не було) до її чоловіка, щоб попросити допомогти. Але подзвонити не вдалось, так як у ОСОБА_4 не було коштів на рахунку. Тому він сів у магазині та випив келих пива.

Приблизно о 14:00 год. у вікно магазину він побачив, що по вулиці повз магазин йде ОСОБА_3, його знайомий і який розмовляв по мобільному телефону. Останній був винен йому куртку, ще з 2007 року. З цього приводу  він зазначає , що восени 2007 р. він дав свою курту ОСОБА_5. Вона в той час співмешкала з потерпілим ОСОБА_6 Вона обіцяла віддати курточку на другий день , але своєчасно не віддала. Через деякий час вона виїхала на постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4. Куртку залишила ОСОБА_3 На неодноразові звернення повернути курточку ОСОБА_6 не реагував .Тому , побачивши ОСОБА_6, він вийшов з магазину та підійшов до нього. Почав виясняти – де його курточка та коли він її поверне ? Потерпілий відповів, що не знає , так як співмешканка забрала куртку собі. Потім він став вимагати віддати йому мобільний телефон в рахунок куртки, але ОСОБА_3 відмовився. Щоб забрати телефон він вдарив його кулаком в обличчя і після цього вирвав з рук  мобільний телефон та сказав потерпілому , що віддасть телефон тільки після того , як той віддасть йому  куртку або гроші за неї в сумі 350 грн. ОСОБА_3 кричав йому у слід, щоб той повернув йому телефон, але він не став його слухати та пішов далі. Розмова відбувалась на протязі 10 хв. Чи бачив їх хтось, сказати не може, не звернув на це уваги. Потім він пішов у магазин та запропонував продавщиці ОСОБА_4 взяти у неї телефон на зберігання , але остання відмовилась. Тоді з телефоном пішов додому. Через деякий час приїхали працівники міліції і запропонували йому віддати телефон. Він в добровільному порядку віддав телефон. Зазначає , що телефон відібрав по тим мотивам , щоб примусити потерпілого віддати або куртку або гроші за неї.  Він не знав , що за такі дії настає кримінальна відповідальність.

У скоєному щиро розкаюється . Просить суд не позбавляти його волі . Він проживає з батьком і його батько  є людина похилого віку , хворий на хронічний обструктивний бронхіт та кардіосклероз. Потребує постійного лікування , постійної допомоги та догляду.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив , що 07.11.2010 р. близько 14.00 год.він проходив біля сільського будинку культури в с. Олександропіль Петропавлівського району Дніпропетровської області . В цей час з магазину вийшов його знайомий ОСОБА_2 , підійшов до нього і почав на нього кричати. При цьому почав вимагати від нього гроші за якусь курточку .З цього приводу пояснив  , що декілька років тому він , тобто потерпілий , співмешкав з ОСОБА_7. В один із днів вона прийшла додому у чужій курточці і повідомила , що курточку вона попросила у ОСОБА_2 дійти додому , так як була прохолодна погода.  Через деякий час вони посварилися і ОСОБА_7 покинула його і переїхала в сел.. Близнюки Харківської області. Де поділася курточка він не пам’ятає.

Спочатку ОСОБА_2 вимагав гроші , а потім схопив рукою за мобільний телефон. Перед цим він розмовляв по мобільному телефону зі своєю співмешканкою. Вдарив його двічі по обличчю і таким чином відібрав телефон. Коли відібрав телефон сказав , що телефон йому  віддасть тоді коли  йому  поверне курточку . Якщо не віддасть курточку ,  то продасть телефон. На цьому вони розійшлися. Про те , що сталося він розповів своїй співмешканці та повідомив у міліцію. Мобільний телефон оцінює у сумі 175 грн. В телефоні був рахунок на 25 грн. Загальна сума заподіяної шкоди становить 200 грн. Викрадений телефон йому повернуто працівниками міліції . Цивільний позов не заявляє . Претензій до підсудного не має , так як вони примирилися. Від ударів він отримав фізичну біль , ніяких негативних наслідків не настало. Просить суд не позбавляти підсудного волі.

Свідок ОСОБА_8 пояснила , що потерпілий ОСОБА_3 доводиться їй двоюрідним братом. У 2007 р. він , разом з ОСОБА_5 проживав у с. Добринька. Пам’ятає , що ОСОБА_2 при невідомим їй обставинах давав одягти курточку. Дану курточку вона не повернула , виїхала з села. ОСОБА_9 звертався особисто до неї та вимагав повернути курточку. У неї була якась курточка , але ОСОБА_2 сказав , що то не його курточка.  Їй відомо , що ОСОБА_2 відібрав у ОСОБА_3 мобільний телефон і це зробив з тією метою , що примусити віддати курточку або повернути за неї гроші.  

Свідок ОСОБА_4 пояснила , що вона працює продавцем в магазині , який розташований в приміщенні будинку культури. 07.11.2011 . вона була на робочому місці , Близько 14.00 год в магазин зайшов ОСОБА_2 і купив 0,5 л. пива. Потім він вибіг з магазину на вулицю. Через вікно вона побачила , що він підійшов до ОСОБА_10 та почав з ним про щось розмовляти. По їхній поведінці вона зрозуміла , що вони про щось сперечаються. Вона вийшла на вулицю і в цей момент побачила , що ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_11 по обличчю. Що відбувалося далі вона не бачила , так як зайшла у магазин.  Через декілька хвилин у магазин зайшов ОСОБА_2 і запропонував їй взяти мобільний телефон. Попросив її , щоб вона взяла телефон на зберігання . Вона йому відмовила , щоб не мати ніяких проблем. ОСОБА_2 забрав телефон і пішов у своїх справах. Під час конфлікту нікого з присутніх не було .

Свідок ОСОБА_12 ( співмешканка потерпілого ) пояснила , що 07.11.2010 р. близько 14.00 год. Співмешканець зателефонував їй по мобільному телефону у справах. Через декілька хвилин вона почула через мобільний телефон , що хтось почав кричати на співмешканця. По голосу вона впізнала ОСОБА_2 Останній вимагав віддати йому мобільний телефон , але співмешканець не віддавав. По крикам вона зрозуміла , що відбувається бійка. Через декілька хвилин телефон відключився. Коли співмешканець прийшов додому то повідомив , що ОСОБА_2 біля будинку культури напав на нього і відібрав телефон. Телефон співмешканцю подарувала її сестра. Коштує приблизно 150 грн.  На обличчі у співмешканця були синці і як пояснив останній його побив ОСОБА_2 По напад вони повідомили у міліцію. Телефон повернули працівники міліції. Претензій до підсудного не мають.

В порядку п. 2 ч. 1 ст. 306 КПК України в судовому засідання оголошувалися показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_13 під час досудового слідства пояснила , що 07.11.2010 р. о 14.30 год. вона їхала на велосипеді повз будинок культури в с. Олександрополі.  Тут побачила на дорозі ОСОБА_2 з ОСОБА_14 Коли вона проїжджала мимо ОСОБА_2 вихопив у ОСОБА_3 з руки мобільний телефон і почав його дратувати . ОСОБА_3 вимагав віддати телефон . Що при цьому він говорив не чула , так як проїхала мимо. Ввечері того дня вона була запрошена працівниками міліції в якості понятого . В її присутності працівники міліції вилучили у ОСОБА_2 мобільний телефон , марки Нокія -3320 , темно синього кольору із прозорими панелями та із стартовим пакетом МТС. Під час підписання протоколу вона повідомила працівників міліції ,   що вона стала випадком свідком злочину , бо проїжджала на той час мимо . Але вона не бачила , щоб ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_6 , біля них вона не зупинялася і нічого ОСОБА_2 не говорила , щоб не було у неї неприємностей ( а.с. 32-33 ) .

Свідок ОСОБА_15 також пояснила , що у 2006 р. у смт. Близнюки познайомилася з ОСОБА_3 , з яким вона переїхала до с. Добринька вул.. Центральна Петропавлівського району на зйомку квартиру і проживала із ОСОБА_3 до 2007 р.. Після чого з ним посварилася та знову переїхала в смт. Близнюки. За період проживання с. Добринька вона познайомилася з місцевим мешканцем ОСОБА_2. Приблизно восени 2007 р. вона , ОСОБА_2 та ще деякі знайомі вживали спиртні напої на вулиці , де точно вона на пам’ятає і того вечора їй ОСОБА_2 дав курточку чорного кольору із плащовки , оскільки на вулиці було холодно і в даній куртці вона пішла додому. Коли вона розійшлася із ОСОБА_3 та переїжджала до смт. Близнюки вона перед тим зустріла ОСОБА_2 , якому сказала , що його куртка на квартирі в якій вона проживала та щоб він її забрав. Віктор відповів , що забере . Після того вона ОСОБА_2 не бачила.      

Вислухавши підсудного, потерпілого , свідків ,  вивчивши матеріали справи суд вважає, що вина підсудного у вчиненні  інкримінованого злочину є доказаною. Крім того , вина підсудного підтверджується дослідженими в ході судового слідства доказами :

         - протоколом огляду місця події від 07.11.2011 , яким підтверджується точне місце скоєння злочину ( а.с. 7 )  та фототаблиця до даного протоколу ( а.с.8)  ;

         - протоколом огляду місця події від 07.11.2011 р. Під час проведення даної слідчої дії ОСОБА_2 надав слідчому СВ Петропавлівського РВ ГУМВС для огляду мобільний телефон , марки Нокія , з зарядною батареєю , з стартовим пакетом МТС № НОМЕР_1 , ІМЕЙ 355042000714637 . Даний телефон було вилучено ( а.с. 9-10 ) ;

         - висновком СМЕ № 294 від 12.11.2010 р. . У потерпілого виявлено : садно шкіряних покровів чола праворуч, правої виличної ділянки, які могли утворитись від дії чи при ударах об тупі тверді предмети, у термін вказаний в обставинах справи, потерпілим, тобто 07.11.2010 року. По своєму характеру відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. На підставі локалізації, характеру тілесних ушкоджень, даних обставин справи не виключено, що тілесні ушкодження у вигляді саден шкіряних покровів чола праворуч, правої виличної ділянки могли утворитись від дії чи нанесення ударів рукою. Дані тілесні ушкодження не є небезпечними для життя.

       - протоколом відтворення обстановки та обставин події . В ході проведення даної слідчої дії підсудний на місці показав та розповів про всі обставини справи. ( а.с.50-51 ) .  

            Юридична оцінка діям підсудного  органом досудового слідства дана вірно , як відкрите викрадення чужого майна ( грабіж ) , поєднаний з насильством , яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого , вчинене ОСОБА_2 кваліфікується за ч. 2 ст. 186 КК України .

          Визначаючи вид та міру покарання, суд бере до уваги те, що підсудний вчинив  тяжкий злочин ,  він раніше  судимий, судимості не погашені , за місцем проживання характеризується позитивно , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

          Обставиною , що пом’якшує покарання є щире каяття підсудного , активне сприяння розкриттю злочину ( добровільно віддав речовий доказ - мобільний телефон , давав послідовні та визнавальні свідчення в ході досудового та судового слідства) Також , обставиною , що пом’якшує відповідальність є  сімейне положення підсудного. Він проживає з батьком , який хворіє на тяжкі захворювання . Згідно довідки КЛПУ Родинська міська лікарня у ОСОБА_16 виявлено -  хронічний обструктивний бронхіт в стадії загострення , дифузний пневмосклероз , емфізема легень , ІХС , атеросклеротичний кардіотроз . Потребує постійного дорогого медикаментозного лікування.  Отже , він також потребує постійного догляду та допомоги з боку сина , тобто підсудного. Адже , інших дітей чи близьких родичів не має.

           Згідно матеріалів справи підсудний інкримінований злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння. Відповідно до ч. 2 ст. 67 КК України суд не вбачає достатніх підстав вважати дану обставину , як обтяжуючу. Адже в судовому засіданні встановлено , що підсудний перед вчиненням злочину в магазині випив тільки 0,5 л. пива. Враховуючи таку кількість та міцність напою , можна вважати , що підсудний не міг бути у стані алкогольного сп’яніння.

      Враховуючи всі вищевказані обставини , що пом’якшують покарання та особу підсудного , суд вважає , що є підстави для застосування до підсудного норм ст.. 69 КК України , тобто є підстави для того , що призначаючи  покарання ,  перейти до іншого , більш м’якого основного покарання , не зазначеного в санкції інкримінованого злочину . На думку суду таким покаранням слід визначити – штраф . Підстав для застосування інших видів покарання не має , враховуючи обставини справи та особу підсудного  .

       Також суд бере до уваги , що підсудний вироком  Петропавлівським районним судом від 05.08.2010 р. був засуджений за ч. 1 ст.ст. 296, 75, 76 КК України до 2 років обмеження волі, з  іспитовим строком один рік. Тобто підсудному слід призначати покарання за сукупністю вироків. В той же час , відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарання не підлягають і виконуються окремо.

      Таким чином ,  покарання у виді штрафу є необхідним , достатнім для виправлення , перевиховання засудженого та буде попередженням нових злочинів

Цивільний позов по справі не заявлено , судових витрат немає .

Запобіжний захід – підписку про невиїзд слід скасувати. Речові докази видані власнику під розписку . Арешт на майно не накладався. .

          На підставі викладеного , керуючись ст. 323 , 324  КПК України , суд –

                                                    З А С У Д И В  :

            ОСОБА_9  визнати винним у скоєнні злочину , передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України , із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді штрафу в сумі 510 ( п’ятьсот десять ) грн.. , стягнувши вказану суму з винного в дохід держави.  

            Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд скасувати.

          Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 діб з моменту його проголошення .

Суддя    ОСОБА_17