Справа № 2-а-505/11

                                                           П О С Т А Н О В А

                                                    І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

04 квітня 2011 року

         Суддя  Літинського районного суду Вінницької області Сільченко О.В. розглянувши                            в залі суду в смт. Літині  справу за   позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Літинському  районі Вінницької  області   про визнання  протиправними дій  та бездіяльності  Управління Пенсійного фонду України у Літинському  районі Вінницької  області  щодо  перерахунку  розміру  пенсії  та  стягнення  недоотриманої  суми;

                                                       В С Т А Н О В И В:

                   02.03.2011 р.  цей   позов  заявлено  до  суду.

                   В позовній заяві позивач зазначає, що   є   особою,  яка  потерпіла внаслідок  аварії  на  Чорнобильсокій  атомній  електростанції  (далі ЧАЕС)  та  відноситься  до 1  категорії,   являється  інвалідом  2  групи  по  захворюванню,  пов»язаному  з аварією  на ЧАЕС.  У  зв»язку  з  цим  відповідач  йому  призначив пенсію   у  розмірі  1248,00  грн.,  що   є  незаконним, так  як  він  має  отримувати  пенсію  у  розмірі  не  нижче    8  мінімальних  пенсій  за віком   та  отримувати   додаткову  пенсію  за  шкоду, заподіяну  здорорв»ю  у  розмірі  75%  мінімальної  пенсії  за  віком,  відповідно  до    ЗУ «Про  статус  і  соціальний  захист  громадян  потерпілих  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи.  Позивач  вимагає  зобов»язати  відповідача  перерахувати  йому    пенсію  у  розмірі  8  мінімальних  пенсій  за  віком  та  щомісячну  додаткову  пенсію  за  шкоду,  заподіяну  здоров»ю,  у  розмірі  75  %  мінімальної  пенсії  за  віком,  починаючи   з  01.01.2007  року  , стягнути недоотриману з 01.01.2007 року  основну  державну  пенсію  в сумі 165822,2 грн.  та додаткову  державну  пенсію в сумі 15488,59 грн. та  виплачувати її в подальшому  до  змін  чи  скасування  вказаного Закону.

            Заперечуючи  позовні  вимоги,  відповідач    посилається  на те,   що    позивачеві  призначена  пенсія  відповідно  до його заяви,  тобто  за  віком. Крім   цього,   ЗУ «Про державний  бюджет» на 2008  р.  внесено  зміни,  відповідно до  яких  учасникам  ліквідації   на ЧАЕС ,  віднесеним  до 1  категорії  інвалідам 2  групи  додаткова  пенсія  встановлюється  у  розмірі  20%  прожиткового мінімуму  для  осіб,  які  втратили  працездатність  і  хоч  вказана норма  визнана  неконституційною , однак    ст. 50  ЗУ   «Про  статус  і  соціальнихй  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  чернобильської  катастрофи»  втратила  чинність  та   це  питання  законом  не  врегульоване.  Відповідач  зазначає,  що  пенсія  позивачеві  призначена  відповідно  до  вимог  діючого законодавства  та  Постанови    КМ  України   від  28.05.08  р.  № 530,  а  позивач,  звертаючись  до  суду,  пропустив  строк   позовної  давності,   а  тому  позовні  вимоги  є  незаконними.

         Виходячи  із позицій  сторін,  дослідивши  докази  у  справі,  суд  рахує,  що   позов  слід  задовільнити   з  таких  підстав.

        Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

        Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

       Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

       Під  час провадження  у  справі  беззаперечно  встановлено,  що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом   2 групи. Положеннями статті 14 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

     Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2  групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі  75   процентів мінімальної пенсії за віком.

    Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2  групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

     За  таких  обставин  суд  рахує  правильними та такими, що відповідно  Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи»  позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі  75 процентів мінімальної пенсії за віком.

    Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується   ст.  46   Конституції  України.

   Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами,   слід   зробити  висновок  про  те,  що   при визначенні розміру пенсії  позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

      Суд  вважає,   що   посилання відповідача на  ст. 116   Конституції  України   щодо  забезпечення  КМ  України  внутрішньої  та  зовнішньої  політики  держави ,  виконання  Конституції  України  та  актів  Президента  України,  оскільки   вказана  норма  Конституції    щодо повноважень  Кабінету Міністрів України не означає, що  КМ  України    може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених   Законами  України.  Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити   порядок  призначення  пенсії, не порушуючи положень  Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  та  інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

      Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

     За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

   Безпідставними    суд  визнає  посилання   відповідача на   ч. 2  ст.  99 КАС  України  щодо  пропуску  позивачем  строку  звернення  до  суду ,  так  як  відповідно  до  ч. 2  ст. 87   ЗУ « Про  пенсійне  забезпечення» суми  пенсії,  не  одержані  своєчасно  з  вини  органу,   що призначає або виплачує пенсію, виплачуються  за  минулий  час  без обмеження будь-яким строком,  а  тлумачення  відповідача  про те,  що  спірні  правовідносини  не  відносяться  до  тих,  які  вказані  у   цій  нормі   є  необгрунтованим.

   Крім  цього,   суд  критично   оцінює  посилання  відповідача  на  те,  що  пенсія  позивачеві  призначена, відповідно  до  поданої  ним   заяви,   так  як  таке  спростовується   листом  відповідача   про  відмову  у  перерахуванні  пенсії  (а.с. 14)  та  наданим  до  справи  запереченням.

   Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

       Отже,  підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

     Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

    Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

     Відповідно  до  ст..  256  КАС  України    негайно  виконуються  постанови  суду  про  присудження виплати пенсій  у  межах  суми  стягнення  за  один  місяць.

   Керуючись  ст.  159-163,  183-2  КАС  України;

                                               П О С Т А Н О В И В:

     Позов  задовільнити.

    Зобов»язати  управління  Пенсійного  фонду  України  в  Літинському  районі  Вінницької  області  провести  перерахунок  та  виплату основної  та  додаткової  пенсії  ОСОБА_1   відповідно  до  статей 50, 54  ЗУ «Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,   які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» від  28.02.1991  року  № 796- Х11  та  частини  1  ст. 28  ЗУ  « Про  загальнообов»язкове  державне  пенсійне  страхування» від  09.07.2003  р.  № 1058-1V,  виходячи  з  мінімального  розміру  пенсії  за  віком,  починаючи  з  01.01.2007  року.

     Постанову  допустити  до  негайного виконання  у  межах  суми  стягнення  за  один  місяць.          

     Постанова  може   бути  оскаржена  до   адміністративного апеляційного  суду  Вінницької   області  через  Літинський  районний  суд  протягом  10 днів  з  дня   отримання  її копії.

Суддя:                                                  Сільченко О. В.,