РІШЕННЯ

Іменем України

15.04.2011 року                                                      Справа № 2-2052/11

        Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві –Гудим О.І.,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа -  Управління –служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав,   

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернулася до суду зі даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідач є батьком її дітей –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та фактично в сім’ї  не мешкає із січня  2008 року, з цього часу втратив інтерес до сімейного життя, вихованням дітей не займається, та 17.10.2008 р. шлюб між ним та ОСОБА_1 було розірвано; як зазначається позивачем при зверненні до суду, серед причин, що обумовили ініціювати у 2008 році розірвання шлюбу було також ухилення відповідача від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей та його хронічний алкоголізм. Зазначаючи у позові про те, що на даний час ОСОБА_2 мешкає окремо, та місце його фактичного мешкання позивачеві невідомо, жодного зв’язку з родиною він не підтримує та про те, що участі у вихованні дітей не приймає, зазначене стало приводом для цього звернення до суду.

      У судового засіданні позивач підтримала вимоги позову повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, пояснила, що діти займаються творчістю, що вимагає участь у різних конкурсах, та вона сподівається, що діти матимуть смогу себе проявити, у тому числі й за кордоном, що вона, як матір, виховує дітей, не зважаючи ні на що, у ключі поважного ставлення до батька, неодноразово намагалася виправити ситуацію та зробити так, аби ситуація у сім’ї виправилася, та вони були повноцінною  родиною, в якій опікуються один одним, утім, усі її намагання були марними, після розірвання шлюбу, до якого підштовхнуло її зловживання з боку ОСОБА_2 алкогольними напоями,  ОСОБА_2 мешкає окремо, він приховує своє місце проживання від неї та дітей, та просила суд повністю задовольнити поданий позов.

      Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.  

       Відповідач у судове засідання повторно не з’явився, причини неявки суду не повідомив, не скористався правом надання заперечень проти позову, та, оскільки позивачем предмет та підстава позову не змінювалися, позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, справа  ухвалою суду  розглядалася у порядку заочного розгляду.  

       Суд, заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи та думку прокурора, які висловилися про доцільність позбавлення  ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки зазначене відповідатиме інтересам дітей, та дослідивши докази, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

       Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.     

      Як було встановлено судом, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, про що відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ленінської районної у м.  Дніпропетровську ради м. Дніпропетровська було зроблено відповідний запис та видано свідоцтво, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками  неповнолітнього; разом з тим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчать відповідні свідоцтва про народження. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, про що свідчить відповідне свідоцтво,  видане 30.01.2009 р. Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровської області,  діти мешкають разом із матір’ю та перебувають на її утриманні, ОСОБА_2 з січня 2008 року мешкає окремо від дітей, його місце проживання для дітей та ОСОБА_1 невідомо.     

       Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

      Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

      Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

      Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

      Оскільки обов’язок щодо виховання  дитини є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, а також враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, вбачаються правові підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову. Разом з тим, приймаючи за поданим позовом рішення, враховується встановлення судом факту, що відповідач  не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, не цікавиться перебігом їх навчанням,  підготовкою  до самостійного життя, зокрема, не забезпечує  необхідного харчування та з урахуванням стану здоров’я дітей,  медичного догляду, їх лікування, що негативно  впливає на їх  фізичний розвиток, як складову виховання, взагалі не спілкується із дітьми з 2008 року, не надає  дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє  засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє  інтересу до їх  внутрішнього світу,  не створює  умов для отримання ними освіти, заняття ними творчістю відповідно до їх музикальних здібностей, не сплачує аліменти, покладені на нього судовим рішенням. Зазначені фактори розцінюються  судом як ухилення від виховання дитини з урахуванням свідомого нехтування батьком дітей (відповідачем) своїми обов'язками.

       Вирішуючи в обов’язкову порядку відповідно п. 4 ч. 1  ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача документально підтверджені позивачем судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.     

       Керуючись ст.ст. 10, 11, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 224, 226   ЦПК  України,  суд                                 

ВИРІШИВ:

       Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа -  Управління –служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав    задовольнити  повністю.    

       Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2., ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3            

       Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят однієї) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120  (ста двадцяти) грн.      

       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

       Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

      Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя